Артемкові було півроку, коли я дізналася, що у чоловіка є інша. Подруга випадково зустріла Антона на вулиці в компанії незнайомки: – Знову ти плітки збираєш? – говорила я подрузі, але та на повному серйозі описала, у що був одягнений мій чоловік, район, де його зустріла і навіть фотографію встигла зробити на телефон. Я сіла і розревілася. В голові знову закрутилися тітки слова: «Погана прикмета… не уживуться молоді…», і дзвін обручок, яке я впустила прямо на церемонії одруження
– Ой, але ж прикмета погана! – почула я за спиною голос тітки Валі. – Досить Валентино, дурниці говорити, – сказав тато – Все у них буде добре…
Я, напевно, не люблю свого чоловіка. А він не любить мене. У нас діти виросли, 32 роки ми разом. Живемо за звичкою. Ми давно вже не фліртуємо, і у мене постійні думки про розлучення. Так, ми разом з того часу, коли мені було 15, а йому 18. Ну і що з того? Кохання і яскравих почуттів хочеться і зараз
Я, напевно, не люблю свого чоловіка. А він не любить мене. У нас діти виросли, 32 роки ми разом. Живемо за звичкою, і у мене постійні думки про розлучення.
Ми не переїдемо від неї ніколи, бо чоловік вважає, що це буде означати покинути її, його матусю. Сім років ми під одним дахом. Ніколи не підійде до мене, коли мені не добре, навіть склянку води не принесе, і не запитає, як я себе почуваю. Я б зрозуміла її, якби вона була такою з усіма, але ж зі своїми дітьми вона абсолютно протилежно себе веде, з ними вона любляча і турботлива. На прохання моєї мами заварювати мені чай, коли я лежу з температурою, вона відповіла: «Лора доросла людина і може сама встати і заварити собі чай!»
Ми не переїдемо від неї ніколи, бо чоловік вважає, що це буде означати покинути її, його матусю. Сім років ми під одним дахом. Ніколи не підійде до мене,
Любити далі одруженого або вийти заміж за нелюба? Ось така у мене ділема. У Вадима маленький син і піти з сім’ї він не може саме через дитину, хоча до жінки у нього почуттів немає. Не можу без нього, кохаю його понад життя. Поруч з ним навіть повітря інше, чистіше, легше, дзвінке. Здається, що у мене крила за спиною і я вмію літати… А мені вже 35. Сказала Вадимові. Він говорить: виходь заміж, але будемо зустрічатися
Любити далі одруженого або вийти заміж за нелюба? Ось така у мене ділема. У Вадима маленький син і піти з сім’ї він не може саме через дитину, хоча
Після весілля батьки Ілони запросили нас жити до себе: навіщо витрачати гроші, якщо є де жити? І ось живемо з тестем і тещею. І я не знаю, якк зупинити дружину! Ілона все, ну все вивалює тещі, розповідає їй найменші дрібниці нашого подружнього життя. Це ж не нормально! Як мені її від цього відучити? Бо ми розлучимося, чесне слово. Таке враження, що теща лежить між нами завжди
Після весілля батьки Ілони запросили нас жити до себе: навіщо витрачати гроші, якщо є де жити? І ось живемо з тестем і тещею. І я не знаю, якк
Ірину моя мама любила, як свою рідну дочку, ніколи різниці не робила. Ми всього вчилися разом: готувати, прибирати, шити, в’язати. Коли настав час їй виходити заміж, мама не задумуючись купила сукню і все необхідне, бо розуміла, що її мама не має можливості, бо виховує маленьку дитину. – Тату, я тебе на весілля запрошую. Передаси тітці Каті, що ми скромно святкувати будемо, нехай не ображається
Ірину моя мама любила, як свою рідну дочку, ніколи різниці не робила. Ми всього вчилися разом: готувати, прибирати, шити, в’язати. Коли настав час їй виходити заміж, мама не
Діти замість того, щоб зекономити, вирішили в борги залізти, але купили гарну і простору квартиру в новобудові. – Далеченько від метро, ось була б машина, – сказав мій чоловік. На наступний день діти бігали по автосалонам, їм же вживана не підходить – соромно буде у фейсбуці виставити. Ми як зі сватами побачили всі рахунки, мало не знепритомніли. Але це був лише початок їх сімейного “боргування”
Скинулися зі сватами, подарували дітям на весілля гроші на однокімнатну квартиру. На хорошу, з ремонтом – мені б в свій час таке щастя. Діти купили житло. Запросили на
Ми з чоловіком вже більше десяти років живемо в Києві. П’ять років скиталися по орендованих, а потім взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Так, маленька, але своя, рідна. І ось недавно телефонує мені однокласниця. Вона з сім’єю була в Києві проїздом, але захотіла залишитися на ніч, щоб подовше погуляти, подивитися визначні пам’ятки і відвідати нас. Я погодилась їх прийняти, але одразу вирішила обговорити всі умови
Ми з чоловіком вже більше десяти років живемо в Києві. П’ять років ми скиталися по орендованих, а потім взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Так, маленька, але своя, рідненька.
– Моя свекруха, досі намагається повернути сина в колишню сім’ю! – скаржиться тридцятирічна Наталя. – Ну це вже навіть не смішно! Він розлучився шість років тому, після цього вже одружився зі мною, у нас з ним трирічний синочок… А ця стара відьма досі водить дружбу з колишньою і впевнена, що син отямиться і повернеться до тієї дружині і дітям!
– Моя свекруха, досі намагається повернути сина в колишню сім’ю! – скаржиться тридцятирічна Наталя. – Ну це вже навіть не смішно! Він розлучився шість років тому, після цього
Сусідка: «Ти про матір за 12 років не згадав жодного разу, а тепер за спадщиною з’явився?»
Без мами я залишилася досить рано. Мені не було ще й 20 років. Для молодої домашньої дівчини, якій я тоді була, залишитися одній було дуже страшно. З батьком

You cannot copy content of this page