– От якби ти, наприклад, свою пенсію віддавала нам, а ми би тобі все купували. Щоб ти не переживала, що там вам з татом вже треба? Я засміялася. Я летіла додому як на крилах! Приїхала кілька днів тому автобусом до Львова. Майже 30 років заробітків в Італії, зате забезпечила всіх вдома, дітям квартири, і тепер маю італійську пенсію. Збиралася на неї жити щасливо вдома з близькими і рідними. Але зустріла свого постарілого чоловіка, якому, крім дачі й онуків, нічого не треба, і дітей, для яких я – лише гаманець
Я летіла додому як на крилах! Приїхала кілька днів тому автобусом до Львова. Майже 30 років заробітків в Італії, зате забезпечила всіх вдома, дітям квартири, і тепер маю
Я ошаліла! Кажу невістці: — Уляно, хіба можна по три буханки хліба в день зʼїдати??? А вона спокійно так, навіть не відриваючи погляду від телефону: — Ну, ми їмо так.  — Ми?! Це хто це “ми”? — Ну я, Сашко, діти. Я аж сіла. Чесно, такого навіть уявити не могла. Три величезні буханки хліба за день! У наші часи з однієї тиждень можна було прожити, а вони — за день!
Я ошаліла! Кажу невістці: — Уляно, хіба можна по три буханки хліба в день зʼїдати??? А вона спокійно так, навіть не відриваючи погляду від телефону: — Ну, ми
Я подивилась у вічко: за дверима стояв свекор з тими торбами з банками і одягом спочилої свекрухи, все тепер до нас тягне! Я вирішила не пускати і не відчинила. Він постукав раз, другий. Потім настала тиша, але через хвилину почувся голос: — Оленко, я знаю, що ти там! Я стояла, затамувавши подих. Не тому, що мені було страшно, а тому, що я не знала, як правильно вчинити
Я подивилась у вічко: за дверима стояв свекор з тими торбами з банками і одягом спочилої свекрухи, все тепер до нас тягне! Я вирішила не пускати і не
Я сказала матері чоловіка після цих яєць і кабачкової ікри, щоб і дорогу в нашу квартиру забула. Чоловік, якщо захоче, нехай до неї ходить. Це ж треба було нагодувати так дитину, якій 5 місяців! Смажені яйця і ікра з кабачків
Я сказала матері чоловіка після цих яєць і кабачкової ікри, щоб і дорогу в нашу квартиру забула. Чоловік, якщо захоче, нехай до неї ходить. Це ж треба було
Мене втомили не на жарт проблеми то тещі, то моїх батьків, то дітей, то онуків, то батьків другої половини дітей, то сестри дружини, то мого брата – і скрізь ми повинні брати участь, слава богу, якщо тільки фінансово. Низка нескінченних сімейних свят вже дратує. Приїжджаєш додому – вічно спотикаєшся об онуків або тещу, або сестру дружини чи ще когось. Хай би на вихідні, а то й серед тижня всі товчуться у нас!
Збоку здається, що ми щаслива родина. Побралися ми з атериною рано, у шлюбі вже 30 років. Багато чого разом пройшли пляч-о-пліч. Діти дорослі, вже онуки. У всіх окреме
Тепер не буду бачити онука! Я подарувала сину квартиру ще далеко до весілля і оформила на нього одразу, щоб відчував себе чоловіком з житлом – нічого ж не віщувало біди! Та коли вони одружилися з Лілею, вирішили продати цю квартиру і купити більшу. Я дуже розпереживалася, бо розуміла, що це тепер буде спільна їхня нерухомість
Тепер не буду бачити онука! Недавно я почула розмову між ними, яка просто вразила мене. Моєму сину Артему 28 років, він одружився 4 роки тому. Спочатку у нас
Я потрапила в рідне село через 25 років життя за кордоном, і зрозуміла, що тут моє місце. Вибрала найкращий і найдорожчий будинок з тих, що продавалися в селі, бо будинки моїх дідусів і бабусь вже давно у володінні чужих людей. Батьків немає живих. – Як ти можеш жити в бідному українському селі після років життя в Австрії??? — запитала мене подруга з Відня, моя колишня колежанка. — Кидай там все! Ми тут тебе чекаємо!
Я потрапила в рідне село через 25 років життя за кордоном, і зрозуміла, що тут моє місце. Вибрала найкращий і найдорожчий будинок з тих, що продавалися в селі,
— Ось таке моє рішення, невісточко. Подобається воно тобі чи ні, — заявила мені свекруха. І продовжила: — Якщо ти вийдеш вдруге заміж або з кимось зійдешся, спадку твоїм дітям не бачити. Я все залишу онукам від дочки. Ось так свекруха поставила мене перед фактом і пішла. А я не знаю, що робити. Десять років тому я вийшла заміж за свого коханого чоловіка. Він був з дуже заможної сім’ї. Кілька квартир у Києві, великий заміський будинок, заощадження, бізнес
— Ось таке моє рішення, невісточко. Подобається воно тобі чи ні, — заявила мені свекруха. І продовжила: — Якщо ти вийдеш вдруге заміж або з кимось зійдешся, спадку
Знала б я, що так обернеться, я б ніякого ювілею не влаштовувала. Всі родичі на мене насідали, щоб я з розмахом відсвяткувала свої 60 років. Я так і зробила. Запросила 30 чоловік у ресторан. І що ви думаєте? Жодного подарунку чи конверту з грошима. Самі тільки квіти. А стіл я накрила багато. Ми з чоловіком відкладали пів року гроші зі своїх маленьких пенсій
Знала б я, що так обернеться, я б ніякого ювілею не влаштовувала. Всі родичі на мене насідали, щоб я з розмахом відсвяткувала свої 60 років. Я так і
Я вийшла заміж втретє, нам із чоловіком по 55 років, і ми хочемо всиновити дитину. Нас ніхто не розуміє, і всі рідні й близькі відмовляють. Я ніколи не думала, що після 50 життя може початися з нуля. Що можна знову закохатися, знову мріяти, знову хотіти чогось справжнього. І тим більше — що можна ще раз стати батьками
Я вийшла заміж втретє, нам із чоловіком по 55 років, і ми хочемо всиновити дитину. Нас ніхто не розуміє, і всі рідні й близькі відмовляють. Я ніколи не

You cannot copy content of this page