життєві історії
Я сама з Рівненщини, але вже 10 років на заробітках в Італії, а обидві дорослі дочки, Настя й Катя в Україні зі своїми родинами. Звичайно, я протягом цих
Ізюм. 9 березня: Восьмирічна Олександра ховалася від російських “визволителів” у підвалі власної будівлі. Але і це не врятувало дівчинку і її сім’ю. Зараз оплакують своїх найрідніших людей дві
Перебралися ми з Ірпеня в Чернівці і тепер живемо в одному місті зі свекрухою, ще й в сусідніх квартирах. Так пощастило, що орендували двушку на одному сходовому майданчику
Так вже вийшло, що моя родина вимушено покинула наш дім в Харкові, ми переїхали в Ужгород, де вже багатенько рокім живе з родиною моя рідна сестра, вона туди
Кілька днів тому зателефонувала моя мама і сказала, що вже їде ненадовго додому. Я була така щаслива, адже ми з мамою не бачилися майже 3 роки! Та й
Хоч переїхали ми до Німеччини ми всією родиною, працюю я тут одна і можу утримувати сім’ю з п’яти осіб. Наша родина звикла подорожувати з трьома дітьми. Ми їздили
Тієї ночі у вікно постукали російські солдати. Одразу ж по розмові було відчутно – вони після добрячої “гулянки”. Ми з чоловік боялися, але все ж вийшли до них.
Ніколи б не подума й неповірила, що напишу таке з повною упевненістю – життя в Стамбулі дешевше ніж у нас в Українському селі! Так сталося, що ми з
Так збулася наша американська мрія. Ми з трьома дітьми переїхали до США. Але життя тут виявилося недоказкою. Ми з чоловіком та трьома дітьми у березні 2022 року великитми
Як тепер жити, один Бог знає… Історії з життя українців, які неможливо читати без сліз. Це дуже важко… Ніколи не забудемо… Така тепер зустріч з рідними… Щонеділі Володимир