Поступово робота і турбота про дочку відвернули мене від думок про Ігора. Я перестала вважати його своїм і відпустила назавжди. І після цього ми стали з ним добрими друзями, у яких є спільна дочка. У моєму житті серйозних відносин з чоловіками не було, мені цього не хотілося, я жила самостійно, і просто раділа життю
З Ігорем ми прожили більше 10-ти років. За цей час у нас народилася чудова донечка, яку ми сильно любимо. І коли наша сім’я розпалася мені було дуже важко.
Дружина в ті вихідні в село до мами поїхала, а я вдома один залишився. І ось, вже ввечері, задзвонив дзвінок. Танька, подруга дружини намалювалася, причому, судячи з вигляду, така… веселенька вже
Історія ця бере свій початок з тих часів, коли про мобільні телефони ніхто й не чув, та що казати, навіть звичайні стаціонарні телефони були далеко не у всіх.
Я народила здорову і прекрасну дівчинку. Багато допомагали батьки. В чому я їм дуже вдячна. Оленка росла справжньою красунею. Я пишалася кожним її досягненням. Про Михайла я згадувала, але вже тих почуттів не відчувала, я жила лише донькою, багато працювала, щоб ми ні в чому не потребували. Оленка ходила в садочок, на різні кружки, тому часу сумувати не було
Я знаю, що це погано, та я закохалася в одруженого чоловіка, і мені з ним дуже добре… було. У Михайла з дружиною не було дітей, їх шлюб тріщав
Через місяць я побачила Олега в ресторані з іншою. Просто йшла повз і помітила знайоме пальто. Зайшла, привіталася. Дівчина від несподіванки вскочила на ноги, і переді мною з’явився великий вагітний живіт
З Олегом ми познайомилися через пару тижнів після того, як я з сином виписалася з пологового будинку Виснажена, сумна, з хвостиком на голові, вибігла в магазин за хлібом
Через 3 роки мій тато одружився. І ось, як в казці, у мене нарешті з’явилася мачуха: злюча, негарна, словом, не така, яку б я хотіла бачити поруч
Через 3 роки мій тато одружився. І ось, як в казці, у мене нарешті з’явилася мачуха: злюча, не гарна, словом, не така, яку б я хотіла бачити поруч.
Він тримав у руці знімок мене маленької. Ми не бачилися 20 років. Я впізнала батька. Що ми чули за ці роки про нього? Не багато.
Біля під’їзду нашого будинку на мене чекав чоловік, одягнутий у лахміття, неголений, брудний. Від нього несло сечею і спиртом. Він тримав у руці знімок мене маленької. Ми не
Народився в них Назарчик. І онуків від старших дітей Ігор вже має. І щасливий. Осів нарешті. Приходить додому з роботи чи від чергової коханки до своєї п’ятої дружини. Цілує Тетяну: «Як день, люба? Що на роботі?», обіймає Назарчика.
Ігор приходить додому від чергової коханки до своєї п’ятої дружини. Цілує Тетяну: «Як день, люба? Що на роботі?», обіймає Назарчика. Роздивляється навколо: нарешті його дім такий, про який
Як мені хочеться послати подалі рідних батьків! ну скільки можна сидіти в мене на шиї? Та коли буваю вдома, чую від батьків одне й те саме: “Ми тебе виростили, вивели в люди, тепер твій бов’язок допомагати нам”. 
Мені 30 років, я заміжня, маю чудову дитинку. А проблема в тому, що я тягну на собі дві родини: це мої батьки, брати і наша родина, бо чоловік
Моїм сусідом по купе виявився веселий симпатичний хлопець Сергій, який всю дорогу розважав мене смішними розповідями з життя, тому три години пролетіли непомітно. Я б хотіла все це забути, як страшний сон, та не вийде. Наслідки поїздки – безповоротні
Не знаю, як так вийшло. Яке щастя засинати і прокидатися в обіймах коханого чоловіка. Але два місяці тому щось пішло не так, і одного разу я прокинулася в
У мами не було батьків, а татовій мамі на той момент було 66 років. Вона вирішила не розділяти три рідні душі, взявши нас до себе. Коли бабуся усіх нас забирала до себе, хіба вона думала: “зможу не зможу, чи буде важко, скажуть дякую?” Я думаю що ні
Наша історія бере початок в далекому 1971 році. В нас була чудова і любляча сім’я – мати, батько і три дочки (12, 11 років і 10 місяців), яка

You cannot copy content of this page