Приїхала я з Франції, де провела 15 років, доглядаючи старих людей і прибираючи в готелях. Привезла додому зароблені 1500000 гривень. Мені цього мало вистачити на квартиру чи невеликий будинок в Україні, але вдома почалося. Сестра хату втратила на Херсонщині, то я тепер їй купити, у неї троє дітей, а її чоловік стільки не заробить
Я сама з півдня України. Вищої освіти не маю, закінчила свого часу технікум, потім поїхала працювати в Київ, а там познайомилася з жінкою, яка але кілька років працювала
Я часто зідзвонююсь з дочкою по вайберу, оскільки вже більше двох років на заробітках в Німеччині. Аня в той час готувала собі обід і відкривши холодильник, витягнула звідти добрячий кусок червоної риби, але вона вже була зіпсута. Тут-то до мене і дійшло, що гроші, які я висилаю дружині, вона тринькає наліво і направо. Плюсом стало ще й те, що кредитна карточка набирала оборотів. Як привести Олю до тями, бо шкода мої праці на чужині?
Я часто зідзвонююсь з дочкою по вайберу, оскільки вже більше двох років на заробітках в Німеччині. Аня в той час готувала собі обід і відкривши холодильник, витягнула звідти
Перший мій чоловік поміняв в будинку дах. Другий, Юра, провів воду, поставив душ і пральку. Третій – поробив євроремонти, а четвертий – паркан кований кругом хати. У людей я частенько була на слуху, та мені байдуже. Коли я вийшла заміж за Олега, роботи для нього не було в домі, ось він і взявся за чарку. Прогнала я його до мами, а за трохи його до війська взяли. Та не довго він протримався… Я, як законна дружина, отримала виплати, але мама Олега каже, щоб я до копійки все віддала їм
Я, як законна дружина, отримала виплати, але мама Олега каже, щоб я до копійки все віддала їм. В мене склалася непроста ситуація в житті, тому вирішила розповісти вам,
А я ніби відчувала, що поки донька буде гнатися за красивим життям і машинами, життя проскочить повз неї. Всі її друзі вже давно заміжні і дітей до школи водять. А наша Оля тішиться, бо на машині їздить. Та тут плакати треба. Щоб в неї життя гарно склалося ми з чоловіком поїхали на заробітки. Все для Олі старалися. Я б ніколи й не подумала, що до такого дійде. Їй вже тридцятка стукнула, а розуму, певне, на шістнадцять
А я ніби відчувала, що поки донька буде гнатися за красивим життям і машинами, життя проскочить повз неї. Всі її друзі вже давно заміжні і дітей до школи
Дочка мені нераз дорікає, що моя господарка їй дуже дорого обходиться. То зерно для курей і гусей потрібно купити. То фірману, чи трактористу заплатити. То покропити від мушки, то від жука. То заростає – від зела, то привести додому, і це все кошти. – А ти потім тільки по сусідах все роздаєш за дякую. – Так, вони в цьому праві. Але як в селі жити і не тримати господарки? Тай городів купа, гріхом, щоб пустували без діла
Я не розумію чого та людина стільки робіт собі сама створює. Ось я сільська жіночка, давно вже як на пенсії, живу із дочкою і зятем, які виховують мені
Мій Петро пішов до жінки, яка на два роки старша за мене. Ольга ця вся в зморшках, а на голові сіно-солома. Я ж тільки те й робила, що стежила за своєю зовнішністю, бо кожна зморшка для мене була стресом. По розкладу у мене були масажі, косметологи, маски, епіляції. Я колишня модель, тому по-інакшому не вміла. Але, що чоловік, що діти, не підтримала таку мою любов до зовнішності. А потім мене ще й поперли з роботи
Мій Петро пішов до жінки, яка на два роки старша за мене. Ольга ця вся в зморшках, а на голові сіно-солома. Я ж тільки те й робила, що
В мене голова розболілася, а таблетки закінчилися, ось я й вирішила у невістки в сумці подивитися. Ми одна сім’я і нічого поганого в цьому я не бачу. Але ця електронна штучка мене спантеличила не на жарт. Я і сама розуміла, що це за “трубка світу”, але вирішила і сусіда перепитати. Тепер в мене немає сумніву, що моєму Артуру ця вертихвістка не підходить. А він ще їй догоджає, каву в ліжко носить. Тьху-ти, хай їй грець! Поки дітей немає, треба то гнати з хати
В мене голова розболілася, а таблетки закінчилися, ось я й вирішила у невістки в сумці подивитися. Ми одна сім’я і нічого поганого в цьому я не бачу. Але
Мали ми їхати до свекрухи на день народження. Я заздалегідь придумала лук і для сина і для Євгена, і собі сукню попрасувала. Погода в нас цілий тиждень спекотна. Думала, потрібно одягнутись так, щоб було легко і не жарко в цьому одязі. Та зранку ми прокинулись від сильної зливи за вікном, надворі відразу різко похолодало. Я не думала, що цей день закінчиться саме так. Це тільки в мене такий чоловік? 
Дівчата, у вас теж виникає така проблема, як шафа тріщить від одягу, а одягнути нема що? Вчора ми з чоловіком мало не посварились з цього приводу. Мій Євген
Та син нам з батьком має руки цілувати, а він взяв, і повернувся до нас спиною. Все, що ми робили, було задля його ж блага, бо на відміну від старшого Андрійка, той ріс розбалуваним. Щоб Владика хоч трохи “до купи” зібрати, ми і відправили його вчитися в кадетське училище. А недавно він його закінчив і відплатив нам так, що хоч стій, хоч падай. Що тепер робити, хто його знає
Та син нам з батьком має руки цілувати, а він взяв, і повернувся до нас спиною. Все, що ми робили, було задля його ж блага, бо на відміну
Я була на заробітках в Греції 15 років. Чоловік, який не хотів працювати, залишився з дітьми, але вони вже не були маленькими – Вірі було 17 років, Олегу 14, мені на той час – 39 років. Я поїхала, висилала родині гроші. Леонід зробив ремонт в нашій квартирі, я оплачую доглядальницю своїй мамі і допомагаю фінансово свекрам. А зараз вже по однокімнатній квартирі мають і мої діти. Я дуже старалася і багато працювала, аби моя родина буда забезпечена і ні в чому не потребувала. Так сталося, що в Греції у мене народився в 47 років синочок від швидкого і красивого роману. Поки що приховувала це від своїх рідних в Україні. Я вирішила, що настав час зізнатися і приїхала з Давидом в Україну, в рідне місто. Я вирішили всім все розповісти і познайомити своїх дорослих дітей з братиком, а також офіційно розлучитися з чоловіком
Я була на заробітках в Греції 15 років. Чоловік, який не хотів працювати, залишився з дітьми, але вони вже не були маленькими – Вірі було 17 років, Олегу

You cannot copy content of this page