Як це так? Що, пів мільйона на весілля потратити? Ви краще квартиру в іпотеку візьміть, чи автівку придбайте, – каже мені Оля, яка все своє життя живе на орендованій квартирі, їздить на трамваї, і від весілля з чоловіком відмовилася. – У мене все є: квартира, дві автівки, чому б і ні? – А ти про майбутніх дітей би подумала. – А ти про своїх трьох давно думала? – Ну ось чесно, чому люди так люблять рахувати чужі гроші? В голові не вкладається. Що їм з цього?
Як це так? Що, пів мільйона на весілля потратити? Ви краще квартиру в іпотеку візьміть, чи автівку придбайте, – каже мені Оля, яка все своє життя живе на
Я розумію, що сама винна в тому, що Любомир пішов, але змиритися з цим поки не можу. – Мені одному краще, – сказав він при останній нашій зустрічі. Любчик заблокував мене у всіх можливих соціальних мережах, але знайомі доповіли, що спільні фото він так і не видалив, і статус у нього досі “одружений”. Для мене це як “соломинка”, за яку я хватаюсь обома руками. Я змінюсь, але як це доказати коханому?
Я розумію, що сама винна в тому, що Любомир пішов, але змиритися з цим поки не можу. – Мені одному краще, – сказав він при останній нашій зустрічі.
Коли в офісі пішли перші чутки про моє з Толіком весілля, найбільше бідкалася Ольга Яківна. Вона у нас та жінка, яка повинна все і про всіх знати, до найменших подробиць. Оскільки підходити до мене і розпитувати про майбутнього чоловіка вона не сміла, то при першій же можливості “зблизилася” з дівчатами, якими я тісно контактую. – А цікаво, на якій машині той її Толік їздить? А квартиру має, чи орендує? Скільки років? 31!? А, все ясно! Розлучений скільки разів був?
Коли в офісі пішли перші чутки про моє з Толіком весілля, найбільше бідкалася Ольга Яківна. Вона у нас та жінка, яка повинна все і про всіх знати, до
Про те, що Іванко хлопчик з особливими потребами, не видає нічого, крім інколи дивної поведінки. Але мене бентежить інше. Він в свої десять років досить рослий хлопчик. Його мама маленька і дуже худенька жіночка. Іван вже по росту її перегнав, але проблема в повноті. Одного разу я їх зустріла біля під’їзду. Так жаль батьків. Сили їм і терпіння
Про те, що Іванко хлопчик з особливими потребами, не видає нічого, крім інколи дивної поведінки. Але мене бентежить інше. Він в свої десять років досить рослий хлопчик. Його
А ви що, цю територію орендували? – сказала мені впевненим голосом одна з жіночок, що сиділа на гойдалці, яка призначена для діток. Я з цими особами не хотіла сперечатися, але в той час позаду мене прозвучав чоловічий голос. – Я прийшов з дитиною на майданчик не для того, щоб вона дихала загадженим вами повітрям. – Ой, а ви ніби в екологічно чистому місті живете. Прям Карпати!
А ви що, цю територію орендували? – сказала мені впевненим голосом одна з жіночок, що сиділа на гойдалці, яка призначена для діток. Я з цими особами не хотіла
Іванка ж з дитячого будинку. За нею немає кому доглянути, – говорили всі, але до пори до часу. Коли моя Аліса захворіла і нам довелося лягати в лікарню, я й без нічого була на взводі, а тут ще ця нестандартна ситуація. Через тиждень ми всією палатою мчали в ординаторську, і просили лікарів, чи медсестер, самим доглядати за дівчинкою. – У вас що, серця немає? Ви ж поруч, в одній палаті з Іванкою, невже так важко того чаю налити
Іванка ж з дитячого будинку. За нею немає кому доглянути, – говорили всі, але до пори до часу. Коли моя Аліса захворіла і нам довелося лягати в лікарню,
Цього року ми поїхали з сім’єю на відпочинок до Туреччини. В нас з Ігорем дві донечки, з різницею в десять років. Олесі 12, а Євуні всього два рочки. Всі в готелі не можуть намилуватися її красою: світленьке кучеряве волоссячко, величезні голубі очі, і дві ямочки на щічках. Наступного дня нам по вайберу зателефонувала моя мама, і я про все це з усмішкою розповіла. – Ти чого? Не можна так! Їй треба обов’язково перед виходом голову сіллю посипати. Я не повірила, та даремно
Цього року ми поїхали з сім’єю на відпочинок до Туреччини. В нас з Ігорем дві донечки, з різницею в десять років. Олесі 12, а Євуні всього два рочки.
Оскільки у нас дачі немає, я відпустила свою Настю на вихідні до подруги. Там в селі гарна природа, річка, свіже повітря, нехай відпочине донечка, хоча запросили її туди в якості допомоги. – У нас багато смородини, аґрусу, порічок, з Настею мені не так скучно буде все це перебирати. – Ввечері Настя ледь переступила поріг. Вся втомлена, я й розпитувати нічого не стала. А зранку почула таке, що вирішила провчити Марічку. З того часу свою Настю туди не пускаю
Оскільки у нас дачі немає, я відпустила свою Настю на вихідні до подруги. Там в селі гарна природа, річка, свіже повітря, нехай відпочине донечка, хоча запросили її туди
Відколи почалася ця ситуація в країні, я став працювати дома. Професія дозволяє, я програміст. Працюю в хорошій компанії. Заробляю також добре. В свої 29 вже заробив на квартиру, хоча й однокімнатну, але і це добре, і на досить пристойну автівку. І все б нічого, та моя сусідка Ольга Андріївна просто “присіла на голову”. В неї є чоловік, діти, та мої послуги їй припали до душі. Все це тривало, поки до мене не приїхав друг. – Ти що, все безкоштовно робиш?
Відколи почалася ця ситуація в країні, я став працювати дома. Професія дозволяє, я програміст. Працюю в хорошій компанії. Заробляю також добре. В свої 29 вже заробив на квартиру,
Коли родичі дружини зателефонували, і попросили, щоб ми їх синочка прихистили на деякий час, я не дуже зрадів, але не смів відмовити, як-не-як, а родичі. Антон як тільки приїхав, всі сумки заніс до своєї кімнати. На мою пропозицію покласти продукти в холодильник, від відповів: “не пропаде”, і засміявся. Про те, що він довго шукав роботу і житло, я писати не буду. Найцікавіше сталося в день його від’їзду. Відтепер – ніяких родичів!
Коли родичі дружини зателефонували, і попросили, щоб ми їх синочка прихистили на деякий час, я не дуже зрадів, але не смів відмовити, як-не-як, а родичі. Антон як тільки

You cannot copy content of this page