iBilingua

У моєї бабусі Павлини було двоє дітей: донька, моя мама, і син, мій дядько. Спочатку бабуся жила з дітьми й чоловіком в одній квартирі, а батьки дідуся – в іншій. А дружина дядька раптом передумала і вирішила, що їм з дядьком треба в наше місто. Її рідне місто було маленьким та провінційним, а наше місто – столиця. Дядькова дружина Ольга вважала, що у Києві жити легше та дешевше, простіше знайти роботу. Він заявив, що його донька, бабусина онука, приїде до нашого міста з дитиною і житиме у нас, бабуся була проти. У нас їхні законні жадані метри

У моєї бабусі Павлини було двоє дітей: донька, моя мама, і син, мій дядько.

життєві історії 0

Стефанія Кирилівна переїхала жити до нас. Може це й на руку, було кому приглянути за Улянкою, але мене засмучувало те, що ні готувати, ні прибирати, свекруха не хотіла. – Я в цьому домі не господиня. Моє діло маленьке, – твердила вона, сидячи на кріслі-качалці зі шпицями в руках. Одного разу я поверталася з роботи, і побачила біля під’їзду “зграйку” бабусь. Свекруха стояла до мене спиною, тому й не знала, що я все чую

Стефанія Кирилівна переїхала жити до нас. Може це й на руку, було кому приглянути

життєві історії 0

Ярослав, відколи пішов з нашого життя, так жодного разу й не з’являвся. Єгора я виховала одна. Згадав він про сина, коли тому вісімнадцять виповнилося. Став говорити якісь небилиці. Я навіть серйозно це не сприйняла. Хоча даремно. А через деякий час дізналася, що мій колишній на старість років геть голову втратив. Знайшов собі молодицю, і став батьком ще одного сина. Оскільки Єгор з батьком спілкується, я стала все випитувати

Ярослав, відколи пішов з нашого життя, так жодного разу й не з’являвся. Єгора я

життєві історії 0

Я Надію Степанівну, не інакше, як мамою кличу. Вона людина дуже хороша. Живуть вони зі свекром в селі. Поруч ще один син невістку привів. Але бентежило мене одне питання. Відповідь на нього я від свекрухи не отримала, лише лишній раз себе накрутила. Після останнього візиту мами, я зателефонувала невістці, яка з нею живе, і давай в неї все дізнаватися. – А мама що, вам нічого не говорила? Дивина!

Я Надію Степанівну, не інакше, як мамою кличу. Вона людина дуже хороша. Живуть вони

життєві історії 0

Мамо, ти повинна мене зрозуміти. Я не говорив тобі про весілля, бо ми з Оленкою його планували, як би тобі пояснити, молодіжним, європейським, сучасним. Ти б мене діставала різними традиціями. Ми просто не хотіли лишніх питань. І врешті решт, це наше свято!, – сказав син. Але я не шкодую, що одягла найкращу сукню, туфлі, та зробила їм сюрприз. Тамада як міг, “викручував” цю ситуацію. Я висловилася і пішла

Мамо, ти повинна мене зрозуміти. Я не говорив тобі про весілля, бо ми з

життєві історії 0

У Ореста було дві дочки від попереднього шлюбу. У мене одна Оленка. Як би я цього не хотіла, я не змогла їх полюбити, як рідних, – сказала Наталя, а потім витягла телефон, і стала показувати мені світлини. Від побачених фото мені стало не по собі. Видний чоловік, сучасно одягнений, сидить на дерев’яній гойдалці на шикарному подвір’ї і обіймає донечок. Поруч двоповерховий будинок. Чого їй ще було потрібно?

У Ореста було дві дочки від попереднього шлюбу. У мене одна Оленка. Як би

життєві історії 0

Донечка вже спала. Я приготувала романтичну вечерю. Гарно засервірувала стіл, і стала чекати Мирона з роботи. В голові вже уявляла, як розповідатиму йому радісну новину. На подив Мирон запізнювався, а коли прийшов, я зрозуміла, що він “веселий”. Я не стала чекати наступного дня і все розповіла. – Я не віл, щоб все тягти на собі. Друга дитина не для нас. – Я довго лила сльози, а потім почула з ванни: “Так, зайченя! Я скоро буду!”

Донечка вже спала. Я приготувала романтичну вечерю. Гарно засервірувала стіл, і стала чекати Мирона

життєві історії 0

Як тільки я почула, що Лук’ян буде жити з нами деякий час, миттю відправила його у ванну, а “брудний” одяг закинула в пральку, і тільки його, в цьому плані я бридлива сильно. І в шафі виділила окрему полицю. Не дай бог, щоб його речі доторкались до наших. Тепер молюся, щоб його мамаша чимшвидше одужала і забрала сина до себе. Я виходила заміж за інших умов, і своїм не уступлюся

Мирослав мене навіть не попередив. Я відкрила йому двері, як ні в чому не

життєві історії 0

Чоловік був на роботі. Я спакувала всі найнеобхідніші речі, і повезла старших в село. У Іванни Василівни немає господарки. Вона живе, можна сказати, як пані. А ні, не правда, має декілька курочок і півня, який її вранці будить. – Чого ти боїшся? Кірі вже два рочки. Я в змозі за нею приглянути!, – каже мені свекруха. Але я не здавалася, та й речей для Кіри я не брала. Попивши чаю я посадила донечку в автокрісло, і стали прощатися з Іванною Василівною

Все це сталося влітку. Жара – неможлива — а мені не дають відпустку, хоч

життєві історії 0

Ми всі домовились, що після церкви в неділю, йдемо до нас в гості. Нашого синочка звуть Михайликом, таким чином вирішили в сімейному колі й відсвяткувати іменини. Свекруху довго просити не треба. Ірина Андріївна живе одна, свекра вже більше п’яти років немає з нами. І сидіти в чотирьох стінах їй скучно. Ввечері вона вже одягала пальто, і покликала онука до себе. Той без задньої думки прибіг

Ми всі домовились, що після церкви в неділю, йдемо до нас в гості. Нашого