Головна

olesya

В Італії я збирала сину на квартиру, і скажу відверто, мені все вдавалося. Але одного дня Микола повідомив, що одружується. На сватів я сильно не розраховувала, там важка ситуація,  тому святкування організувала самостійно. В мене ж єдиний син, не буду ж я економити. Після весілля я повернулася в Італію і зі ще більшим ентузіазмом почала заробляти на квартиру молодятам. Але останнє моє повернення перевернуло все з ніг на голову. Не знаю, що тепер з сином робити
життєві історії 0
В Італії я збирала сину на квартиру, і скажу відверто, мені все вдавалося. Але одного дня Микола повідомив, що одружується. На сватів я сильно не розраховувала, там важка
Своїми ключами я відкрила двері. Ні зять ні дочка, не знали, що я все чую. – Ти скажеш нарешті своїй мамі, щоб вона свою квартиру продала і гроші нам дала? В неї в селі ще хата є. – В селі тітка з сім’єю живе. Як вони там, всі на купу житимуть? – Це вже їх питання! Наскільки я знаю, твоя мама за мамою до останнього доглядала і по праву ця хата належить їй. Ми ж не можемо все життя по орендованих мотатися. – Наступного дня я зібрала речі і сказала дочці, що повертаюся додому
життєві історії 0
Своїми ключами я відкрила двері. Ні зять ні дочка, не знали, що я все чую. Вже наступного дня я зібрала чемодан і повернулася додому. Нудить його бачте, від
Своїй похресниці, я подарувала майже останні гроші, які привезла з Польщі – триста злотих. Все-таки в дитини 18 років. Аж тут виходжу в коридор і чую, я моя кума мене обговорює зі своїм чоловіком. Ще й засуджує. Мовляв чому це я так мало поклала грошей в конверт. Зовсім не хвилювало Олю те, що я мала багато й важливіших витрат. Чесно, після такого розмовляти з нею не хочу
життєві історії 0
І що це таке? Як людина так може змінитися? Ми з Оленою знайомі ще з коледжу. Разом вчилися, дорослішали. Здобули освіту бухгалтера. Ой, різне було. Пам’ятаю, як ми
Ми з чоловіком віддали невістці сто тисяч, які мали прискладені ще з того часу, як працювали. А як інакше, того ж дня вона натякнула нам на поповнення в сімействі, на яке ми так чекали. Все-таки я буду бабусею, гроші не головне. Ми з дня на день чекали подробиць: хлопчик чи дівчинка, коли з’явиться. Та натомість почули від сина, що вони збираються в Карпати на активний відпочинок з друзями. – А як дитина? Це ж небезпечно! – Яка дитина, мамо, ти про що? 
життєві історії 0
Ми з чоловіком віддали невістці сто тисяч, які мали прискладені ще з того часу, як працювали. А як інакше, того ж дня вона натякнула нам на поповнення в
Я не попереджала сина, що повертаюся в Україну, хотіла зробити сюрприз. З Італії я везла різні смаколики. Думала, приїду, рідню провідаю, до батьків на могилку сходжу, бо якраз десять років, як тата не стало. Але потрапити в свою квартиру я не змогла. Точніше змогла, але на моєму ліжку спала якась молода подружня пара. – Яке ви маєте право вриватися в нашу квартиру? – У вашу квартиру? Я була сама не своя. Разом з чемоданами, які я привезла, я поїхала до сина
життєві історії 0
Я не попереджала сина, що повертаюся в Україну. В них своє життя в мене своє, чого я мала комусь і щось звітувати. З Італії я везла різні, як
Що тільки Ніна Степанівна не носила в багажник, коли її доня від’їжджала до міста. І курку морожену і філе гусяче, і моркву з картопелькою. Я ж з нетерпінням чекала того моменту, коли ми будемо збиратися. На моє здивування покликала свекруха до себе онуків. “Грошей я не маю, але без гостинців вас не залишу”. Сказала вона і вложила по пакету їм в руки. Ясна річ, грошей в неї нема, бо пів пенсії дочці віддала, “на бензин”. Ми ж заслужили лише на яблучка підгнивші і горішки!
життєві історії 0
Що тільки Ніна Степанівна не носила в багажник, коли її доня від’їжджала до міста. І курку морожену і філе гусяче, і моркву з картопелькою. Я ж з нетерпінням
В неділю Іван заліз в холодильник, де знайшов пліснявий кусок сиру і кабачок, який зігнив. – Ти окрім того, що не тримаєш в хаті чистоту, ще й мої гроші на вітер пускаєш. Невже не можна було щось з тих продуктів приготувати? Ти хоч іноді в той холодильник заглядаєш? – Після цих слів Іван зібрався і пішов до своєї матері. Іван натякає мені, що розлучиться, бо не так собі уявляв своє життя. Але я не така вже й погана. Ну немає такої жінки, щоб з радістю прибирала чи їсти готувала
життєві історії 0
Ну не розуміє Іван, що з двома дітьми не може в квартирі бути весь час чисто. Я ж не робот, щоб бігати за ними і ті іграшки чи
Після тих фото з Буковелю, я запитала, чи не хоче брат трішки допомогти батькам. – А що їм на старість треба, нове пальто чи чоботи? Нехай доходжують те, що мають. Ми дітям маємо допомагати. Дві пенсії мають? Мають! Ти в нас одна без сім’ї і дітей, гроші не маєш куди вкладати, ось і підкидай батькам, раз так сильно хочеш. – Я і допомагаю, але коли прийдеться спадок ділити, то всі збіжаться до корита. Мама з татом все “по-чесному” вирішили оформити
життєві історії 0
Сестра в той час була в районному центрі по справах, де я винаймаю квартиру, ось я й вирішила викласти їй все, що думаю про ситуацію з батьками. –
Коли Світланка подзвонила вся в сльозах, я примчала до неї того ж дня. Виявилося, що мій зять окрім дружини мав ще одну дамочку на стороні. Все в них закрутилося, ще коли дочка була при надії. Квартира ж то Дениса. Забрала я дочку з онуком до себе. Дивитись на Світланку було важко, ось я і подзвонила свасі, щоб направила сина в правильне русло. Я ж не знала, що вони за люди
життєві історії 0
Коли Світланка подзвонила вся в сльозах, я примчала до неї того ж дня. Виявилося, що мій зять окрім дружини мав ще одну дамочку на стороні. Все в них
Свекруха запропонувала Івану віддавати їй більшу частину зарплати “на зберігання”. “Ви інакше на квартиру ніколи не зберете. Ми з татом будемо свої потрохи докладати. І за пару років буде у вас свій дах над головою”. Я ж повірила. П’ять років ми не жили, а виживали. А коли я запитала свекруху, яка там сума, та сказала, що все вклала в свою хату, бо думала, що ми, як і старший син з дружиною, з ними жити будемо!
життєві історії 0
І я і Іван виросли в одному селі. Такої хати, яка красувалася на їх подвір’ї, на той час ні в кого не було. Тато Івана був головою колгоспу,

You cannot copy content of this page