Головна

життєві історії

Мені 39 років, звуть Надія. Власної родини й дітей не маю, але гарно заробляю – 70 тисяч гривень на місяць, працюю на двох роботах, допомагаю двом сестрам і батькам. Я завжди потураю їхнім примхам, адже рідніших людей у мене немає. І ось зібралися ми в неділю традиційно після служби в храмі до батьків на обід і я озвучила своє рішення. Як же вони всі почали мене відмовляти!
життєві історії 0
Мені 39 років, звуть Надія. Власної родини й дітей не маю, але гарно заробляю – 70 тисяч гривень на місяць, працюю на двох роботах, допомагаю двом сестрам і
Ну а чого би я хотіла спілкуватися з зовицею Лілею і з чого мені її любити? Матеріально нам свекруха допомагає тільки комуналкою, а зовиці вона купила будинок, зробила ремонт, обставила, і при цьому каже, що вона справедлива людина і робить все для всіх однаково. Та де там! Вірі Миколаївні 59 років. Свекруха – багата жінка, мудра, доглянута, вона сама все життя працювала, ставила собі цілі й досягала їх. Я її поважаю, стосунки у нас рівні – люб’язність і взаємоповага. Ще у день нашого з Мишком весілля про свою красу я від Віри Миколаївни ні слова не почула. Зате вона підійшла до мене й запитала, чи помітила я, яка дивовижно гарна сукня у Лілі і як чудово на ній сидить?
життєві історії 0
Ну а чого би я хотіла спілкуватися з зовицею Лілею і з чого мені її любити? Я єдина дитина в своїй родині, у мене двоє батьків, взаємини з
Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син. Йому на вигляд, місяців два-три, але вони вже разом з сяючою дружиною мандрують по Карпатах. Мені дивно, бо зі мною Ігор так не поводився. Я в підсвідомості розумію, що в тому, що він нас покинув – винна я. Але мені образливо за дочку, яку він, як і мене, викреслив зі свого життя. Нас пов’язують, на жаль, одні аліменти
життєві історії 0
Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син. Йому на вигляд, місяців два-три, але вони вже разом з сяючою дружиною мандрують по
Я навіть з мамою тепер і зустрічатися чи про щось говорити не маю ніякого бажання! Не кажу вже про те, щоб в гості до неї йти чи до нас запрошувати. Мені здається, що так з власними дітьми не чинять, як оце мама зі мною. Нам скрутно фінансово і я хотіла вийти на роботу. Моя мама працювала багато років у дитячому садочку, але вже не працює, пішла три роки тому на пенсію. Ось я і попросила її сидіти з Міланкою вдень, щоб я могла вийти на роботу і допомагати Олегу з кредитом на машину і відкладати на своє житло. Ми ж ще й на оренді живемо. Але вона мені відмовила. Мама просто сказала, що не може, оскільки знайшла підробіток по будням якраз. Але не сказала, який саме, хоч я і запитувала, та мама зробила з цього секрет. І ось я тепер знаю, ким працює мама – моя знайома її на дитячому майданчику помітила і мені сказала. У мене просто немає слів!
життєві історії 0
Ми з Олегом побралися три роки тому, стали молодими батьками – у нас підростає чудова донечка Маланка. Ні мої батьки, ні батьки чоловіка не мають зайвої нерухомості, щоб
Мама Романа відмовилася сісти на диван у вітальні. “Я боюсь, що забрудню свою нову спідницю”. Також Ольга Дмитрівна відмовилася він наших частувань, бо не надто чиста кухня. А після попросила Романа пройти з нею на кухню. “На кому взагалі ти одружився? Синок, в нас ніколи дома не було такого балагану. Я також була мамою маленьких дітей і не раз. Але я встигала все. Я не здивуюся, якщо твоя принцеса заставить тебе оплачувати прибиральницю і кухарку”. Я була в сльозах, бо чула їх розмову на власні вуха
життєві історії 0
Поява дитини – непростий час для обох батьків. Новоспечені батьки намагаються звикнути до нової обстановки, тому деякі речі відходять на другий план. До них відноситься, наприклад, прибирання чи
Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися. Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує. Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий. Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?
життєві історії 0
Не приїхала Орися і щоб попрощатися зі своєю свекрухою. Мені б таке і не приснилося. Стільки Стефа тій дитині добра зробила. Прийняла в своєму домі, як рідну дитину,
Побралися ми з Денисом шість років тому, виховуємо донечку Злату. але зараз наш шлюб на межі, і все через те, що чоловік дізнався про всі ці квартири, які мають мої батьки. Ну а що тут такого? Так, ми живемо на орендованій, але хіба батьки щось нам повинні? Живемо ми зараз у маленькій квартирі-студії утрьох, за неї платить чоловік. У моїх батьків є двокімнатна квартира, де вони живуть самі, однокімнатна квартира бабусі і ще двокімнатна квартира дідуся
життєві історії 0
Побралися ми з Денисом шість років тому, виховуємо донечку Злату. але зараз наш шлюб на межі, і все через те, що чоловік дізнався про всі ці квартири, які
Ми з чоловіком молода родина, маємо річну донечку Єву. Ми купили квартиру, поки в ній триває ремонт, а поки живемо у батьків чоловіка. І все б добре, якби не племінниця мого Андрія. Ця семирічна дівчинка постійно приходить зі своєю мамою, моєю зовицею Юлею, їсть мої цукерки, наші сосиски, п’є соки моєї Євуні і спробуй що скажи! Якось я не стрималася. Моя Євуня спала у дворі у колясці, а Даринка біля неї дражнила собаку, та почала гавкати. Я попросила Даринку відійти. За хвилину – знову те саме! Я  зробила зауваження
життєві історії 0
Ми з чоловіком молода родина, маємо річну донечку Єву. Ми купили квартиру, поки в ній триває ремонт, а поки живемо у батьків чоловіка. Ми й до придбання власного
Повернулася Оленка від бабусі вся в сльозах. – Мамо, поки бабуся з хати вийшла, я ж побачила, що на грядці полуниця вже доспіла. Ось і вирішила трішки “попастися”. “Ти чого там топчишся? Невже не знаєш, що тітка Оксана в неділю з дітьми приїде? Та я сама тої полуниці не їм, для них бережу. А ну гайда звідти!”. То виявляється, діти дочки – онуки, а сина – так собі, обійдуться. Все життя ми біля неї живемо, помагаємо, миємо, смачненьким годуємо. І ось таку віддачу заслужили
життєві історії 0
Прибігла моя Оленка від бабусі вся в сльозах. – Більше я туди не піду і не проси!, – сказала донька і побігла в свою кімнату. Поговоривши з Оленкою
Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам в житлі. Ми з Віктором разом вже 8 років, старшому синочку 6 років, а зараз мені якраз йти в декрет з молодшим – я при надії, і наступного тижня в декрет. Квартира – майже 70 квадратів, поміститься за бажання могли б. Допомагати грошима вони також не запропонували. Я розумію, що нам ніхто нічого не повинен. Але душею не можу зрозуміти. Якщо до мене прийде дорослий син, та ще й з невісткою при надії і попросить пожити кілька місяців, та хай хоч із американськими їжаками живе! Ще й заощадити допоможемо. І допомагатимемо. Але вони – інші. Зараз ми самі оплачуємо за світло і продукти, щоби мої батьки не витрачалися. І міркуємо, що робити далі. А я не можу пробачити свекрів. Як вони збираються брати на руки онучку, пам’ятаючи та розуміючи, що не пустили її маму на поріг?
життєві історії 0
Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам в житлі. Ми з Віктором разом вже 8 років, старшому синочку 6 років, а

You cannot copy content of this page