життєві історії
Мені вже 47 років, звуть Іван. В юності я був досить сором’язливим хлопцем, та ще й працював простим інженером. Коли не стало батька, жив і живу з мамою.
З чоловіком Богданом ми разом три роки, але і досі чоловік постійно згадує свою колишню дівчину. Мені неприємно, що він часто говорить про неї і розповідає, де вони
Народилася я в невеликому містечку, але завжди мріяла жити у великому місті, а ще краще – за кордоном. Після школи вступила до педагогічного університету на факультет іноземних мов,
Ми з чоловіком Ярославом навчалися разом в університеті, я на факультеті іноземних мов, він – на економічному. На 4 курсі розписалися. Я з нашого обласного центру, Ярослав –
Бабуся Зоя була вже старенька, і через погане самопочуття не могла за собою доглянути. Соломія встигала все: і наварити, і прибрати, і переодягти бабусю. Жінка не боялася роботи,
– Ох яка ти пані в тому місті стала!, – голосила мама. – Ти ж повинна розуміти, що люди в селі стільки грошей не мають. І взагалі, якби
Як тільки Галина Іванівна з чоловіком з городу прийшла, сестра тут же на порозі. – І для чого вам на старість літ так важко працювати? Невже так важливо
Все йшло до весілля, але це, на жаль, були лише здогадки Катерини. У Максима в планах було геть інше. – А ви чули, Маринка при надії? Скоро нашого
Весь вечір Наталя поводилась доволі дивно, але Орест все списував на втому після роботи, та наступне її прохання здивувало не на жарт. – Любий, я сьогодні хочу сама
Невістка у нас з заможних. Не знаю, як і вийшла вона заміж за мого сини. Ми живемо в селі, до великого міста не далеко – 40 хвилин їхати