Головна

життєві історії

Ми народжені від різних батьків. З жодним з них вона не ужилася, через свій нестерпний характер. Молодшій сестрі вона взагалі часто говорила, що та, просто помилка, яку вона вчасно не виправила. Невже такі слова, могла сказати справжня мама
життєві історії 0
Своє дитинство я навіть згадувати не хочу, та надіюсь, що мені так стане легше. Я не люблю свою матір. Зараз я говорю ці слова, не відчуваючи якогось внутрішнього
Зараз він дивиться на Андрія і просто ненавидить його! А все тому, що він став точно такий же, як батько. І чим далі, тим гірше стає. Мати ж мучилася в молодості з батьком, а тепер, на старість літ, замість того, щоб хоч трохи відпочити і пожити для себе, вона має таку проблему з сином
життєві історії 0
Мені майже 30 років, брат Ігор на два роки старший. Вирішила написати сюди про те, як мої батьки платять за свої вчинки, або спосіб життя. Мій батько любитель
Вчора сестра знову зателефонувала і сказала: “Мені потрібно, щоб твій чоловік з’їздив з моїм в Епіцентр за плиткою”. Чоловік розлютився і відповів: “Заправляй мій автомобіль на ці поїздки, і не забудь оплатити підйом матеріалів на 10 поверх”. Розумію, що, по суті, він їй відповів її ж словами, але якби ж то, ще й вона зрозуміла свою помилку
життєві історії 0
У мене з сестрою різниця в три роки, ми в хороших відносинах завжди були, приходили один до одного в гості, могли залишитися ночувати і балакати до пів ночі.
Цю тему ніхто не зачіпає. Я мовчу, бо знаю, що буде скандал. Сьогодні я дізналася, що вона була в нашому місті, відвідала театр, погуляла, у подруг в гостях побувала, а до рідної людини немає часу і бажання зателефонувати і приїхати
життєві історії 0
Мені 45 років, сестрі Олі 55. Обидві створили свої сім’ї, є діти. Дружби між нами, як такої ніколи не було (у неї свої інтереси, подруги, захоплення). Але, краще
Ми зраділи цій новині, поки не почалася підготовка до весілля. Чи то у нареченої, чи то у її батьків геть зірвало дах від майбутнього торжества, та ще брат сказав їй, що вона може організовувати таке весілля, яке захоче, зараз він вже з цього приводу дуже засмучується, але слово дав, назад не забереш
життєві історії 0
Ніколи не думала, що буду щось схоже писати, та я сильно люблю свого брата, а втручатися в його життя не можу. Мені 33, брату 30. Скоро у нього
Мені стало страшно, якщо вона вже така егоїстка, що буде, коли підросте. На моє запитання, як можна сміятися, коли мама задихається, вона відповіла: “я думала, ти жартуєш так?” Гаразд, припустимо, я жартую. Але вона ж бачила, який переляканий був старший син і вже плакав молодший. Побачивши обличчя старшого, я сама злякалася. А їй, виявляється, смішно
життєві історії 0
Ви подумаєте, що ця історія не має права на життя, та мені важко і я хочу виговоритися таким чином.  Справа в тому, що моя восьмирічна дочка мене не
Дідусь Павло не міг повірити в те, що в неділю люди не йдуть в церкву. Всі ми бачили сльози в його щирих очах. Та найгірше те, що в цей нелегкий для всіх нас час, серце дідуся зупинилося і попрощатися з ним, змогли лише найближчі люди, адже більше десяти людей, збиратися не може. Я впевнена, якщо б не ця ситуація в країні та світі, провести нашого дідуся в останню путь прийшло б все село і не лише наше
життєві історії 0
Все своє життя я прожила в домі з дідусем. Він був чудовою, щирою та доброю людиною. Він кожної неділі ходив на Службу Божу, а найбільшою його гордістю було
Якось мені наснився сон: в моєї найближчої подруги, яка з’явилася в мене після переїзду в нове місто – невиліковна хвороба. У сні я забрала до себе двох її хлопчиків, один з яких, старший, однокласник моєї старшої донечки. Забрала я її хлопчиків після того, як вона пішла… І то виявився не сон. Так, мені, важко і дуже. Але ми з чоловіком впевнені, що вчинили правильно.
життєві історії 0
Три роки тому ми переїхали в нове місто, так склалися життєві обставини. І першою жінкою, з якою я тут потоваришувала, стала Галина, мама однокласника моєї старшої донечки. Галя
Я спробувала у 20 років створити стандартну родину. Вийшла заміж. Почали жити під одним дахом. І кудись вся та ейфорія – ви розумієте, про що я, – випарувалася… Відчуваючи, що не літаю поруч з чоловіком, дитини свідомо не хотіла. Прирікати її на зростання у неповній родині? Розлучення відбулося, і я зітхнула вільно: свобода – оце і є життя!
життєві історії 0
Мені потрібні чоловіки, але не для сім’ї. Як будь-яка жінка, я без них не можу і чесно про це кажу. Я впевнена у своїх переконаннях. Кожному – своє.
Повернувся в рідні краї вже старим, оселився в родовому гнізді. Та своє перше кохання не забув, все життя пам’ятав. І вона вже на той час овдовіла, та й жила все там же, на тій же вулиці і в тому ж будинку. Пішов він до неї, подивився на бідність, убогість, став грошиками допомагати, називав ласкаво Людочкою”. Але який фінал?
життєві історії 0
Я 30 років пропрацювала лікарем в маленькому містечку, багато різних історій можу розповісти, які запам’яталися на все життя. Ось одна з них. Бабуся живе в нас, охайненька, чистенька,

You cannot copy content of this page