Коли вітчим Стаса раптово пішов з життя, сумували всі, а найбільше мій чоловік. Та мабуть, передчуваючи свій стан, Віктор Валерійович встиг написати заповіт. Він все розділив порівну. – Як так, мамо? Стас не рідний син батька, а дісталось йому все, як і нам. – Через деякий час в нашій квартирі з’явилася свекруха. – Тепер “відробляйте” заповіт. Не знаю, чим Вітя думав. Його мати в поганому стані, сама за собою не догляне. Доведеться взяти вам її до себе
Коли вітчим Стаса раптово пішов з життя, сумували всі, а найбільше мій чоловік. Та мабуть, передчуваючи свій стан, Віктор Валерійович встиг написати заповіт. Він все розділив порівну. –
Софія тримала букет квітів, і милувалася краєвидами. – Твоя мама вже дуже старенька. Давай купимо їй квартиру, або ж і до нас заберемо, місця всім вистачить. – Ти що таке говориш? Кому вона потрібна у цьому великому місті? А квартиру купляти – лише гроші на вітер викинути. Так, вона вже в літах, скільки там їй залишилося: місяць, рік, два. – Як ти тільки Бога не боїшся, таке говорити
Софія тримала букет квітів, і милувалася краєвидами. – Твоя мама вже дуже старенька. Давай купимо їй квартиру, або ж і до нас заберемо, місця всім вистачить. – Ти
– Нічого, доню, ця жінка отримає по заслугам, – гуділи в голові слова матері. Їх батько покинув сім’ю, і пішов до молоденької дівчини. З того часу минуло вже багато років. Марічці подобались залицяння Володимира. Він роботящий, розумний, вродливий, але було в ньому одне “але”, на його безіменному пальці красувалася обручка, а дома чекала дружина і двійко дітей. – На чужому горі, щастя не побудуєш!
– Нічого, доню, ця жінка отримає по заслугам, – гуділи в голові слова матері. Їх батько покинув сім’ю, і пішов до молоденької дівчини. З того часу минуло вже
– Мені найбільше сина шкода. Він же старається, заробляє, а вона що, вступила до університету, хоче отримати третій диплом. Чуєш, третій! Для чого називається? Ці ж два пиляться на полиці. Дівці тридцятка на носі, а вона чепухою займається. Ні роботи, ні дітей. Та мало того, Лариса навіть прибирати в квартирі не хоче, наймають якийсь клінінг. Я б в житті не хотіла, щоб мені чужі люди по хаті шастали
– Мені найбільше сина шкода. Він же старається, заробляє, а вона що, вступила до університету, хоче отримати третій диплом. Чуєш, третій! Для чого називається? Ці ж два пиляться
Лесі було вже за тридцять, коли вона вся в сльозах прибігла до свого Юрчика, і повідомила, що скоро в них буде дитина. – А чого сльози, Люба? – Мені не можна! В нашій родині ці справи погано закінчуються. – Не накручуй себе. Все буде добре. Я підшукаю найкращу клініку. – В назначений час на світ з’явилася Яринка. І все було ніби й добре. Біда прийшла в день виписки
Лесі було вже за тридцять, коли вона вся в сльозах прибігла до свого Юрчика, і повідомила, що скоро в них буде дитина. – А чого сльози, Люба? –
Бабу Раю в селі знали всі. Дітей вона не мала, родичів також, а чоловіка вже більше тридцяти років, як немає. Спершу давала собі раду, але коли зовсім втратила зір, потребувала допомоги. Дивною вона була жіночкою, так скажемо, “примхливою”, але все ж знайшлася в селі сім’я, яка не лише допомагала, а й забрала стареньку до себе. Там почалась ще більша “дивина”. – Не пускайте сьогодні Василька з хати, а то біди не минувати
Бабу Раю в селі знали всі. Дітей вона не мала, родичів також, а чоловіка вже більше тридцяти років, як немає. Спершу давала собі раду, але коли зовсім втратила
Мене по роботі відправили у відрядження, а коли я повернувся, то дружини з дочкою дома не застав. – Твоя Ірка тільки й чекала, коли ти з дому заберешся. Вона взяла всі твої гроші, і рвонула до коханця. – Ви знаєте, наскільки все це було дивно, але я повірив, вони ж батьки, і поганого не побажають. Як же я помилявся. Через пів року я зустрів свою Ірину, випадково, за касовим апаратом в супермаркеті
Мене по роботі відправили у відрядження, а коли я повернувся, то дружини з дочкою дома не застав. – Твоя Ірка тільки й чекала, коли ти з дому заберешся.
Не знаю, чим думала того дня Варвара, але після відвідин її в місцях позбавлення волі Степан і не здогадувався, що десь на білому світі ходить його дитинка, його Миколка, який після появи на світ одразу ж опинився в будинку маляти. Мама про нього й не згадувала. Дитина Варі була потрібна лише для того, щоб по-швидше звідти вибратись. Та святий Миколай зробив справжнє чудо!
Не знаю, чим думала того дня Варвара, але після відвідин її в місцях позбавлення волі Степан і не здогадувався, що десь на білому світі ходить його дитинка, його
Ярина їхала з міста до стареньких батьків, і погладжувала рукою вже чималенький животик. – Ох ти й надумала. Де була, там і їдь, поки люди в селі не побачили тебе пузату, а то розмов буде, до нового року не заспокояться. – Ярина в ту ж хвилину розвернулася. Сергій дуже чекав цю дитинку, а те, що життя в одну мить закінчилося, та хіба ж вона винна? Платити за оренду не було чим. Та одного дня вона зустріла подругу
Ярина їхала з міста до стареньких батьків, і погладжувала рукою вже чималенький животик. – Ох ти й надумала. Де була, там і їдь, поки люди в селі не
Коли Настя з Віталіком побралися, всі подруги дивувалися, що не видно між ними того справжнього кохання, що жити їм буде важко. – Ось у мене з Максимом, ще те кохання – здалеку видно. – Згодом наступили дев’яності. Віталіку зарплату стали затримувати. Настя, щоб прокормити двох дітей, звільнилась з садочка, і кожного дня торгувала на базарі. Більшість їх знайомих в той час розлучилося. – А для чого такий чоловік, якщо грошей не приносить?
Коли Настя з Віталіком побралися, всі подруги дивувалися, що не видно між ними того справжнього кохання, що жити їм буде важко. – Ось у мене з Максимом, ще

You cannot copy content of this page