Головна

життєві історії

Одного жахливого дня я дізналася, що Міша має дівчину. Що він її зустрічає та проводжає до інституту, і живуть вони разом, і навіть завели кошеня. Мій світ звалився. Кошенят заводять як репетицію дітей. Значить, у них щаслива та повноцінна сім’я. Дуже хотілося обійнятися, щоб зігрітися, але не можна, у нього є кошеня. І якась жінка, котра прибирає за ним лоток
життєві історії 0
Мишко мені відразу сподобався. Але я не одразу зрозуміла чим. Хлопчик, як хлопчик. Навколо були і гарніші, і вищі, і крутіші. А він узяв і примагнітив. Можна сміливо
Наприкінці другого місяця Катя зателефонувала до її господині: – Вітаю. Ти повертатись збираєшся? – Ой ні! У мене ж онук народився, я їм зараз допомагаю. Через рік у дворі припаркувалося таксі. З машини вибралася Галя
життєві історії 0
Фіалку зрадила мама. Отак, просто — поїхала до обласного центру до сина, а кішку залишила на сусідів. Квартиру закрила, Мусю залишила за порогом із мішком корму поряд. Сусідці
Останнім часом мені здавалося, що я завжди готова до несподіваних міркувань своїх онуків. Але тут розгубилася: – Який такий серйозний натяк? Ти мені розкажеш? – Звісно! Тільки ти слухай уважно!
життєві історії 0
Днями повернувся мій восьмирічний онук  Михайлик зі школи і з порога запитав: – Бабусю, ти пам’ятаєш, коли я був маленьким, ти читала мені казку про ріпку? – Звичайно
Я прийшла з роботи сильно втомлена, та побачивши Ореста не стала показувати свій стан і взялася за домашню роботу, якої було чимало, а коли ми сіли за стіл, він не стримався, і “виклав” усе на одному подиху
життєві історії 0
Я прийшла з роботи сильно втомлена, та побачивши Ореста не стала показувати свій стан і взялася за домашню роботу, якої було чимало, а коли ми сіли за стіл,
Я не шкодую, що вийшла за нього заміж. Я за ним, як «за кам’яною стіною», ми кохаємо одне одного. У нас міцна родина, гарні працьовиті діти, скоро дочекаємось онуків. Тож поміркуй на самоті — людина обирає долю, чи доля обирає людину?
життєві історії 0
Оля на літні канікули приїхала з Івано-Франківська до бабусі в село. Її тут майже всі люди знали, а подруги — ровесниці дуже любили. Вона навчала їх робити манікюр,
Перед Великодніми святами Тарас знову знайшов привід, щоб провідати свою колишню дружину. Я все розумію, там росте двійко його діточок, але ж чим ця Мирося його до себе притягує, в голові не вкладається. В неї вже є інший чоловік. І ось вчора я посадила Тараса навпроти себе, і почала цю бесіду
життєві історії 0
Перед Великодніми святами Тарас знову знайшов привід, щоб провідати свою колишню дружину. Я все розумію, там росте двійко його діточок, але ж чим ця Мирося його до себе
Вже багато років я згадую цей Великдень. Діти гралися у своїй кімнаті, як до них з похмурим обличчям влетів батько, і сказав не баритися і лягати вже спати. Коли світло у дитячій вимкнулося, Руслан підійшов до мене і сказав слова, які назавжди закарбувались в моїй пам’яті
життєві історії 0
Все це сталося на самий Великдень. Ми, як і кожного року, всією сім’єю зібралися до церкви, а після у нас був святковий обід. Я й подумати не могла,
Я з цього приводу не хвилююся. Ну і що, що мені вже за п’ятдесят. Ось тільки мама з татом мені “життя не дають”. – “Що ти без дітей вартий?”
життєві історії 0
Я з цього приводу не хвилююся. Ну і що, що мені вже за п’ятдесят. Ось тільки мама з татом мені “життя не дають”. – “Що ти без дітей
Тітку Валентину я зустріла, коли поверталася з супермаркету. Вона вже на пенсії, живе одна. Син її з невісткою живуть в своєму домі. Спершу я вислухала її, а згодом таки не втрималася, і задала питання, яке мене так бентежило
життєві історії 0
Тітку Валентину я зустріла, коли поверталася з супермаркету. Вона вже на пенсії, живе одна. Син її з невісткою живуть в своєму домі. Спершу я вислухала її, а згодом
Я прожила з чоловіком щасливе життя, такого зичу й своєму синові. У нас споконвіку в родині ведеться – одружуватись один раз і на все життя. Якщо згодна- візьму тебе в доньки, всьому навчу, що вмію, онуків няньчити буду
життєві історії 0
Як невістка донькою стала. Розповідь жінки, з якою я познайомилася у автобусі. — Біля вас вільне місце? – запитала симпатична жінка. — Так. — Добре, я зараз, – сказала, і, поклавши

You cannot copy content of this page