Головна

olesya

Телефон Олега настирливо миготів. – І чому б не вимкнути цю функцію, лише відволікає від роботи. – Я вирішила не випробовувати своє терпіння. Підійшла до телефону, витерла об фартух руки і тицьнула пальцем на віконечко, та замість того, щоб зникнути, воно відкрилося.  Ці рядки я перечитала мабуть разів сто. Мій розум не хотів в це вірити
життєві історії 0
Це був хороший і теплий вечір п’ятниці. Попереду такі бажані вихідні, які ми проведемо лише вдвох. Тільки Олег і я! І нехай весь світ зачекає. Олег повернувся з
Жити разом з Артемом ми почали вже через пару місяців. Чому, власне, зовсім не зраділа майбутня свекруха. Ну воно і зрозуміло, старший син уже давно жив окремо своєю сім’єю, телефонував рідко, та й приїжджав тільки на великі свята. А тут ще й молодший намилився втекти з під її крила. Ох і відмовляла Ганна Іванівна Артема від цієї ідеї! Не послухався
життєві історії 0
Ех, ось всі пишуть про свої непрості стосунки зі свекрухою (хоча не всі звичайно, перебільшую, але багато), дай, думаю, і я про своє життя напишу. Ну так ось.
Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули спогади: цей важкий для всіх час, безгрошів’я… Я, разом зі своєю подругою, не могли знайти хорошу роботу, тому вирішили поїхати на сезонну роботу до Польщі. Хоч якось перебитися
життєві історії 0
Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули
У якийсь момент мені таке “сімейне життя” набридло, і вирішила я розлучитися і піти, поки діток немає. І ось, збираю я речі, командую вантажниками, а меблі та побутова техніка були також мої, у Кості там голі стіни були, з його речей один килим тільки, на який свекруха розщедрилася. І тут заходить Галина Яківна, свекруха, власною персоною
життєві історії 0
Згадалось мені, як я з чоловіком розлучалася. Жили ми не довго, три роки, не знаю, де були мої очі і чому я відразу не побачила в Кості еталонного
– Через тиждень буде рік, як немає моєї Зосі. Треба службу в церкві замовити. Дітям нагадати. Ех, Зосю, Зосю… А може, я Ліду запрошу на річницю, заодно і познайомимось, згадаємо їхню дружбу? Довго не думаючи, набрав номер телефону. Ліда, на диво, погодилася. Та згодом, все обдумавши, Павло взявся за голову. – Що діти скажуть? А люди в селі? Будуть в зубах носити. Скажуть, на річницю нову жінку привів
життєві історії 0
Дід Петро сидів на лавці під хатою, і згадував, як колись воркували тут з дружиною. – Чому, чому так рано пішла від мене, Зосю? Хіба 56 років, це
Я не уявляю, як маю змиритись з тою ситуацією. Моя єдина донька витворяє таке, за що мені перед родичами та друзями соромно. Ось поясніть мені, невже жити “на віру” це нормально? Я вважаю, що похід до РАЦСу це не просто печатка в паспорті, а відповідальність чоловіка за сім’ю, дитину, яка в ній з’явиться
життєві історії 0
Я не уявляю, як маю змиритись з тою ситуацією. Моя єдина донька витворяє таке, за що мені перед родичами та друзями соромно. Ось поясніть мені, невже жити “на
Бабуся Івана дуже балувала. Говорила, що йому і так досталося, бо без батьків ріс. Нічого він не робив по дому біля неї, такий і мені дістався. Прийде з роботи, поїсть, візьме пульт до рук і весь день ним керує, та якби лиш ним, а найгірше, що і мною. – Для того Бог і створив жінку, щоб чоловіку догоджала. А не подобається, шуруй у своє село, де ні ванної немає, і туалет на вулиці. Була б бабуся жива – духу твого тут би не було
життєві історії 0
На вулиці було дуже холодно. Рідко коли така зима буває. Всі дерева були білосніжні, наче з якоїсь казочки дитинства. Марія бігла на роботу. Час від часу вона зупинялася,
В цей день, через погане самопочуття, я не могла піднятись з ліжка. – Дитинко! Коли будеш вільна, підійдеш до мене. – Інна не забарилася, але краще б взагалі не приходила. – Галина Степанівна! Ви ніколи не стане для мене мамою. Запам’ятайте це раз і назавжди. І ще одне, дочкою, ви мене, щоб більше не називали, мене це дратує. – Серце стислося. За що?
життєві історії 0
У Галини був лише син, якого вона сильно любила. Вони завжди з чоловіком мріяли про донечку, та у Бога на все свої плани. Тому, коли Андрій одного дня
Після того, як Стефа втратила зір, вона почала ходити в церкву. Орися її вела в храм і садила в куточку на лавці. Ніхто з людей не підходив до жінки. Всі її жаліли. – Що з того, що таку хату вибудувала, як тепер навіть немає можливості нею милуватися. – Стефу мучила совість. Їй хотілося покаятись, висповідатись. Та в храмі вона так і не наважилась це зробити. Вона покаялась лише доньці
життєві історії 0
– Людоньки, ви бачили, наша Стефа почала хату собі будувати. І звідки ж в неї такі гроші? – Господарка он у неї яка. Не заздріть, – говорили інші.
Не раз Катерина бачила, щось дивне на своєму подвір’ї, але все відводила лихі думки, та цього вечора трапилось те, що назавжди змінило її долю. Хтось підпалив її стодолу, добре, що вітру в той вечір не було, а то ще й би хата згоріла. Катерина добре розуміла, чиїх це рук справа. Не хоче Тамара віддавати їй свого єдиного сина. Не хоче вона зрозуміти, що ця любов, сильніша за все
життєві історії 0
В центрі цього села була стара, закинута будова. Колись її будували, як будинок, де повинні були жити вчителі, фельдшері, словом ті, кого направляли в наше село на роботу.

You cannot copy content of this page