Головна

життєві історії

Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у мене нічого не просять, працюють, виховують діток і я їм за це вдячна. Вони у мене хороші. Не такі амбітні і цілеспрямовані, як я, але живуть своїм спокійним скромним життям, народили трьох чудових діточок. Щасливі малим, як то кажуть. Зараз у мене в Італії у невеличкому південному місті своє маленьке швейне ательє і квартирка. Свого часу я продала свою квартиру в Україні і дала частину грошей сину, а частину взяла з собою в Італію, тому свого житла я не маю на Батьківщині, коли приїжджаю – зупиняюся у дітей і це всіх влаштовує. А ще я минулого року зробила один вчинок, про який зовсім не шкодую – подарунок невістці, це наш з наю секретик. Тепер це інша жінка!
життєві історії 0
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула від чоловіка слова любові. Усього цього в моєму житті так і не сталося. А за кілька місяців – сорок рочків. В ту мить якогось великоднього озаріння-усвідомлення, я зрозуміла, що життя пройшло даремно і справжнього кохання я так і не пізнала. Та я все одного готувала чоловіку вечерю – куди ж мені подітися. Хоча насправді моєму життю багато хто міг би позаздрити. Макс чудово забезпечував нашу родину, підростають двоє прекрасних дітлахів. Свій будинок, теплий і затишний, машина. Я не працюю, але підзаробляю собі улюбленою справою-хобі – випічкою. Що ще треба? Чоловік мене цінує, він порядний і добрий. Макс переоформив на мене частину свого бізнесу
життєві історії 0
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула
Я з Італії відразу до свахи в село приїхала, там і діти мене чекали. Я відпочила з дороги і давай питати сваху, де її пасочки, чому не хвалиться. – А я не пекла! Ви ж, свахо, нам цю, таку гарну, італійську привезли! Хіба ні? – Ще скажіть, що і холодця не розлили на свята?, – засмутилася я. А після сваха повела мене в дальню кімнату. – Діти в цій квартирі такі ремонти дорогі поробили! Як ви їх тепер, на вулицю? – А за чиї, свахо, євро, ті ремонти зроблені? Може за ваші, чи за сина вашого?
життєві історії 0
Я з Італії відразу до свахи в село приїхала, там і діти мене чекали. Я відпочила з дороги і давай питати сваху, де її пасочки, чому не хвалиться.
Довгих три роки я зустрічалася з Борисом, в якого дружина і двійко дорослих дітей. Я вірила йому, бо в такому віці не обманюють. В нас було стільки мрій і планів. Я до останнього надіялася, що Борис покине дружину, та цього не сталося, хоча і діти і дружина все знали про мене. Ми не разом, але недавно я дізналася, що при надії. Я переконана, що ця дитина нас зблизить, але ми будемо для неї лише татом та мамою
життєві історії 0
Я  заплющила очі й натягнула ковдру на голову. Я не знала, що робити. Вставати чи залишатися в ліжку? У мене був вихідний, а після обіду я мала зустріч
Григорій сів за стіл їсти котлети-напівфабрикати з гречкою. Звичайно, чоловік скривився. Григорій повертався з роботи незадоволеним, оглядав кімнати, завалені іграшками, казав: “Хоч би борщу зварила. І чим ти весь день займаєшся?” Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди не ходила. Трохи згодом мене можна було зустріти на вулиці лише з коляскою, у якій спала чи бавилася маленька Соломійка. З появою дитини у мене зникла можливість працювати в офісі, і ті подруги-колежанки, які були у мене раніше, зовсім зникли. Все так закрутилося, що я навіть мамі і сестрі телефонувала дуже зрідка. Я більше не упізнавала себе у дзеркалі. З нього на мене дивилася стомлена жінка зі згаслими очима, зблікла і посіріла, набагато старша за мене справжню. І виглядала вона набагато старша. А дітей вже було троє
життєві історії 0
Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди
Я не віддала свою дитину рідній сестрі, і думала, вони змирилися з моїм рішенням. Та одного разу я помітила, що з друзів у фейсбуці зникла Марина. Я попросила Романа, щоб зайшов зі свого телефону. Те, що я побачила, не вкладається в моїй голові. Я інколи пересилала мамі фото Дмитрика, як-не-як, а він її єдиний онук. І ось власне всі ці фото красувалися на сторінці сестри, але не як мій син, я її. Навіть тато, в якого давно інша сім’я, спантеличений від їх вчинку. І ось тепер я думаю, чи просити маму і сестру на нашу з Романом розписку
життєві історії 0
Я виросла в неповній сім’ї. Тато пішов, коли мені було лише 5 років, а моїй старшій сестрі – 15. Він створив нову сім’ю зі своєю дівчиною. Я повинна
На Великдень невістка з сином пішли в гості, а дітей на мене залишили. Так ще й сміли прийти пів другої ночі. На другий день до нас друзі прийшли і так само сиділи до ночі. Я вже думала на цьому гульки закінчаться, та де там. Сьогодні Марина знову нарядилася. Я почала її питати куди вона збирається. А та мало того, що не захотіла сказати куди іде і коли прийде, так ще й почала мені пред’являти претензії. “Чого це ви, мамо, мені не допомогли вчора канапки для друзів зробити?”
життєві історії 0
Ох і невістка мені попалася. Коли Марина із моїм сином Тарасом зустрічалася то частенько вони ходили в клуби. Ну я то думала молоді, нагуляються і потім стануть як
Після того як занедужала свекруха, мій чоловік направився за кордон на заробітки. Ось вже більше двох років ми бачимось лише по відеозв’язку. Я б може і їхала до Віті, але підрахувавши всі витратити зрозуміла, що краще мені й не рипатись. Але і це не найгірше в моїй історії. Є в нас кум Славко, який з дитинства з моїм чоловіком йде рука об руку. Таке мій Вітя з ним начудив, що я досі оговтатись не можу. Це ж треба було додуматись! Автівка ж то моя!
життєві історії 0
Після того як занедужала свекруха, мій чоловік направився за кордон на заробітки. Ось вже більше двох років ми бачимось лише по відеозв’язку. Я б може і їхала до
Мій день народження був учора. Приходять. А там – все на купу, залишки нарізок різних, ковбаса і сир обвітрені з оливками уперемішку, нарізані кілька днів тому овочі, непрезентабельного вигляду понеділковий мабуть салат з капусти і огірків, кілька яєць, порізаних і надламаних пасок. Ні курки, ні свіжих салатів, ні торта. Я в осаді. Дивлюся на цю всю красу. Заходить Тетяна Іванівна, пояснює. Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна Іванівна ніколи особливо в наше життя не втручалася, допомагаємо за потреби вона нам, а ми їй. І ось вчора все змінилося. Принаймні для мене
життєві історії 0
Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна
Мама вирішила до нас прийти в понеділок, бо на сам Великдень вона їздила до мого старшого брата і невістки. Ми з мамою не дуже близькі, бо вона у мене людина, яка на перше місце ставить всілякі матеріальні цінності. Та й таке. Але вона моя мама і я люблю і завжди рада була бачити. А тепер навіть не знаю. Я молода мама чотирьох місячної донечки Анжеліки. Раніш у мами були ключі. але я їх у неї забрала. Так сталося і в понеділок. Я якраз в цей час збиралася в магазин і погодилася залишити Анжеліку з бабусею. Я сказала мамі, що робити з дитинкою. Але мама запевнила мене, що виростила нас з сестрою та ще й племінника, тож легко впорається. Коли я повернулася додому, отетеріла від побаченого. Мама сиділа у залі, пила чай та дивилася серіал
життєві історії 0
Мама вирішила до нас прийти в понеділок, бо на сам Великдень вона їздила до мого старшого брата і невістки. Ми з мамою не дуже близькі, бо вона у

You cannot copy content of this page