Хтось бере дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку престарілих. Друзі, знайомі, сусіди – ніхто мене не зрозумів, всі крутили пальцями біля скроні зі словами: “Зараз час важкий, а ти ще собі нахлібницю в будинок взяла!” Ось тільки ми ніяк не можемо зрозуміти, звідки у бабусі, якій вже йде восьмий десяток років, стільки енергії: встає о 6-й ранку кожен день, а прокидаємося ми під аромат свіжоспечених млинців
Хтось бере дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку престарілих. Друзі, знайомі, сусіди – ніхто мене не зрозумів, всі крутили пальцями біля скроні. Жоден
Мамі 83. Вона мені суне яблучка і каже, вибачаючись: “Вони не дуже гарні на вигляд, але дуже смачні! Ну і свої, без хімії, ти любиш яблучка…” Мама завжди буде нагадувати, щоб я тепло одяглася, не забула шапку вдягти, буде радити берегти себе і заспокоює мене, коли у мене не виходить навідуватися до них частіше. Відстань між нашими домівками всього 40 кілометрів
Моїй мамі нещодавно виповнилося 83. Вона дуже добра і турботлива жінка і, коли я до неї їжу, то вона завжди мені щось дає з собою взяти,чи то груші,
«Всіх пенсіонерів треба ввечері закривати вдома, щоб вони не заважали людям жити», – кричав чоловік у черзі. Цілий день я няньчилася з онукою. Коли діти повернулися з роботи, я віддала на їх піклування дитину, а сама швиденько вирушила додому, адже там кіт чекав свою вечерю. Було пів на сьому вечора і зайшла в супермаркет біля будинку. – – Чому мені доводиться чекати після робочого дня, поки ця руїна купить собі молока? Що вона робила цілий день?
«Всіх пенсіонерів треба ввечері закривати вдома, щоб вони не заважали людям жити», – кричав чоловік у черзі… Цілий день я няньчилася з онукою. Коли діти повернулися з роботи,
– Тату, мамо, знайомтеся, це мій хлопчик Діма. Ось, – Валя показала на здоровенного хлопця в тату, який тримав її за руку. – І скільки хлопчикові років? – якомога ввічливіше запитав тато. – Ну, що ви прямо, га?! Знайшли про що говорити у першу зустріч? Тату ніколи не бачили? Досить, тату! – Дійсно! А чого ми всі на ногах стоїмо? – схаменувся батько. – Накривай на стіл, мати, діставай з холодильника мою настояночку. Будемо за символи Дмитрові пити! Він нам зараз багато чого розповість!
– Тату, мамо, знайомтеся, це мій хлопчик. – Ось, – Валя показала на здоровенного хлопця в тату, який тримав її за руку. – Знайомтеся. Це мій хлопчик Діма.
Я зануда. Я завжди перевіряю чеки не відходячи від каси. -Пакет потрібен? – Ні. На касі в АТБ сьогодні працює нова дівчина. Оплачую продукти. Забираю чек. Першим пунктом стоїть пробитий пакет. Показую чек дівчині-касиру, та мовчки віддає непотрібний мені пакет. Ну не оформляти ж повернення через 2 гривні. Але не на ту напали
Я зануда. Я завжди перевіряю чеки не відходячи від каси. -Пакет потрібен? – Ні. На касі в АТБ сьогодні працює нова дівчина. Оплачую продукти. Забираю чек. Першим пунктом
Вирішила зняти кімнату у пенсіонерки, щоб заощадити. Я студентка і працюю, поки що не заміжня. Якось заради цікавості заглянула в холодильник хазяйки і просто ахнула. Те, що я побачила, мене неабияк здивувало!
Вирішила зняти кімнату у пенсіонерки, щоб заощадити. Я студентка і працюю, поки що не заміжня. Якось заради цікавості заглянула в холодильник хазяйки і просто ахнула! *** Мене звати
Оленці було три роки, коли її батьків не стало. Бабуся здоров’я не мала, ледве пересувалася за допомогою палички, а більшу частину дня сиділа або лежала на своєму ліжку в маленькій кімнаті біля печі. Куди їй ще за малолітньою онукою доглядати! Тому Оленці одна дорога була – в дитячий будинок. Сусідка, Надія, багатодітна мама чотирьох дітей, не змогла залишитися осторонь
Оленці було три роки, коли її батьків не стало. Бабуся здоров’я не мала, ледве пересувалася за допомогою палички, а більшу частину дня сиділа або лежала на своєму ліжку
Бабуся не погоджується переїхати в будинок перестарілих, а в мене скоро народиться дитинка, нам ніде жити. Після чергових роздумів мені прийшла в голову ідея. Моїй бабусі вже 82 роки, вона вже не може за собою доглядати, багато забуває і так далі. Я запропонувала їй переїхати в будинок для людей похилого віку, а мені з дитиною і чоловіком подарувати її однокімнатну квартиру
Бабуся не погоджується переїхати в будинок перестарілих, а в мене скоро народиться дитинка, нам ніде жити… Мені виповнилося 22 роки і скоро я стану мамою. Зараз я розумію,
Мені 68 років, живу сама, давно овдовіла. Просилася переїхати до дітей, а вони проти. Як жити далі, не знаю. Сусідка, з якою ми товаришуємо, говорить, що мені варто відпустити фантазії про життя з дітьми
Мені 68 років, живу сама. Просилася переїхати до дітей, а вони відмовляють. Як жити далі, не знаю… Чоловіка давно немає. Продовжую працювати, бо це єдине заняття, яке рятує
Бабуся на ім’я Дарина Борисівна притискала до грудей вузлик з речами і плакала, думаючи, що невістка везе її в будинок престарілих. – Збирайтеся. Я відвезу вас в одне місце, – сказала Вероніка, коли зайшла до неї в кімнату. Коли не стало її сина, Дарина Борисівна відразу відчула себе нікому не потрібною. Тоді вона виставила на продаж квартиру, власницею якої була, і перебралася жити до невістки
Бабуся на ім’я Дарина Борисівна притискала до грудей вузлик з речами і плакала, думаючи, що невістка везе її в будинок престарілих… *** Літнім людям доводиться деколи дуже непросто.

You cannot copy content of this page