iBilingua

Зараз моїй дочці Ірині вже 33 роки, а зятеві Данилу – 37. Одружені вони вже 11 років. Нам з чоловіком майже по 60, ми всиновили дитину, а дочка Ірина тепер з нами відмовляється спілкуватися. Але ж ми говорили дітям: ви тільки народіть, а ми вже виростимо! Так ні, у них подорожі, кар’єри. Ми обожнюємо трирічного Василька, який тепер живе з нами

Нам з чоловіком майже по 60, ми всиновили дитину, а дочка Ірина тепер з

життєві історії 0

За красунею Анжелікою хлопці ходили натовпами. Вона успішно навчалася на фінансиста і збиралася у близькому майбутньому покинути рідне містечко. Мріяла перебратися до Києва та побудувати там кар’єру. Марко був родом із села, він виріс у великій родині. І сім’ю свою він хотів велику. Хлопець мріяв про хорошу, добру дружину і п’ятьох дітей. Недовго думаючи, Анжеліка відвезла всіх дітей до рідного чоловіка, що втік, і рвонула в мегаполіс. Якось увечері багатодітна мати поверталася з роботи у своєму новому авто

Анжеліка була красунею, за нею хлопці ходили натовпами, навіть перехожі на вулиці задивлялися дівчині

життєві історії 0

Ні, тут моя дочка не права. Ну як це – не давати дітям солоденького? Вони ж здорові малюки 2 і 4 років. Навіщо ці обмеження? Ще й свята новорічні. Аня хороша мама, але не в цьому питанні. Дітям потрібне солодке для розуму, для радості. Тому коли вони у мене, я їм і компотик солоденький, і чай, і булочку, і цукерочку шоколадну, і пряничок чи печиво. Мамі вони не говорять

Моя дочка Женя п’ять років тому вийшла заміж, у них з зятем Олегом підростають

життєві історії 0

Черга на пошті рухалася повільно, і це нікому не подобалося. І в цей момент до нас підійшла бідно одягнена зігнута бабуся і попросила її пропустити, бо вона поспішає до лікаря. Навколо забурчали, і я теж не втримався і сказав їй щось різке. Бабуся уважно подивилася на мене і сказала: – А ось ти, любий, скоро допомагатимеш старенькій, і, до того ж, довго. Якось мій чоловік крутився на кухні. Ганна Степанівна пекла пироги. Кухня була тісна, пироги довелося поставити на табуретки

Допоможи старенькій Випадок, про який я хочу розповісти, стався зі мною три роки тому.

життєві історії 0

Борис був ідеальним чоловіком. Єдиний мінус – одружений. Я не наполягала на тому, щоб він покинув свою Руслану. Мені було добре й так. Та одного дня я зрозуміла, що чекаю дитину. – Тобі не прийдеться працювати. Сиди дома з сином. Ти ж розумієш, моїх доходів хватить, щоб забезпечити дві сім’ї, – говорив він. Я спершу хотіла чинити опір, але обдумавши всі наслідки – змирилася!

Борис був ідеальним чоловіком. Єдиний мінус – одружений. Я не наполягала на тому, щоб

життєві історії 0

На свої іменини я завжди накриваю стіл. Цього року не “шикарний”, оскільки з дитиною на руках сильно в господиньки не набавишся. Прийшли найближчі друзі і родичі. І всі в один голос стали натякати мені на мої недостатки. Мені і Дениса хватало, а тут ще й вони доєдналися

На свої іменини я завжди накриваю стіл. Цього року не “шикарний”, оскільки з дитиною

життєві історії 0

Я просив дружину залишитися в Україні. – Щось придумаємо! Вирвемось з цього стану! Але ні, не послухала. – Всі в цю Італію їдуть, і я хочу. Зароблю на хороше життя, і повернуся. Ти тільки чекай. – Ось вже й діти університети позакінчували, і на ноги стали, а Роксолана досі там. А одного дня до мене прийшла сусідка, зі смартфоном в руках

Я просив дружину залишитися в Україні. – Щось придумаємо! Вирвемось з цього стану! Але

життєві історії 0

Своє житло пара так і не придбала, тому винаймали квартиру. Поки Юля працювала, хлопцям було легше оплачувати житло, забезпечувати себе та дитину всіма необхідними речами. Але коли Юля пішла в декрет і народила другу дочку Лізу, стало важко, зарплати Олега було недостатньо, щоб оплачувати квартиру і утримувати сім’ю

Юля та Олег були одружені вже кілька років. Старшій дочці Каті, було 10 років,

життєві історії 0

Містечко у нас маленьке, але є в ньому дві пам’ятки: вузлова станція, з якої йдуть потяги в різні кінці країни, та дві заміські вулиці. Там тільки одноповерхові будинки, і в кожного сад і багато квітів. І ось мій чоловік Федір – золоті руки – збудував там будинок. – Тіточко, це ти дітей до себе береш? Я мовчу і дивлюся на нього. А він продовжує: – Візьми мене, я тобі допомагатиму в усьому, – і, помовчавши, додав: – І тебе любитиму

Містечко у нас маленьке, але є в ньому дві пам’ятки: вузлова станція, з якої

життєві історії 0

Я була дуже здивована від почутого, як можна так байдуже ставиться до дитини? Купити якийсь телевізор не думаючи про те, що треба сина годувати. І ще купують дорогий телевізор, який я точно собі дозволити не зможу

Сьогодні був гарний день ми з Максимком гуляли майже цілий день та грали у