iBilingua

Мамуся моя виходить заміж і збирається привести чоловіка в нашу квартиру. У самого Павла – неі кола, ні двора, ні грошини за душею. Ми живемо під Києвом, я студентка, але гуртожиток мені не дали, бо я місцева. Кажу мамі – не зможу я жити з чужим чоловіком, а вона відповідає, що я зіпсована і думаю лише про себе. Тата немає, бабуся живе в райцентрі і навіть заради гуртожитку прописувати мене до себе не хоче, боїться, що ми квартиру в неї заберемо

Мамуся моя виходить заміж і збирається привести чоловіка в нашу квартиру. У самого Павла

життєві історії 0

Вийшла я з декрету і вирішила, що тепер гроші, всю свою зарплату буду витрачати лише на себе. Не на родину, не на дітей, а саме на себе, подобається це чоловіку і свекрусі, чи ні. Я 6 років собі у всьому відмовляла, доношувала одяг і нікуди не ходила. А тепер діти в садочку, а я на роботі. Зарплата 12 тисяч гривень, і я витрачаю гроші тільки на себе: купую одяг, ходжу з подругами в кафе і караоке, зайнялася собою, а вони мене “гризуть”

Вийшла я з декрету і вирішила, що тепер гроші, всю свою зарплату буду витрачати

життєві історії 0

Зайшла до подруги-однокурсниці на чай, нам вже обом майже по 70. А Галя мені й каже, що прийняла вона рішення: як стане зовсім старою, піде в будинок для людей похилого віку! – так і сказала мені Галя. Що дочці квартиру не лишить, а за неї і буде утримуватися в будинку для літніх. – Ти в елітний будинок престарілих за квартиру підеш, а їй куди? На вокзал? А внуки, ти про них подумала? Якось це не правильно, Галю, вибач вже за прямоту

Зайшла до подруги-однокурсниці на чай, нам вже обом майже по 70. А Галя мені

життєві історії 0

Я приїхав в столицю ще при союзі. Навчався, працював. Одружився, квартира, машини мав можливість змінювати. Само собою, з’явилися родичі з провінції. Один з них – брат дружини Василь. Як це часто буває, сестра попросила брата влаштувати. А потім він захотів придбати житло. Я тоді оформив частку в його квартирі згідно вкладеним грошам, на себе.

Я приїхав в столицю ще при Радянському союзі. Навчався, працював. В 90-ті якось потрапив

життєві історії 0

Квартира мені сподобалася. Та що там казати, нам усім. Трикімнатна, не дуже дорога, в хорошому районі. Оскільки я в декреті з маленьким, чоловік все зробив сам, оформив на себе. Тільки потім я зрозуміла, що все в ній Андрію знайоме. – Чия це була квартира?

У мого чоловіка Андрія зі мною – другий шлюб, у мене – перший. Але

життєві історії 0

Мама як сказала, що ти в місті квартиру купила, я відразу зрозуміла – ось він, мій шанс на нормальне життя! Що? Так то – з чужими! А ми ж не чужі! – зраділа Інка, відкриваючи холодильник. – Ігорюшко, йогурт будеш? А тут у нас що? Ммм, ковбаска! До речі, – плямкаючи сказала Інна, відкусивши ковбасу прямо від палиці. – Ти кажеш – місця немає. Нормально ми в одній кімнаті помістимося. Я з вами спати буду, Ігорку диванчик купиш. Так що все ідеально буде! – я кліпнула розгублено на сестру

Мама як сказала, що ти в місті квартиру купила, я відразу зрозуміла – ось

життєві історії 0

Коли я влаштувалася на роботу бухгалтером, мене злегка здивував той факт, що майже всі дівчатка навкруг мене, були самотніми, але навіть ті, які мали біля себе чоловіків, не були мамами. Пропрацювавши пів року я з радістю на обличчі повідомила усім, що ношу під серцем дитятко. Особливої радості я не відчула, але це мене не бентежило. Поки жіночка зі столової не розповіла мені всю правду

Не дай боже комусь працювати в такому колективі. Коли я влаштувалася на роботу бухгалтером,

життєві історії 0

Бабусі сиділи під під’їздом, і не переставали бурчати. – Ну хто таке бачив? Вона, мабуть, спідницю дома забула. А це обличчя розфарбоване, ви його бачили? Можна ж налякатися, як вночі повз пройде. – В свою адресу Андріяна чула не раз такі “поговорки”, та бажання зупинитися, і поговорити з бабусями, які більше не мають чим зайнятися, не було. Та одного дня терпець все ж увірвався

Ох і бабусі! Все їм потрібно знати! Бабусі сиділи під під’їздом, і не переставали

життєві історії 0

Я в той день мала велике бажання готувати. Свіжозварений плов та салатик я поклала акуратно на тарілочку і понесла до баби Ольги. Вона, жіночка старенька, але дуже охайна. Єдиний син так і не одружився, і мамі можна сказати, нічим не допомагав. Єдиною її допомогою були небайдужі сусіди, сама вона до магазину вже не ходила. І ось заходжу я в квартиру

Тепер не знаю, може й не правильно вчинила, що не вислухала бабусю Ольгу. Я

життєві історії 0

Виростивши трьох дітей, батьки зовсім не думали, що у них народиться Віра, така пізня і не бажана дитина. Піднімаючись в гору з важкими сумками, набитими різними делікатесами, Віра проте з радістю йшла рідними місцями. Ось уже з’явилися перші будинки, подекуди з димарів рівними цівками здіймався дим. На вулиці стояла пізня осінь і небо було затягнуте сірими хмарами. Було похмуро, але тільки не в душі у Віри.Підійшла до рідної домівки, вона присіла біля палісадника на лавку. Перевела дух, підхопила сумки і зайшла в хвіртку

Піднімаючись в гору з важкими сумками, набитими різними делікатесами, Віра проте з радістю йшла