Головна

життєві історії

Ми з подругами зібралися в місто. Гарно погуляли, сходили на каву, а по дорозі додому зайшли у магазин косметики. Одна із моїх подруг Олена захотіла, щоб я їй допомогла вибрати крем для обличчя. Вона завжди захоплювалася станом моєї шкіри, а у неї, за її словами, чомусь не така. Та оскільки я не спеціаліст по косметиці, то попросила консультанта, щоб нам допоміг підібрати саме такий продукт, який підійде найкраще до типу шкіри. Та, краще б я того не робила. Вже три дні Олена зі мною не розмовляє
життєві історії 0
Чому іноді важко довіритись людині? Або взагалі прислухатись до слушної поради? Що нами керує, коли ми противимось на очевидне? Цими запитаннями я себе турбую вже кілька днів. Мова
звуть мене Олена. Мені 35, діток немає. Двічі розлучена. Першого мого чоловіка звали Віктор, другого Олег. І я їх обох дуже любила, справді любила. Тому й вірила. Але по суті втратила з ними купу часу і можливостей. А тепер ось втретє збираюся заміж, але цього разу я хочу бути певна у тому, що це дійсно та людина, яка мені потрібна. Хочу бути впевненою в тому, що наші зі Станіславом інтереси збігаються, хочу переконатися, що в майбутньому він потягне нас обох, як і наших дітей. Це дуже важливий пункт. Взагалі виходити заміж втретє – для мене це велике випробування. Я вже точно знаю, що або цього разу все ж таки вийде, або взагалі не треба і буду все життя сама. Вчетверте йти під вінець вже не буде ні бажання, ні можливостей. Мій вік зараз – крайня точка, коли незаміжня жінка все ще може знайти своє щастя. Потім я вже вважатимуся старою
життєві історії 0
Мені 35, діток немає. Двічі розлучена. Першого мого чоловіка звали Віктор, другого Олег. І я їх обох дуже любила, справді любила. Тому й вірила. Але по суті втратила
Я впевнена, що на такий подарунок Артема напоумила свекруха, більше нікому. Ми ж заздалегідь домовилися про сумочку відомого бренду. І якщо з ресторану я “з’їхала” на прохання чоловіка, а точніше, його мамоньки, то цю пательну на ювілей я йому запам’ятаю на довго. Просто свекруха живе з нами двері в двері, і частий гість в нашій квартирі. Та мені здається, я таки знайду на неї управу. Помічниця мені знайшлася. Допомагати з приготуванням страв вона буде. Ще ті вони економісти!
життєві історії 0
Я впевнена, що на такий подарунок Артема напоумила свекруха, більше нікому. Ми ж заздалегідь домовилися про сумочку відомого бренду. І якщо з ресторану я “з’їхала” на прохання чоловіка,
Я не звикла тримати свої проблеми в собі, чому я маю самотужки з ними розбиратися? І не бачу і цьому нічого ганебного. А навіщо тоді близькі люди? От і зараз у мене в житті справді серйозна проблема, з якою мені не допоміг навіть психолог, та й друзі не знають, що порадити. Раптом ви, читачі, мені зарадите? Як він шаркає тапками, їсть ночами і ставить потім їжу не на ті полички холодильника, де вона була, сопить уві сні – все дратує мене в Ромі. А нам лише по 35 рочків
життєві історії 0
Я не звикла тримати свої проблеми в собі, чому я маю самотужки з ними розбиратися? І не бачу і цьому нічого ганебного. А навіщо тоді близькі люди? От
Через два дні після того, як ми повідомили мамі, що в нас буде дитинка, вона постала на нашому порозі. – Ви нічого не знаєте про “9 місяців” і виховання дітей, і сьогоднішній інформації не варто довіряти. Ти не впораєшся одна, тому я тут, щоб тобі допомогти, – сказала мама. Ми з Борисом навіть не мали можливості, щось сказати в свій захист. Мама миттю зайняла кімнату для гостей, яку за кілька місяців ми планували переобладнати в дитячу. Але ми таки знайшли спосіб її позбутися
життєві історії 0
Я повідомила мамі, що чекаю дитину. Наступного дня вона з’явилася в наших дверях і перевернула наше життя з ніг на голову Майже кожна жінка під час цікавого стану
Та щоби я колись ще онукам гроші подарила! Я ж не могла і уявити, щоб Ольга таке зробила та ще й так мені відповідала! Слів немає просто. А син ще й захищає її! У близнят був на позаминулих вихідних день народження, святкували в кафе і Оля всім сказала дарувати гроші. Я й поклала в конверт 2000 тисячі гривень – кожному по тисячі. А вчора я купила фруктів і зайшла провідати онуків, та й побачила невістку. Буду вимагати гроші назад і сама дітям щось куплю!
життєві історії 0
Та щоби я колись ще онукам гроші подарила! Я ж не могла і уявити, щоб Ольга таке зробила та ще й так мені відповідала! Слів немає просто. А
Оце ми побували і в батьків чоловіка на Новорічні свята на Прикарпатті, і в його тітоньок, і до моїх родичів також їздили на Вінниччину. Всі вони люди хороші, привітні, гостинні, годували нас і частували всіляко. Але оце я тепер точно знаю, яких страв в моїй родині на святковому та й просто на столі ніколи не буде! Навіть не розумію, за що цю їжу так шанують в Україні! Ну нічого ж ані корисного, ані смачного, зате мороки в приготуванні! І часу забирає гору – ніякого сенсу. Я оце навіть список собі склала антистрав, про які вже треба точно забувати
життєві історії 0
Ми з чоловіком ще молоді, нам по 27 років, пів року тому тихенько розписалися – не ті зараз часи, щоб гулянки закочувати. хоча рідні Любомира це не сподобалося,
На річниці за мамою я підняв тему спадщини. Галя пропонувала продати хатинку, а гроші розділити порівно. Я ж мав на цю нерухомість інші плани, тому викупив у сестри її частку. А влітку в моєї дружини був день народження, святкували ми на дачі, і без попередження там з’явилася і сестра. – Ти знаєш, я передумала! Я також хочу сюди приїжджати з дітьми і внуками. Ти мені “копійки” за неї дав, – сказала Галя, обходячи хороми, в які я вклав стільки сил і грошей
життєві історії 0
На річниці за мамою я підняв тему спадщини. Галя пропонувала продати хатинку, а гроші розділити порівно. Я ж мав на цю нерухомість інші плани, тому викупив у сестри
Два з половиною роки тому тато поїхав за кордон, вони з мамою спілкуються, бо ще хочуть якось зберегти шлюб, якщо можна це так назвати. Постійно, коли дзвонить, докоряє мамі: чому я йому не телефоную? А я не знаю про що з ним говорити. Нема у мене навіть бажання. Знаю, що так не маю права поводитись, адже тато дбає, щоб я здобувала освіту, оплачує навчання. Та ті старі образи не дають мені можливості рухатись далі
життєві історії 0
Ніколи не думала, що розкажу свою історію. Та з часом зрозуміла: мовчати не буду. Звати мене Оксана і мені 19 років. Дуже багато думаю над відносинами між моїми
Маму вже сил немає терпіти. Хоч їй всього 65! Маю прекрасний будинок, фінансову успішність та можливість подивитися світ. Все це у мене є. Але з мамою ну просто халепа, інакше не скажеш! Ну така вже цяця-пані, нічого не скажи! Після того її цуцика все вимили-вичистили – ні грама вдячності. Мама має гарну двокімнатну квартиру з ремонтом. Окрім пенсії, раз на кілька місяців я пересилаю їй гроші – по 10 000 гривень – на картку. А це в мене день народження в суботу був – 45 років. Так що вона вичудила! Ну як її було запрошувати і садити з ними за одни стіл?
життєві історії 0
Мені 45 і я ніколи не думала, що скажу це, але я починаю боятися старості і дуже не хочу стати, як моя мама – ображеною на увесь світ.

You cannot copy content of this page