Головна

olesya

Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
життєві історії 0
Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися
Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
життєві історії 0
Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила
На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
життєві історії 0
Колись, коли була ще молодою, то мріяла про велику і дружню сім’ю. Де всі будуть триматися купки і з любов’ю відноситись один до одного. Та життя саме покерувати
“Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, –  прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
життєві історії 0
Мій чоловік Антон ніколи не був “худеньким”. Але в останні роки кілограми на ньому збільшуються з неймовірною швидкістю. І мені не подобається, що Антон нічого з цим не
Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
життєві історії 0
Свекруха просто нагліє і використовує мене по повній програмі. Я не знаю, як маю з нею домовитися по-доброму. Боюсь, що “бурі” нам не оминути. Річ в тім, що
До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди
життєві історії 0
До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову.
Сьогодні човгаю по снігу додому, в думках обдумую, що приготувати на вечерю. Але в під’їзді застигла, адже побачила свого переляканого кота. Потім мене ще й сусідка запитала, чого це до нас свекруха заходила і що там сталося з Пушком. Виявилося Галина Михайлівна без дозволу взяла дублікат ключів, пробралася в нашу квартиру і мого домашнього кота винесла на вулицю, на мороз. Тоді я дуже була зла, а коли подзвонила до свекрухи, то та навіть не заперечувала. – Ти ще молода і зовсім не розумієш! Насправді я вас рятую!
життєві історії 0
Я чогось думала, що вийти заміж – і все життя вдалося, але ні. Виходить, що треба ще з свекрухою подружитися. Але давайте про все по-порядку. В мене є
Цими вихідними я поїхала на день народження до зятя. Чоловік через роботу не зміг, тому я чкурнула одна. Діти влаштували цікаву екскурсію, ми наробили багато фото на пам’ять, були ще й свати. Одним словом, ці два дні ми провели дуже гарно і цікаво. Та вже по приїзду я від знайомих дізнаюсь, що мій чоловік вже так “нацупив” грошей, що дочці квартиру в місті прикупив, а я їздила на новосілля. А все це через фото, які діти виклали в соцмережі
життєві історії 0
Людська заздрість немає меж. Особливо зі сторони моєї сусідки, яка все життя переймається мною і моїми дітьми. Зі своїм Мироном, ми створили сім’ю, коли нам обидвом вже було
Гарувала я все життя, щоб дітей на ноги поставити. Зараз вони дорослі і самодостатні. Кожного року вони по морях літають. Але обідно мені за себе, бо жодного разу ні син, ні дочка, не подумали про мене. За своє життя я моря жодного разу не бачила. Але скоро в мене ювілей і я навіть виробила закордонний паспорт. Скажу їм прямо, бо інакше до дітей не дійде. Тепер їх черга на мене тратитися і в мене гроші “вкладати”
життєві історії 0
Все життя я присвятила своїм дітям. Скільки себе пам’ятаю, завжди дбала про їхній комфорт і забаганки. Коли сину було одинадцять, а дочці дев’ять, ми з чоловіком розлучились. Тоді
Свою Анну я привела на світ в ранньому віці, тому й “бабусею” стала, ще геть молодою. Відразу ж після появи першого онука ми з Анною домовилися, що називати він мене буде просто Катею. В мене є ще син, який від Матвійка старший всього на чотири роки. Всім все підходить, але моя шістдесятирічна сваха цього пережити не може. Окрім “тикань” у фейсбуці чи Тік Тоці, вона ще й на мій сорок п’ятий ювілей мені подарунок зробила, який нагадує всім, а перш за все, мені, – що я не Катя, а “бабуся”
життєві історії 0
Я тут читала багато різних історій про свах чи сватів, але такої, яка була, чи навіть продовжує бути в мене, я не бачила. Ось тому й хочу вам

You cannot copy content of this page