Головна

життєві історії

Нашого зятя не стало. Всі ми дуже важко пережили цей час, а тут ще й звістка, що Уляна чекає другу дитину. Менш-більш матір’ю вона була всього пів року, а після, просто кинула їх на мене і чоловіка. Приходила дочка додому лише тоді, коли їй були потрібні гроші. Але і це не найгірше. Сусіди ж не “дрімають”. Боюся, що все це випливе на поверхню
життєві історії 0
Цього року ми з чоловіком відсвяткували срібну річницю весілля. У нас є дочка Уляна. Ми з чоловіком вклали в нею всю душу, намагалися виростити якнайкраще. На жаль, нам
Мені допомагали мої батьки, платили за квартиру, давали гроші на їжу та одяг. Поїсть те, що я готую для дітей. Відро для сміття перевернув одного вечора, це сміття розкидав по всій кухні, волав на мене за те, що не викинула вчасно, змусив прибирати все. А як залишити собі квартиру – не знаю. Я в ній не прописана, а діти – так
життєві історії 0
Мені 31 рік, чоловікові 35 років. Одружені ми з Микитою вже 13 років, є діти 11 років і 4 роки. Жили спочатку добре. Але з народженням старшого сина
Подруга у 47 років хоче усиновити дитину! Ну хіба є в неї розум? Мені 52 роки, моїй подрузі Галині 47. Обидві ми самотні. Але якщо в мене за спиною два шлюби, то подруга заміжня ніколи не була. А ще дорікає мені, що я не народила дитину, а навіщо? Навіть спілкуватися з нею перестану
життєві історії 0
Подруга у 47 років хоче усиновити дитину! Ну хіба є в неї розум? Мені 52 роки, моїй подрузі Галині 47. Обидві ми самотні. Але якщо в мене за
Чоловік мій був дрібним чиновником в нашому місті. Я вийшла за Олександра заміж 2 роки тому, чоловік за мене старший на 12 років, у мене є дочка від першого шлюбу. 14 місяців тому чоловік, я тепер розумію, чому, вирішив, що треба переїхати жити нам до іншої країни. Я вагалася тоді, але зрештою погодилася. Хочу додому, але не можу його вмовити
життєві історії 0
Чоловік мій був дрібним чиновником в нашому місті. Я вийшла за Олександра заміж 2 роки тому, чоловік за мене старший на 12 років, у мене є дочка від
Свекруха у мене наче й нормальна людина, але є один момент, з яким я не знаю, як чинити, але вже дістало. краще б взагалі ніяких презентів не готувала, нам від неї нічого не треба насправді. Так ні ж! Людмила Миколаївна невгамовна! Новий рік подарувала свої штани та блузку, які на неї маленькі. Чоловік отримує речі свого батька, які вона ховала та берегла для нього. А тут ось 8 березня на носі
життєві історії 0
Свекруха у мене наче й нормальна людина, але є один момент, з яким я не знаю, як чинити, але вже дістало, щиро кажу. Ми живемо в одному місті,
Мені ще ніколи не було так прикро і сумно як вчора, проплакала всю ніч. Я приїхала з Сумщини зимувати до невістки й сина під Кив, у них є вільна кімната, бо онука навчається у виші в Кракові. Я й облишила спроби давати якісь поради і і намагатися покращити їхнє життя. А от на день народження синочка, який був учора, вирішила без попередження зробити сюрприз. Зранку самого, як тільки Тимофій і Марина поїхали на роботи, я вирушила на ринок і в супермаркет, а до цього заздалегідь відкладала гроші з пенсії. Наготувала різної смакоти, улюблених страв синочка: плов, котлетки й голубці, олів’є і крабовий, спекла торт “Зебру”
життєві історії 0
Мені ще ніколи не було так прикро і сумно як вчора, проплакала всю ніч. Я приїхала з Сумщини зимувати до невістки й сина під Кив, у них є
Нам із чоловіком живеться дуже непогано. Нам обом по 35 років, є дочка, 3 роки. З Тарасом ми познайомилися 9 років тому, створили бізнес, який і зараз дає дохід. Тому я можу собі дозволити пробачити сестрі такий борг – 2 тисячі доларів. Ми придбали трикімнатну квартиру в центрі міста та дві нових іномарки. Ну і по дрібниці, звичайно – ресторани, відпустки. Тепер, ясна річ, ми не спілкуємося
життєві історії 0
Нам із чоловіком живеться дуже непогано. Нам обом по 35 років, є дочка, 3 роки. З Тарасом ми познайомилися 9 років тому, і це був правильний вчинок у
Моїй мамі всього 60 років, але жити своїм життям вона не вміє. Переїхали ми до неї зимувати в Канів, але це мука. Ходить в нашу кімнату з чоловіком. Сил моїх уже нема, як її провчити? на Харківщині було важко зимувати і мама сама нас запросила. Запросто заходить без стуку зі словами: “Тут просто вайфай роутер краще ловить”
життєві історії 0
Моїй мамі всього 60 років, але жити своїм життям вона не вміє. Переїхали ми до неї зимувати в Канів, але це мука. Ходить в нашу кімнату з чоловіком.
Я вже шість років в Норвегії, переїхала сюди до чоловіка. У лютому минулого року до нас через вторгнення приїхала моя зовиця Аня з двома дітьми та чоловікова мама. Осіли у нас у квартирі. Цікавезні люди виявилися. Я, звичайно, з розумінням, але вони отримали відмову від батька чоловіка у грошовому утриманні. Перед новим роком сестра чоловіка поставила його перед фактом так сказати, що в Україні їм більше нема за що жити
життєві історії 0
Я вже шість років в Норвегії, переїхала сюди до чоловіка. Мій чоловік свого часу приїхав сюди одразу після університету до батька працювати, закріпився і зараз у них із
У мене дуже банальна ситуація з мамою чоловіка, але сама їй ради дати не можу. Моя мама каже: терпи, як я свою 30 років терпіла. Але я не витримаю! Півгодини розповідає йому історії про своїх подружок, а він слухає. Таке відчуття, що син їй за чоловіка. І це типу не так складно – приділити його мамі час
життєві історії 0
У мене дуже банальна ситуація з мамою чоловіка, але сама їй ради дати не можу. Моя мама каже: терпи, як я свою 30 років терпіла. Але я не

You cannot copy content of this page