Головна

життєві історії

Звісно, чоловік мене відмовляв. “Тетянко, ти мене вибач, звичайно, але тобі не здається, що в п’ятдесят йти вчитися на права, це пізно. До того ж, ти плутаєш де ліво і де право. Краще не ризикуй”. Я ледь не послухалась Дмитра, але вчасно до мене навідались діти. З того часу минуло два роки
життєві історії 0
Хочу поділитися з вами своїм прикладом. Можливо, когось ця історія надихне, і ви не будете чекати, як я, до п’ятдесяти років, щоб отримати водійські права. Раніше в мене
Я потребую вашої підказки, бо не можемо самі розібратися, хто правий, я чи Ольга Василівна. Вона хоче аби я платила їй, бо тепер заробляю втричі більше, коли вона живе з нами і дуже допомагає мені з сином. А я вважаю, що не маю цього робити, якщо хоче, то нехай чоловік мамі платить. Свекруха ніколи не працювала, тому не отримує пенсії взагалі. Як не стало свекра, Ольга Василівна переїхала до нас, бо не може жити одна, а в свою квартиру безкоштовно пустила далеку рідню. А я мрію носик і губки зробити, на свій бізнес майбутній відкладаю і на нашу відпустку в Карпатах на це літо. А живемо на гроші чоловіка, годуємо його маму і все необхідне для життя їй забезпечуємо. Ми живемо в Києві, тут все дуже дороге і з магазину, огороду власного нема і огірка безкоштовного. Та Ольга Василівна бажає 7 тисяч на місяць, бо хоче ходити на йогу, в театри
життєві історії 0
Я потребую вашої підказки, бо не можемо самі розібратися, хто правий, я чи Ольга Василівна. Вона хоче аби я платила їй, бо тепер заробляю втричі більше, коли вона
Років мені вже не мало, 55, але схоже, що життя для мене тепер завжди буде сірим і сумним! Все своє життя я допомагала батькам, які живуть в селі, не залишала її в труднощах і випробуваннях. А батьки написали заповіт на будинок на мого молодшого брата, який відразу після закінчення школи поїхав жити далеко, в іншу область, і приїжджає лише раз на рік на тиждень гості. Батьки мої вже старенькі, ми з чоловіком їм 10 років допомагали, доглядали, продукти купували. І ось приїхав мій молодший брат, і  будинок відписали йому.
життєві історії 0
Років мені вже не мало, 55, але схоже, що життя для мене тепер завжди буде сірим і сумним! Все своє життя я допомагала батькам, які живуть в селі,
Хотіла моя свекруха сина одружити на дочці своєї подруги. Що тільки не “чудила”, та не вийшло, бо закохався Іванко в мене. Та Вероніка не розгубилася і таки влізла в цю сімейку, відібравши у моєї свекрухи – чоловіка. Тепер та заводить не своїм голосом і просить сина, їй допомогти. – Мам, а чого ти тепер сльози ллєш? Ти ж казала, вона ідеальна. Тепер за батька можеш не хвилюватися!
життєві історії 0
Я ніколи не стану доброю до цієї жінки. Її в моєму житті просто немає. І хоча свекрусі на даний час не позаздриш, та вона заслужила на такий вчинок
У нас з чоловіком шестеро дітей, але не зважаючи на це я хочу від нього піти, тобто розійтися з Ігорем. Заміжнє життя моє від початку було не солодким, батьки чоловіка мене не любили, бо в мене не було посагу, адже виростила мене одна мама, я росла в бідній родині. Ігор мені сказав одразу, що хоче двох синів. Але першими народилися чотири донечки, і вже тільки потім – синочки-двійнята. Я видихнула, адже зі своєю головною задачею справилася. Та легше не стало. Недавно ми поїхали нарешті всі разом до свекрів, до мама Ігоря на ювілей, 70 років. І у мене відкрилися очі, я все зрозуміла про те, куди діваються гроші нашої сім’ї. У них – свіжий ремонт, вся техніка нова, від праски до пральної машини, пилосос, міксер, електродуховка, газонокосилка, альтанка нова у дворі – все новісіньке!
життєві історії 0
У нас з чоловіком шестеро дітей, але не зважаючи на це я хочу від нього піти, тобто розійтися з Ігорем. Заміжнє життя моє від початку було не солодким,
Ми з чоловіком багато років трудилися над облаштуванням свого будинку і подвір’я. Лише в лікарні я зрозуміла, що це була велика помилка. Я відчуваю, що мені знадобиться багато часу, щоб одужати. Надто довго я працювала на знос. У мене закінчилися батарейки. Поки лежу в лікарні, маю час подумати. Я маю змінити своє життя. Але як?
життєві історії 0
Ми з чоловіком багато років трудилися над облаштуванням будинку і подвір’я. Лише в лікарні я зрозуміла, що це була велика помилка. Ми з Владом купили невеликий будиночок з
Я дуже чекала на онука, у всьому допомагала невістці Златі, поки вона чекала малюка. Живемо ми у сусідніх будинках з родиною сина, можна сказати, що сусіди. І ось народився Сергійко, став підростати. І тепер я зовсім не радію візитам маленького онука, а лишають його зі мною часто. Син на роботі 5 днів на тиждень, а невістка фотограф, і коли у неї є замовлення – півторарічний онук у мене. І це дуже важкі для мене дні і години. Сергійкові вже 1,5 роки, але я ніяк не можу до нього звикнути. Дитина дуже активна і ні до чого не привчена. В квартирі моїй, коли онучок у мене – все догори дном, ніхто мені не допомагає потім все прибрати. Забрали дитину – і пішли. А, ще поїли і гору посуду лишили
життєві історії 0
У мене один син,  Богдан. Ростила я його сама, бо чоловіка рано не стало, а мої батьки і свекри живуть в іншій області. Було не легко, але я
Я вже не знаю, як пояснити цій пані – мамі мого чоловіка, як їсти економно! Можливо ви, прочитавши мою історію, мені допоможете порадами, дуже на це сподіваюся, бо не знаю, як бути. Купуємо продукти ми оптом і по акціям, але виходить така картина: продуктів багато, його мама кличе їсти до нас дітей брата чоловіка, які їдять більше за Женю, приходять на повний день: щодня сніданок, обід та вечеря. Наприклад, частину купованих коробки стегенець, вафель, макаронів свекруха віддає сім’ї брата, насипає повний пакет печива і може з балкона їм скинути пакет котлет чи овочів, щоб я не помітила
життєві історії 0
Я вже не знаю, як пояснити цій пані – мамі мого чоловіка, як їсти економно! Можливо ви, прочитавши мою історію, мені допоможете порадами, дуже на це сподіваюся, бо
Ми і прибирали в домі і готували їсти і на городі пару картоплин садили, щоб не заростав. Завжди тітка говорила, що за моє добре серце свою хату перепише на мене. Але сталося так, що відійшла вона від нас раптово. Після прощання я почала готувати всі документи по хаті, але тут з’явилася Наталя. – Я також, як і ти, маю повне право претендувати на цей будиночок. Я все життя в невістках. Ти ж не знаєш, як це. Тому тепер від свого даху над головою я не відмовлюся. Ти ж маєш де жити. Твоя батьківська хата, а моя тітки Олі буде
життєві історії 0
Мене з сестрою виховувала бабуся, але її рано не стало, і за цю справу взялась рідна сестра моєї мами, а за сумісництвом і моя хресна мама, тітка Оля.
Ми то скоро переїдемо від Софії Олександрівни, бо ремонт наш добігає завершення, але я й гадки не маю, що далі робити в плані спілкування з ріднею чоловіка? Адже цей час, що ми живемо у його мами, не був для мене солодким, а зовиці тепер обидві дуже налаштовані проти мене. Переїхали ми, я одразу влаштувалася на роботу і сина віддала до садка. З перших днів життя у свекрухи я зустрілася з недоброзичливим ставленням мами Кості і його сестер до мене і моєї дитини. Мої батьки дуже добре нам допомагають і фінансово, і продуктами. Але тим не менш, готування та прибирання будинку свекрухи повністю лягло на мене. Його мати почала частіше кликати в гості свою старшу непрацюючу доньку, яка жила в нас тижнями. Ніхто мені з прибиранням і готуванням на таку велику родину навіть не збирався допомагати. А тепер ця сестра поселила у Софії Олександрівни свого непрацюючого 20-річного сина на тих самих умовах. Я відмовилася готувати на всіх і тепер я готую тільки на себе, чоловіка та свою дитину
життєві історії 0
Ми то скоро переїдемо від Софії Олександрівни, бо ремонт наш добігає завершення, але я й гадки не маю, що далі робити в плані спілкування з ріднею чоловіка? Адже

You cannot copy content of this page