Головна

життєві історії

Коли свекруха останній раз приїхала з Італії з Мікаелло, я догоджала їм, як тільки могла. Були і екскурсії і різні розваги, як-не-як, а вона нам допомагала фінансово. Вже коли вони їхали, я накупила наших гостинців з України, подаруночків для дітей брата, аж на п’ять тисяч гривень. А потім свекруха відвела нас з Василем в іншу кімнату і повідомила, що будинок переписала на двох синів, так, щоб було по чесному
життєві історії 0
Коли я виходила заміж за Василя, моя свекруха обіцяла нам, що будинок в якому вона живе в селі, буде належати нам. Живемо ми з Василем в місті Чернівці,
Нещодавно нас друзі запросили на відкриття ресторану. Я ж одягнулася скромно, бо вже не молода, внуки попід стіл бігають. А ось мій Роман вирішив з себе “пацана” показати. Купив собі укорочені штани, взув кеди на босу ногу, і футболку в якісь пальми. Як я не просила, щоб зняв то чудо – не послухав. Одна надія в мене була на гостей, що хтось зробить йому зауваження. Ну не личить таке мужику. Та кінцевий результат мене здивував
життєві історії 0
Нещодавно нас друзі запросили на відкриття ресторану. Я ж одягнулася скромно, бо вже не молода, внуки попід стіл бігають. А ось мій Роман вирішив з себе “пацана” показати.
Після роботи я зустріла свою однокурсницю, ми з нею пішли в кафе на каву, та й не помітили, як годинка часу пролетіла. По дорозі я ще забігла в супермаркет, щоб купити щось смачненького до чаю. Вже сіла в свій транспорт, аж тут дзвінок від свекрухи: де я “лажу”, яка вже година. А далі почалось таке “говореня”, що мені перед людьми в маршрутці соромно досі. Таке враження, ніби я школярка
життєві історії 0
Як це важко постійно бути під контролем зовсім чужої тобі людини. З чоловіком ми вже десять років, як у шлюбі. Так склалась моя доля, що я пішла у
Нині, на День Незалежності, я пішла до церкви. Бачила Галю, сама стояла в кутику, така гарна при параді, у вишивці. По закінченню служби, я трохи ще поговорила зі своїми подружками, і неспішно відправилася додому. Не встигла я дійти, як від хати сусідки “гавкіт” почувся, не те слово… Такого я ще за все своє життя не чула. Так дитину шкода!
життєві історії 0
Знаєте, попалася ж мені сусідка, та така… Живу я в селі з чоловіком Андрієм, виховуємо сина Миколу. Звісно різне бувало, але такого, як в моїх сусідів, то ніколи.
Ліля, так звати дружину мого Влада, дуже гарна. Спільних фото було мало, тому я вірила, що все у них справді так, як розказував Влад. – Я з Лілею лише заради дітей. В нас давно нема почуттів. В тебе я закохався, як підліток і давно не почувався таким щасливим. – Ці слова були мені, як бальзам на душу. Ми продовжували зустрічатися. Це були незабутні моменти. І все б нічого, та одного разу я почула, як ніжно Влад бажав приємних снів дружині і дітям
життєві історії 0
Ви знаєте, довгий час я себе корила тим, що вже два роки зустрічаюсь з одруженим чоловіком. Але недавно попалась мені одна стаття на очі, і виявляється, я тут
Чоловік мій на фронті. Я з донечкою Міланкою потрапила в стаціонар недавно. Якраз в ці дні свекруха приїхала до своєї доньки та зятя, побула в них, відсвяткувала з ними день народження зятя. Людмила Олександрівна пропонувала до нас у лікарню заїхати об 11-й вечора після дня народження. Я сказала, що то вже запізно. В холодильнику – шаром покоти. Невже не можна було залишитися, адже вона вже буле у нас у квартирі, хоч на пару днів, і просто провести час із онукою, і в цей час я залагодила б усі справи
життєві історії 0
Ми з чоловіком і донечкою – звичайно родина з Києва. Живемо у спальному районі в двокімнатній квартирі. Чоловік мій Олег – захисник, зараз на фронті, молимося за нього
Як тільки Ольга почула, що дочка наша заміж виходить, і треба хату звільняти, як і було домовлено, то відразу ж змінилася в обличчі. “На весіллі мене не чекайте! А щодо хати, то вона така моя, як і твоя!” То як за мамою лежачою доглядати, то її нема, а тепер вона права свої качає. Додому ми їхали самі не свої. Дали пожити на свою голову, тепер попробуй прожени!
життєві історії 0
Одружилася я з чоловіком багатенько років тому… Олег з великою сім’ї, де крім нього ще був старший брат, Степан і молодша сестра, Оля. Оскільки вона наймолодша, то певно
О першій годині ночі я прокинулась від телефонного дзвінка. Скажу відверто, піднялась на рівні ноги за секунду. По той бік слухавки було чути голос молодої жіночки. “Катя, це ти?”, – запитала співрозмовниця. Та я відповіла, що мене звати не Катя, і я навіть в близькому колі не знаю когось, з таким ім’ям. Через шум і гам прокинувся і мій чоловік. Cкільки живу, та в такі ситуації ще “не вляпувалася”. Зранку було продовження, правда, вже від чоловіка
життєві історії 0
Вчора зі мною трапилась дивна ситуація, яка поставила мене в незручне становище перед чоловіком. З чоловіком у нас чудова сім’я. Живемо ми в селі, виховуємо двох діток, сина
Свекри подарували нам шикарну трикімнатну квартиру у центрі Житомира. – Доню, ти ж мудра жінка! Краще, щоб дітки з рідним татом росли! Хто не оступається? Він же чоловік, – умовляє мене мама. – Він витер ноги об мене й дітей, ну як після цього? Мені з дітьми дали притулок батьки, дозволили пожити в колишній квартирі бабусі. Через тиждень умовлянь я все ж таки погодилася з ним зустрітися
життєві історії 0
Доню, ти ж мудра жінка! Краще, щоб дітки з рідним татом росли! Хто не оступається? Він же чоловік, – умовляє мене мама. – Він витер ноги об мене
Я замовила собі посудомийну машину, з дитинства не любила мити посуд. Та коли про це дізнався Олег, то сказав, що більше я від нього грошей не отримаю. “Розуму в тебе зовсім немає. Мабуть, в курки і то більше!” Ці слова сильно мене зачепили. Вже наступного дня ми не розмовляли. Олег поїхав на роботу голодний. А згодом і телефонний дзвінок від свекрухи: “Якщо не почнеш мінятись, то скоро залишишся одна! І запам’ятай, так чинити з моїм сином я не дозволю”
життєві історії 0
З чоловіком ми живемо, як то кажуть, як пес з котом. Іноді буває, що все чудово, а бувають і такі моменти, що ми навіть і не розмовляємо. Коли

You cannot copy content of this page