життєві історії
До 13 років я була єдиною дитиною. Батьки зі мною возилися, балували. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше. Обожнювала проводити літо у них. Вони жили в
Їй так хотілося, щоб всі ті, хто ще снував туди-сюди по хаті і подвір’ю після прощання з бабусею, скоріше розійшлися. Ніна бажала залишитися тут тільки з родиною, обцілувати
Я від самого народження живу в селі. Тут я вчилася, тут полюбила, вийшла заміж, тут же і залишилася вдовою з малолітнім Назарчиком на руках. Але я не сумувала,
Раніше ніколи не цікавилася прибиранням, прасуванням, пранням. Все робилося в міру необхідності, та й мама зазвичай більшу частину хатніх обов’язків виконувала (вона не працювала). Тому я була врятована
Дружина має дивного родича. Такий простий, немає слів. Ми, звичайно, не бідуємо, але і дарувати такі подарунки нікому не збираємося. Двоюрідний брат моєї дружини хоче купити мій будинок
Іноді здається, що потрапила в зачароване коло. Хочеш вибратися, а не виходить. Ми з чоловіком виявилися саме в такому зачарованому колі. Вранці прокидаєшся і думаєш, тільки б сьогодні
Софійка та Мартуся жили в селі. Вони були близнятами. Тато залишив їх, коли дівчаткам було по п’ять років. Мама працювала на трьох роботах, щоб звести кінці з кінцями.
Моя найкраща подруга нещодавно вийшла заміж. Я була свідком нареченої. Я в шоці. Не можу зрозуміти подругу, яка не покликала на власне весілля рідних батьків… Ми з Жанною
У Орисі була сама звичайна сім’я. Мама – вчитель, тато – будівельник. Затишний будинок, де завжди відчувався запах свіжоприготовлених страв, на стіні ікона висить, а в кімнатах картини
Перший час вони дійсно платили, потім пішли різні відмовки, навіть свекруха просила для них грошей. Щомісяця нас запевняли, що все повернуть. Зрештою, чоловік зовиці подзвонив і заявив, що