iBilingua

Того дня я зі співробітницею вирішила пройтись по магазинах. Що Юля, що я, добре заробляли, тільки було одне але, мені, на відміну від неї, купляти собі всякі “дрібниці” було заборонено. Пам’ятаю, як вона в кожному магазині щось клала в пакет: масочку для лиця, шампунь, колготи, красиву брошку. Мені таке лише снилося. Чоловік не мав постійної роботи, тому я все тягла на собі

Того дня я зі співробітницею вирішила пройтись по магазинах. Що Юля, що я, добре

життєві історії 0

Мені соромно в першу чергу перед батьками. Мама каже, що це не життя, і Петро мене не вартий. Про тата я взагалі мовчу. Він беріг мене, як зіницю ока, а тут така ситуація. Сусіди на лавочці вже стали перешіптуватися, лишній раз на вулицю не вийдеш. В неділю мої батьки не витримали, і прийшли до нас в гості. Стали натякати, що допоможуть фінансово, лиш би ми не жили “на віру”. Але і це не допомогло

Мені соромно в першу чергу перед батьками. Мама каже, що це не життя, і

життєві історії 0

Олена Макарівна за все життя сина, жодного разу не звозила на море. Цього року я вирішила порушити цю “традицію”. Спершу ми з Остапом мовчали про політ до Шарм-ел-Шейху, але коли вже діло йшло до покупки путівки, ми здалися, оскільки треба було деякі моменти узгодити зі свекрухою. Навіть не знаю як вам все це маю пояснити. Одним словом, не бачити нам моря, ще років з п’ять

Олена Макарівна за все життя сина, жодного разу не звозила на море. Цього року

життєві історії 0

Мене батьки чоловіка не хочуть бачити на сімейних святах, хоч прямих непорозумінь зі свекрам ніколи не було. Просто чомусь я Антоніні Олександрівні не симапатична. Таке ставлення до мене триває вже п’ять років. У нас з Олегом є дитина, ми живемо окремо, але таке ігнорування з боку другої мами мене дуже зачіпає. Приїжджають пізно увечері, навіть без шматочку тортика для мене. Зате свекруха зателефонувала мені і сказала, що якщо я хочу бути одруженою, то маю облишити ці «фокуси»

Чомусь так сталося, що мене батьки чоловіка не хочуть бачити на сімейних святах, хоч

життєві історії 0

Хвилює мене дуже питання, як назвати дочку. Нам із чоловіком подобається певне ім’я. Але побоюємося, що дівчинку можуть потім дражнити. Прикро, що ім’я гарне, поширене у Європі, ним називають і католики, і мусульмани. Але це буде класика жанру з анекдотів

Я зараз чекаю дитинку. І хвилює нас з чоловіком дуже питання, як назвати дочку.

життєві історії 0

Не минуло й пів року, як не стало свекрухи, і Євген Петрович познайомився з жінкою. Ми не засуджуємо, це його життя. До того ж знаємо, що він сам раду собі не дасть. Готової їжі з холодильника не розігріє. Тому, може й на краще. Суть не в цьому. Скоро він планує переїжджати до нової мадам. А ми в свою чергу розраховували на його квартиру. Але, як підказує мені сердечко – цього не буде. Все “її” діти і онуки “відхапають”

Не минуло й пів року, як не стало свекрухи, і Євген Петрович познайомився з

життєві історії 0

Мій син Вадим повністю підтримує Лесю. Хоча ні, не так, він просто “підтакує”, оскільки набув статусу “підкаблучника”. Мені за нього так прикро. Не думала, що син, в якого ми з чоловіком вклали всю свою душу, буде таким. Я лишній раз боюсь до них в гості зайти. Інколи хочу забрати Данилка і Варю до нас, бо дуже з дідом сумуємо за онуками, але ж ні, не можна. – Мені “халепу” в хату носити не потрібно, – каже невістка

Мій син Вадим повністю підтримує Лесю. Хоча ні, не так, він просто “підтакує”, оскільки

життєві історії 0

Свекри після весілля наполягали, щоб ми жили у них, але я відразу все розставила по місцях. – На кухні має бути одна господиня, і крапа! – З тим вони змирилися. Але тепер я вислуховую інше. Замість того, щоб напоумити свого сина, щоб той знайшов кращу роботу, вони заставляють йти працювати мене. Нашій Юстинці рік у листопаді виповнився. Кожного дня вони у нас “гостюють” і заводять ту саму “балалайку”

Свекри після весілля наполягали, щоб ми жили у них, але я відразу все розставила

життєві історії 0

В той час ми з синочком відпочивали у сонячній Болгарії. Для Тимурчика це був перший переліт. Про його емоції я навіть писати не буду! Того дня ми пішли на вечірню прогулянку до моря, я взяв морозиво, і ми присіли на лавочку. І тут я чую, що до мене хтось говорить, а голос був доволі знайомий. – Привіт, хлопці! Можна біля вас присісти? – Це була Люба, мама Тимура, яку він не бачив більше двох років

В той час ми з синочком відпочивали у сонячній Болгарії. Для Тимурчика це був

життєві історії 0

На початку листопада мені зателефонувала троюрідна сестра з Черкас. Олю я вже давненько не бачила. Ми переїхали після весілля з чоловіком до столиці. Маємо хоча й однокімнатну, але свою квартиру. Дочка підростає. Тісно, але надіюсь, з часом ми щось придумаємо, головне, аби здорові були. На прохання Олі я все тактовно роз’яснила, оскільки не хотіла нікого образити. Але вийшло все, як завжди

На початку листопада мені зателефонувала троюрідна сестра з Черкас. Олю я вже давненько не