Головна

alena

Моя мама вийшла заміж в 47 років з чотирма дітьми. Про питання потомства моя мама задумалася занадто пізно, коли їй було 34 – вона вперше народила, мене. Тата вона ніколи не просила допомогти, завжди захищала його від побутових проблем, від повзунків і дитячих криків. Якось він сказав, що зібрав грошей, нам тісно у двокімнатній і тому він пропонує продати її і, додавши, купити трикімнатну. Мама стрибала від щастя. А зараз ми з братами скинулися грошима
життєві історії 0
Моя мама вийшла заміж в 47 років з чотирма дітьми. Про питання потомства моя мама задумалася занадто пізно, коли їй було 34 – вона вперше народила, мене. Тата
Після десяти років шлюбу і нарешті виплаченої іпотеки, я дізналася, що у максима є інша. Вже кілька років. Відпиратися чоловік не став, запропонував розлучення і розподіл загальної двокімнатної квартири, великої і з хорошим ремонтом. Мовляв, йому невелику двушку в менш престижному районі, а мені – кімнату в комуналці. Все тому, що його дама при надії. А поки привів свою даму до нас в квартиру, яку я облаштовувала з такою любов’ю
життєві історії 0
Після десяти років шлюбу і нарешті виплаченої іпотеки, я дізналася, що у максима є інша. Вже кілька років. Відпиратися чоловік не став, запропонував розлучення і розподіл загальної двокімнатної
Кілька років тому я вийшла заміж.  – Вам тут немає місця, – сказала моя мама, – я з батьком, та ще твоя сестра, отже на нас не розраховуйте. Після весілля ми з чоловіком вирішили взяти іпотеку, на перший внесок Степану грошей в борг дала мати. – Нічого, з дітьми головне не поспішайте, і зумієте і борг мені віддати, і іпотеку виплачувати, – сказала свекруха. Щомісяця нам нагадувала. Дитину ми хотіли, і коли тест показав дві заповітні смужки ми влаштували маленьке сімейне свято для двох. Але несподівано в гості до нас заявилася свекруха
життєві історії 0
Кілька років тому я вийшла заміж. – Вам тут немає місця, – сказала моя мама, – я з батьком, та ще твоя сестра, отже на нас не розраховуйте.
І ось невістка з малюками-погодками, поки у них у квартирі ремонт, приїхала до мене в село на все літо. Допомагала мені у всьому, садили разом все, сапали-пололи, син полив зробив. Я не могла натішитися. А позавчора вийшла в сад зраночку, і таке побачила… Аж оторопіла. Весь день очі на мокрому місці, в голові не вкладається! Ну як вона так могла? Як тепер з нею під одним дахом жити?
життєві історії 0
Син Руслан одружився з Ольгою п’ять років тому. Живуть вони в райцентрі у квартирі, а я в селі. У мене свій сад, город. Вони до мене завжди їздять
Ілля бізнесмен, активно вів справи і йому про одруження думати було взагалі ніколи. Віка теж будувала кар’єру, але такого жениха упускати не збиралася. Роман закрутився у них дуже швидко, і дівчина все взяла в свої руки, вона сама запропонувала чоловікові одружитися і сама ж все організувала. Так вони і створили родину. І ось – дитинка, не потрібна Вікторії
життєві історії 0
Ілля з Вікторією познайомилися в одному з ділових центрів столиці. Ілля бізнесмен, активно вів справи і йому про одруження думати було взагалі ніколи. Віка теж будувала кар’єру, але
– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені Гліб. – Добре, синку. А як же Валя, ти сказав їй? – Ми розбіглися, вибач, не сказав тобі. Ми абсолютно різні люди, на жаль, нам не по дорозі… Валю з дитинкою я поселила у себе. А через рік, з іншою дитиною, повернувся Гліб. Доля?
життєві історії 0
– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені Гліб. – Добре, синку. А як же Валя, ти сказав їй? – Ми розбіглися,
– Ти як, тимчасово йдеш, або зовсім? З розлученням? – З розлученням, – сідаючи поруч, відповів Віктор. – Ну добре, тоді я зараз Тарасику (це син наш) речі зберу, і можете йти. Повільно повернувся до мене, подивився і каже: – В якому сенсі – Тарасика речі збереш?! – У прямому, – спокійно відповіла я – Софійка зі мною залишиться, а Тараса з собою візьми. Йому батько потрібен обов’язково. Ти ж хороший тато? – Ееее… – тільки і зміг сказати Вітька. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що, взагалі совісті немає?
життєві історії 0
Можливо, мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що як жінка я права в своєму вчинку. Рівноправність – це важливо, і мені вдалося в черговий раз
Увійшов у плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки розташовувався, почув, як хтось, важко дихаючи, йде по вагону. Повернувся, – літня жінка з сумкою на коліщатках, що нагадувала більше рюкзак, в осінньому пальто і кольоровій хустці стояла навпроти, намагаючись віддихатися. «Ну, все, – подумав Ярослав, – бабуся, ясно ж, моя сусідка, зараз нижнє місце буде клянчити».
життєві історії 0
Посадку вже оголосили, і Ярослав вийшов на перон. Після тижневого відрядження повертався додому. Увійшов у плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки розташовувався, почув, як хтось, важко дихаючи,
У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла, що знову при надії, у 38 років. Повідомила новину чоловіку, а у відповідь почула: – Ну куди? Відпочивати вже хочеться і жити для себе. Або я, або дитина! Вибирай!
життєві історії 0
У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла, що знову при надії, у 38 років. Повідомила новину чоловіку, а у відповідь почула:
Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той самий день. А що? 68 вже, як не як. Виділила в хаті крихітну комірчину і складала в неї все, що буде потрібно на власні проводи у кращий світ: гроші, тканину, дерматинові туфлі і блузи з бавовни в трьох кольорах: незрозуміло, якого відтінку буде “хатка”, образ повинен відповідати. Курку і пироги домовилися принести самі
життєві історії 0
Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той самий день. А що? 68 вже, як не як. Виділила в хаті крихітну комірчину

You cannot copy content of this page