Мені 35 років. Живу з чоловіком вже півтора року. Кохаю. У нього дочка від першого шлюбу, з якою у нас хороші відносини. Дівчинку я полюбила, спілкуємося.Чоловік витрачає багато коштів на дочку, і, що найдивніше, мені абсолютно не шкода грошей на дівчинку. Він її любить і я цьому рада. Артем пропонує одружитися. Він хоче спільних дітей, але я ще занадто молода для цього
Мені 35 років. Живу з чоловіком вже півтора року. Кохаю. У нього дочка від першого шлюбу, з якою у нас хороші відносини. Дівчинку я полюбила, спілкуємося.Чоловік витрачає багато
– Невістка п’ять років водила сина за ніс щодо дітей! – розповідає шістдесятлітня Тетяна Тимофіївна. – Все говорила – ще не час, рано, треба пожити для себе, встати на ноги, подивитися світ… Ось подорожували, багато грошей розтратила на ці подорожі, на речі! Добре, що квартиру син собі до шлюбу ще купив. А син дитину дуже хоче, вже давно! А вона йому таке заявила! Хочеш дитину? Я не проти, якщо ти перепишеш на мене квартиру і відкриєш на моє ім’я рахунок!
– Невістка п’ять років водила сина за ніс щодо дітей! – розповідає шістдесятлітня Тетяна Тимофіївна. – Все говорила – ще не час, рано, треба пожити для себе, встати
– Якщо є на світі людина, яка мене терпіти не може – так це моя майбутня свекруха! – розповідає тридцятирічна Анастасія. – Ось якось не склалося у нас з першого дня. Ну так, я напевно не подарунок: небагата, на чотири роки старша за її сина… Але ж і він чомусь теж краще нікого не знайшов!
– Якщо є на світі людина, яка мене терпіти не може – так це моя майбутня свекруха! – розповідає тридцятирічна Анастасія. – Ось якось не склалося у нас
Ми з Іваном одружилися після третього курсу інституту. 45 роки прожили душа в душу, виростили двох доньок, трьох онуків. І раптом чоловіка ніби підмінили! Його прооперували і як жінка я стала йому непотрібна. А нерухомість він всю зареєстрував на себе. Я з’ясувала в нотаріальній конторі, що я, не маючи зареєстрованої на себе частки майна, не маю нічого для передачі у спадок. Майно розділили, розлучення ще попереду. Нам вже по 76 років
Ми з Іваном одружилися після третього курсу інституту, а зустрічалися вже з першого. 45 роки прожили душа в душу, виростили двох доньок, трьох онуків. І раптом чоловіка ніби
Ми живемо разом зі свекрухою в двокімнатній квартирі у столиці, у нас двоє дітей. На окреме житло грошей немає: я в декреті, чоловік мало заробляє. Та мама його і не відпустить. Вони ніколи не звертаються до лікарів, все вона лікує собі і йому якимись замовляннями. Я трималася відсторонено, поки це не торкнулося дітей. Недавно приходжу я з магазину і застаю картину: малий на ліжку, а біля нього сидить свекруха і щось мурмотить, а на животик йому грілку поклала!
Ми живемо разом зі свекрухою в двокімнатній квартирі у столиці, у нас двоє дітей. На окреме житло грошей немає: я в декреті, чоловік мало заробляє. Та мама його
– Ти повинна допомогти братові, – дзвонила мама, – він не пройшов на бюджет, треба на платне. Мені ніде взяти грошей, а ти старша сестра. Це твій обов’язок допомагати і навчати молодшого брата! – «Повинна, повинна, повинна» – дзвеніло у вухах у Тані
Є така приказка: «Брат любить сестру багату, а чоловік любить дружину здорову». Вона описує певну модель сімейних відносин, на мій погляд, досить збиткову модель. На жаль, часто все
– Ірина знову дзвонила, – втомлено говорила чоловікові Марина, – вона мамі плазму купила, тепер сказала, що ми повинні зробити мамі рівноцінне придбання. – І чекала, що відповість чоловік: – Я втомився вже гнатися за твоєю сестрою, якщо у неї є гроші, нехай на їй хоч ділянку на Місяці купує, ми допомагаємо тещі так, як можемо. І нічого з нас вимагати те, чого у нас немає, просто соромно має бути!
– Ірина знову дзвонила, – втомлено повідомляла чоловікові Марина, – вона мамі плазму купила, тепер сказала, що ми повинні зробити мамі рівноцінне придбання. – Я втомився вже гнатися
– Іди, іди, не соромся, – штовхала поперед себе жінка свою дочку. – Чотири місяці ж тому сорому не було. – Лариса почула шум біля хвіртки, а коли вийшла, то все і без слів зрозуміла. Вони тільки но з чоловіком надумали Василя в армію віддати, щоб того там на місце поставили, і любов з голови прогнали, але вже було пізно
Коли на світ з’явився Василько, мама не могла намилуватися його красою. Син і справді був неймовірно красивий: карі великі очиська, густі брови, та вії до небес. – Я
– Мама тобі допоможе! – бадьоро говорив чоловік. – Вона дуже добре ладнає з дітьми. Ти зможеш зайнятися своїми справами! – Ось кому точно «полегшало», так це чоловікові!
Швидше за все я просто та людина, якій все не так і все не те. Принаймні, якихось серйозних причин скаржитися на свекруху у мене бути не може: ми
– Я до цього часу не розумію, – в черговий раз вичитує 36-ти річну Лілю, її мама, – навіщо тобі ще третю дитину, якщо у тебе немає часу. Два старші сини ростуть самі по собі, як трава. Ось навіщо?
«Недбайлива» мама. При цьому словосполученні виникає картинка: голодні діти, зарослий пилом і павутиною будинок. Але поняття це суб’єктивне. Так що засуджувати не треба поспішати. – Я до цього

You cannot copy content of this page