iBilingua

Я організував шикарне освідчення. Купив каблучку з діамантом, замовив музикантів, дорогий ресторан. Я був переконаний, що почую омріяне “Так!”. Та все пішло не за планом, а всьому виною мої статки. Я стояв на одному коліні з букетом в руках і бархатистою коробочкою і ледь не плакав. Ми з Миросею разом дванадцять років. Що тепер робити? Як з цим жити? Мені ж не двадцять і навіть не тридцять, як і самій Миросі. Та, схоже, її це не хвилює

Після 12 років стосунків я вирішив зробити пропозицію своїй дівчині. Її відповідь перевернула мене

життєві історії 0

Дістався мені не так давно у спадок від моєї самотньої тітки хороший будинок в сусідньому, більшому від нашого, селі. Я думала його продати, казала чоловіку про це одразу. А гроші поділити між дітьми, віддати навпіл дочці й зятю, які щойно побралися, і молодшому сину на старт у житті. Адже нам з чоловіком вже за 50, все маємо, що нам ще треба? Я все життя в селі, ніколи на себе багато не витрачала і мені вистачало малого. Моє щастя – родина, все – для дітей. Та й не молода вже, у мене запити не високі – їсти, вдягти є, а до якоїсь розкоші я не звикла. Але після тижневого спілкування зі свахою у мене світ перевернувся і тепер гроші від продажу тітчиного будинку лишу тільки собі і втрачу лиш на себе кохану. Сваха працювала в Італії 15 років, і думаєте дітям щось дала?

Ми з чоловіком Дмитром сільські люди, з одного села, побралися і живемо тут, де

життєві історії 0

Службу ми відстояли і прийшов час освячення пасочок. В нас було дві свічечки, які потрібно запалити в кошичку. І тут я розумію, що з дому не взяла сірники. Борис взяв одну свічечку і десь та й запалив. І ось момент: священник читає останні молитви, говорить Христос Воскрес! Я знімаю це дійство на відео, як чую біля себе якийсь шум зі сторони бабусь. Ну, думаю, тим все щось недогода. Але опустивши голову до кошичків – бачу дим! Я не знаю, чи це збіг обставин, чи дійсно зі мною щось не так?

Я ж думала на тій вишиванці мої халепи закінчаться, але ні. Під час освячення

життєві історії 0

Я дуже не хочу, щоб мій синочок жив з цією Аліною, але що я можу зробити? Можливо, ви мені допоможете і щось порадите. Мою невістку не можна назвати хорошою дружиною. Чотири роки тому мій остам одружився з дівчиною, з Аліною. Нічого з себе не представляла, навіть без вищої освіти. але дуже гарна, хоч картину пиши – це правда. Повінчалися вони, а через рік народилася у них дочка Аурічка. Єдиний для мене був у невістці недолік – постійно “сиділа” невістка в телефоні. Чи то в соцмережах сиділа, чи спілкувалася з кимось постійно, або і одне і інше разом. Я їй кілька разів зауваження зробила, але марно. Трохи згодом з цієї причини почалися непорозуміння у Остапа з дружиною. Якось він зазирнув у її спілкування в соцмережах

Я дуже не хочу, щоб мій синочок жив з цією Аліною, але що я

життєві історії 0

Я на Великдень до церкви не йшла. Ось тому Наталя Богданівна мені і дала завдання відварити два десятка яєць, щоб були свіженькі до столу. Я все зробила, але і подумати не могла, що саме вони нароблять такого шуму. Десь через годинки чотири я таки здалася і попросила чоловіка відвести мене додому. Все це супроводжувалось слізьми. Свекруха ж сміялася, і казала, що я жартів не розумію. Теж мені, жартівниця знайшлася

Я на Великдень до церкви не йшла. Ось тому Наталя Богданівна мені і дала

життєві історії 0

Я одягла красиву сукню, підбори, все як має бути. На весіллі танцювала, забавлялася, все культурно, гарно. Мій чоловік бачив, яку я сукню планую одягати, але я хотіла одягнути якусь накидку, та було в цей день дуже жарко. У мене довге та красиве волосся. Словом, є що показати. Але повернувшись додому чоловік покликав мене на серйозну розмову. Минуле йому моє не сподобалося. Але ж де ти, чоловіче, був до цього дня?

Минуле йому моє не сподобалося. Але ж де ти, чоловіче, був до цього дня?

життєві історії 0

Ну й що ви думаєте? Приїхала рідня Галини Василівни ще за два тижні до Великодня, і нікуди, як я бачу, не збираються. Родичі свекрухи – ще ті “штучки”. Я все поясню, і мені цікаво, на чиєму боці ви будете, що порадите. У нас двоповерховий будинок в приватному секторі Чернівців, сад і ділянка землі. Живемо в будинку я, чоловік Олексій, наш син і свекруха Галина Василівна. Будинок оформлений на чоловіка, багато фінансів у нього вклала свекруха. Льоша має дві старші сестри, а у них вже дорослі діти. І ось через них усіх моє життя схоже на суцільний драматичний серіал. Так, живуть вони на нашій половині, бо чимало їдять і свекруха не хоче їх годувати. Так і каже. Свекруха постійно носить до нас прати його дяг, домашній і робочий бо у неї машинка старіша і без сушки. А у нас чого ж – нова, велика, сушка окремо. Можна всій вулиці прати! От тільки комунальні нам ніхто не відшкодовує

Ну й що ви думаєте? Приїхала рідня Галини Василівни ще за два тижні до

життєві історії 0

Я свекрусі і чоловіку сказала, що ніякі паски і крашанки завтра святити не йду, а сплю до десятої, потім снідаю і на шашлик. Хоче матуся Ігоря – нехай бере наших трьох дітей і вперед. Я умиваю руки, з мене вистачило цих чотирьох днів у свекрухи. Тепер і Ігор дметься, і мама його зі мною не розмовляє. Їхнє діло. Я прала килими, мила вікна і виварювала каструлі. Я місила два відра тіста! А завтра зовиця з чоловіком і дітьми приїдуть на все готове

Я свекрусі і чоловіку сказала, що ніякі паски і крашанки завтра святити не йду,

життєві історії 0

Мій чоловік вже який рік на заробітках, а в селі без хлопської руки, ну ніяк. Ось до мене й приходять час від часу, сусіди, щоб чи покосити, чи дров нарубати. А недавно так вийшло, що мені стало зле. Швидка мене направила в лікарню, де я пробула пару днів. По поверненні люди на мене дивилася з підозрою, лише сусідка Галя прояснила мені ситуацію. І якщо їй я сказала, що це лише чутки, то як це маю пояснити всім односельчанам, які гудуть на все село?

Знаєте, як то є в селі, що люди мають все про всіх знати, а

життєві історії 0

Вирішили свекруха з Данею продати їхню квартиру і купити житло в Києві, я погодилася. Вирішили всі разом, ніхто нікого не вмовляв. Вона хотіла жити з нами – ми хотіли жити в Києві. Продали квартиру, купили двокімнатну на околиці Києва. Квартира це була не моя, я навіть на перегляди не ходила, ходили чоловік і свекруха. Останнє слово було за нею. Обрали вони, ми заїхали. Пожили разом. І ми з чоловіком пішли на орендовану квартиру. Знаєте, яке було наше життя з Мартою Іванівною? Щодня, кожнісінького дня вона приходила до нас, контролювати як я справляюся з дітьми, допомагала гуляти з двійнятами – дякую їй, земний уклін, але так само контролювався холодильник і раціон дітей. На думку матері Дані, я дуже погано годую дітей. Мало. Цукру не даю. Тортів

Ми з Данилом народилися й виросли у маленькому містечку, але зустрічатися почали, коли вже