Головна

життєві історії

Чотири місяі тому ми опинилися в Канаді. До цього жили в Бучі під Києвом. Ми тут всі: мої батьки, я з чоловіком і троє наших дітей. Їхнє ставлення до батьків – це щось з чимось, просто диву дивуюся. Але й вони здивувалися неабияк. Канадцям, мабуть, цього не зрозуміти
життєві історії 0
Чотири місяі тому ми опинилися в Канаді. До цього жили в Бучі під Києвом. Ми тут всі: мої батьки, я з чоловіком і троє наших дітей. У Канаду
Люди, які хочуть жити на втіху, засуджувалися за всіх часів. А тим паче, зараз думати лиш про себе – гріх. Та моїй мамі це по цимбалах, вона ще та панночка – вирішила пожити для себе, демонструє це, а як же ми? Те, що вона вчинила зі спадщиною своєї сестри, не можна виправдати
життєві історії 0
Я впевнена, що люди, які хочуть жити на втіху, засуджувалися за всіх часів. А тим паче, зараз, у такий складний період для всіх нас. Та моїй мамі це
Моя дочка 6 років тому поїхала в Іспанію на заробітки, там вийшла заміж і залишилися. Я у квітні поїхала до неї. Чоловіка не стало, а самій лячно в Україні. Вирішила відгукнутися на запрошення Улянки, допомагати їй там з онуками-погодками. Я випала в осад – сплять просто у взутті! Найкраще, на що можна розраховувати, то це на наявність власного п’ятачка з парою гірок. Куди це годиться? Матраци розстеляють прямо на підлозі! Де ви в Україні побачите таку нісенітницю
життєві історії 0
Моя дочка 6 років тому поїхала в Іспанію на заробітки, там вийшла заміж і залишилися. Я у квітні поїхала до неї. Чоловіка не стало, а самій лячно в
Вже 5 місяців ми живемо в Німеччині: я, сестра, і наші діти, у мене дочка, у сестри дівчинка і новонарожений хлопчик. Чоловіків ми не маємо. Можливо, тут зустрінемо з часом. Німці роблять багато, щоб нам тут подобалося. От тільки дивні вони -не беруть, а ми от за милу душу забираємо! Хіба що у “гуманітарці” іноді перепаде.
життєві історії 0
Вже 5 місяців ми живемо в Німеччині: я, сестра, і наші діти, у мене дочка, у сестри дівчинка і новонарожений хлопчик. Чоловіків ми не маємо. Можливо, тут зустрінемо
Тулилися великою родиною у маленькому будинку. – Оленко, ти ніколи не зможеш заробити стільки, скільки можна заробити там. Повір мені, я вже почала відкладати гроші синові на квартиру! – тараторила мені Катя. Дітей я довірила свекрусі. Все зароблене я віддавала свекрусі та Роману, хотіла, щоб вони поставили діточок на ноги. Недавно мені зателефонувала Ольга Семенівна і тихим спокійним голосом сказала: – Вибач, що раніше не повідомила. Плюс в Україні таке відбувається. Ольга Семенівна дістала з шафки конверт
життєві історії 0
Я народилася в селі і майже все життя провела там. Батьки жили бідно, тулилися великою родиною у маленькому будинку. Тому змалку я мріяла вирости і поїхати від них,
Я навіть не знаю, як це назвати. Моя невістка, яка з двома дітками вже пів року у мене живе, а син служить, невістка, яка при надії третім, купила собі айфона отого модного, останню модель за 40 тисяч гривень! А що вона мені відповіла – це впасти й не жить
життєві історії 0
Я живу у маленькому мальовничому райцентрі на Волині. Чоловік вже полинув на небеса. Маємо дочку й сина. Дочка з онуками давно за кордоном, а син офіцер. Коли все
Цього літа дід не покликав Семена качати мед, і Семен занепокоївся, а коли увійшов до будинку, побачив, що все вкрите шаром пилу. 20 років… Голосна перепалка Арсенія з донькою, матір’ю Семена, зруйнувала все. Нічого не сказавши своєму батькові, Ганна наважилася переїхати за кордон. Але хто ж у такий час повернеться в Україну
життєві історії 0
Цього літа дід не покликав Семена качати мед, і Семен занепокоївся, а коли увійшов до будинку, побачив, що все вкрите шаром пилу. Довгі роки старий Арсен чекав, коли
Наша дорога з Маріуполя до друзів у Японію зайняла майже два місяці. Не буду розповідати, що ми пережили. А от чому японці німіють від обурення, коли бачать наше вміння відпочивати, розповім. Тепер ми з чоловіком і трьома дітками – жителі цієї дивовижної і дивної країни
життєві історії 0
Наша дорога з Маріуполя до друзів у Японію зайняла майже два місяці. Не буду розповідати, що ми пережили. А от чому японці німіють від обурення, коли бачать наше
Наш єдиний пізній син Орест кілька років тому виїхав працювати і жити у Німеччину. І ось тепер, замість того, щоб забрати нас до себе, він повернувся в Україну. Та аби ж лиш це! Яку наречену син залишив у Німеччині!
життєві історії 0
Наш єдиний пізній син Орест кілька років тому виїхав працювати і жити у Німеччину. І ось тепер, замість того, щоб забрати нас до себе, він повернувся в Україну.
Як же мені хотілося повернутися в Україну! І щойно чоловік дав добро, ми з синочком за квитки і додому! А тепер чоловік умовляє мене продовжувати спілкуватися з його мамою, підтримувати її. А я не можу, адже ми з її волі на оренді. Продати квартиру якимось переселенцям – це ж треба було
життєві історії 0
Мій чоловік Микола офіцер, служить вже 10 років, але свого власного житла ми не маємо, тому всі ці роки ми мешкали у квартирі свекрухи у містечку Київської області,

You cannot copy content of this page