olesya

Як я тільки не просила Руслана піти на обстеження в клініку, він все знаходив причину відмовити. – Я здоровий, як кінь!, – все говорив він мені. – Ти

Не знаю як ви, та я коли лягаю спати, вимикаю всі гаджети. Так мені спокійніше спиться, бо колись десь почула, що все це дуже шкідливо. Так ось, вчора

Люда була за чоловіком, як за кам’яною стіною, тому коли його в один день не стало, вона це ледь пережила. Я підтримувала її як могла. Людмила жодного дня

Цього року ми ретельно підбирали країну для відпустки, і зупинили свій вибір на Греції. Ми там ще не були, тому з радістю почали підготовку. В готелі вже в

Подруга мені частенько про це натякала. – Та твій Максим так ніколи й не зрозуміє, що таке бути татом! Так, гроші заробляти це важливо для сім’ї, але ж

На шостому тижні я з дружиною пішов на планове УЗД, де нам і повідомили, що ми в очікуванні не однієї, а двох маляток. Ми чекали двох донечок, і

В той день зателефонувала бабуся, яка живе досить далеко від нас. – Олеже, ти син, чи просто сусід для своєї матері? Ти її життям хоча б трохи цікавишся?

Ганна Дмитрівна вже й не знає, як переконати дочку, щоб та не йшла на поводу у чоловіка, і не звільнялася з державної роботи. – Та не вірю я,

Як тільки малюк з’явився на світ, а я змогла взяти телефон до рук – подзвонила чоловіку. Пам’ятаю як сьогодні той день. Рідко дзвоню по вайберу, а тут думаю,

Ніна Валентинівна була впевнена, що ми оплатимо всі її борги, бо як вона любила нам наголошувати: “Це все вам колись дістанеться!” Ага, ключове слово – колись, а точніше,