Не було його в моєму житті, краще б і далі не було. П’ятнадцять років батько не показувався, а як бабусі не стало, з’явився за спадщиною. Але ніякої спадщини немає, бабуся мені свою квартиру подарувала вже дуже давно. Мама і бабусі витрачали всі сили на те, щоб виходити дитину, а тато самоусунувся. Вона стояла переді мною на колінах і плакала, уткнувшись у мене мокрим обличчям. Дізналася я це через два місяці, коли він приїхав на квартиру бабусі, де ми розбирали речі
Не було його в моєму житті, краще б і далі не було. П’ятнадцять років
Вечірня маршрутка переповнена, не було де й кроку ступити. Але мені все ж таки вдалося протиснутися в середину автобуса, де сиділа дівчина при надії. Дівчина захоплено читала книгу, я стояла біля неї. Через зупинку в автобус зайшла літня жінка. – Теж мені цариця, всі народжували. Були часи, коли дівчата під час роботи в полях народжували і відразу ж йшли працювати далі
Як завжди, додому я поверталася ввечері у саму годину пік, це в проміжок часу
Я був у мами єдиним сином. Вона пізно вийшла заміж, і лікарі не радили їй народжувати дитину. Мама не послухалася. Я був бажаною дитиною: дідусь з бабусею, тато і навіть зведена сестра обожнювали мене, а вже мама просто пилинки здувала зі свого єдиного сина
Напередодні Різдва минулого року, перебираючи старі мамині листи, я згадав одну історію, яку вона
Чоловік Сергій серед ночі зібрав трохи речей і просто втік. Я залишилася з однорічною дитиною в орендованому житлі і по вуха в боргах. Якось я поверталася додому з чергової провальної співбесіди, йшла, занурена в свої думки і раптом помітила неподалік бабусю. Вона нерішуче намагалася пройти по пішохідному переходу, але ніхто з водіїв і не думав зупинятися
Кілька років тому я переживала дуже важкі часи. Чоловік Сергій серед ночі зібрав трохи
Женя натягнула старі джинси, які були явно малуваті їй, дитячу футболку з Міккі-Маусом, зібрала волосся в масний хвостик. На плечі вона накинула протерту до дірок косуху, яку прикупила в найближчому «секонді», а взулась в кросівки з дірявою підошвою. В руках у Жені був пакет з магазину дешевих товарів. У нього вона поклала важливий подарунок: дві чашки і вазу.  Дівчина хоробро подзвонила в двері. Присутні гості з цікавістю витріщилися на Євгенію, а свекруха повільно, але впевнено покривалася червоними плямами. Олег був одягнений з голочки: хороший костюм, модна зачіска, золотий ланцюжок на шиї. На завершення вечора Ольга Петрівна потайки простягнула сину конверт
Женя вміла себе вигідно подати. Вона натягнула старі джинси, які були явно малуваті їй
У нас з Максимом скоро буде дитинка, наш бажаний первісток. Мені дуже хочеться купити для малюка все новеньке, гарне, якісне, все вибрати самій у магазинах. Але тут втрутилася мама Максима, і я не незнаю, як їй протистояти навіть.  – Навіщо ви витрачаєте гроші? Зберемо ми все для дитини, у нас сім’я велика! – наполягає Світлана Миронівна. Тільки мені це ганчір’я навіть з доплатою не потрібне. Десь на повзунках вже були нашиті латки, десь комбезики запрані вже до повної втрати кольору і на дотик, як задубілий вафельний рушник. А коли вона притягла ліжечко, у мене око засмикалося
У нас з Максимом скоро буде дитинка, наш бажаний первісток. Мені дуже хочеться купити
О, ні! Я що б свої роти прогодувала. Скільки в мого тої зарплати, ціла фіга! Ми не потягнемо. Для таких дітей сиріт є спеціальні заклади. Впевнена, Орисі там буде добре, – говорила тітка Оля, у якої дівчинка часто гостювала з батьками. Був у тата Орисі і брат, але він давно на заробітки в Голландію поїхав, а згодом і всю сім’ю перевіз туди. З того часу й не появлялись вони в Тернополі. Йому навіть не дали знати, що брата на тому світі вже немає
О, ні! Я що б свої роти прогодувала. Скільки в мого тої зарплати, ціла
Ми з Настею придбали невеличкий будиночок в селі, що знаходиться в пару кілометрах від області. І ось недавно телефонує мені теща, і таким янгольським голосом проситься на деякий час пожити у нас. – Розумієш, зятю дорогенький, що в нашій квартирі, що в тій, де були орендарі, ми робимо капітальний ремонт. А у вас будиночок, свіже повітря. Ми ж не будемо вам заважати. – Я не роздумуючи відмовив і вимкнув телефон
Ми з Настею придбали невеличкий будиночок в селі, що знаходиться в пару кілометрах від
Це була п’ятниця. Як сьогодні пам’ятаю, падав сильний осінній дощ. Батько повернувся без гумору, та що казати, він вже більше року був черствий і до мами і до мене. – Я йду! Не тримай, не відговорюй, не проси. Нічого не зміниться. – Я тільки дивився, як він пакує чемодани. Та мама не розгубилася. Я й не думав, що вона на таке здатна
Це була п’ятниця. Як сьогодні пам’ятаю, падав сильний осінній дощ. Батько повернувся без гумору,
Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там у неї були однодумці, з якими вона радо проводила час. Бо що з мене візьмеш: дружина, діти, робота. Я звісно провідував її, як тільки була змога. Та одного дня мені зателефонувала завідувачка, і повідомила, що мама в поганому стані. Я кинув все, і примчав до неї того ж дня. Мама лежала на ліжку, і дивилася в стелю, а потім попросила підійти ближче
Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там

You cannot copy content of this page