iBilingua

Марічка була ще тою невісткою. – Хочете, щоб ваш син був щасливий, допомагайте з Ромчиком!, – А нічого, що він не рідний онук? У мами немає наглості сказати “ні”, тому одного разу це сказала я. Минув час і Марічка вже носила під серцем дитятко Дмитра. – Я подарую вам онука, тому будьте добрі, доглядайте за Ромчиком. Мені ж важко

Наглість перше щастя. Марічка була ще тою невісткою. – Хочете, щоб ваш син був

життєві історії 0

Артур в свої 25 мав чим похвалитися: хороша робота, зовнішність, що подобається дівчатам, та в голові час від часу згадувалися слова батьків: “Гуляй з ким хочеш, але одружуйся на скромній дівчині, яка буде хорошою мамою твоїм дітям. – Ярину хлопець зустрів на ювілеї друга. Вона скромно стояла в куточку. – Ти глянь, ніколи не думала, що така “сіра мишка” такий “кусок відкусить”, – говорили подруги після весілля

Не варто батькам втручатися в життя своїх дітей. До добра це не доведе! Артур

життєві історії 0

Коли мої батьки повернулися з “роботи”, яка тривала більше двох років, вони одразу прийшли до нас з пропозицією. – Давайте ми оплатимо вашу іпотеку! – Якою б привабливою не була пропозиція, ми відмовилися. – Це ваші гроші, а ми молоді, заробимо самі. – І тут почалося. – Тобі зовсім нашого Петрика не жаль. Він ж на цю квартиру всі гроші віддає. Нехай би свати “шарпнулися”

Я вважаю, що все правильно ми зробили! Коли мої батьки повернулися з “роботи”, яка

життєві історії 0

Я працюю лікарем в районній поліклініці не так давно, але вже надивилася і наслухалася різного виду історії. Це було закінчення робочого тижня – п’ятниця. Я в передчутті чудових вихідних з коханим чоловіком. Пообідавши хвилин п’ятнадцять, поспішила до свого робочого місця. В коридорі було не протиснутися, а під моїм кабінетом молоді матусі, і вона, жіночка зі злим виразом обличчя

Давайте будемо добрішими один до одного! Я працюю лікарем в районній поліклініці не так

життєві історії 0

Я Василині своє життя присвятила, а вона ось так взяла, і мене в найважчу хвилину покинула, і в Єгипет чкурнула. Дочку я виховувала одна, батько, як тільки дізнався про цікавий стан, одразу “ноги в руки” зробив. Я і з дітьми, своїми онуками, їй допомагала, і фінансово. Тепер Василина повернулася з відпочинку, а я слухавку не беру. Нехай понервує. Може зрозуміє, що не права

Не заслужила я на таке ставлення від рідної дочки. Я Василині своє життя присвятила,

життєві історії 0

Сестра восьму дитинку носить. А у мене з чоловіком – жодної. Прийшли вони до мене вдвох з мамою, для переконливості. – Візьми мою дитинку, Оленко, у вас же своїх немає! – Так, доню, це найкращий варіант, вона все одно вам наче рідненька буде! А Люда з Петром вже зупиняться на цьому. То що, візьмеш, Оленко?

Нас в родині росло двоє, я і старша на три роки сестра Люда. Люда

життєві історії 0

Ти справжній мужик, – з гордістю дивився на свою донечку Сергій, – Диви, скільки голів сьогодні закотив! Будуть знати! Саме так! Свою маленьку Іринку Сергій інакше, як «мій син» і не називав більше. Дуже вже він про сина мріяв. А Галя його все не могла дитя до терміну доносити. А тут – диво! Людям було вельми цікаво побачити Ірину, адже про неї ні Сергій, ні Галина згадувати двадцять років не хотіли

Ти справжній мужик, – з гордістю дивився на свою донечку Сергій, – Диви, скільки

життєві історії 0

Ганна Валеріївна пішла спокійно, раптово і уві сні. І тому прокинулася вона вже не в себе в ліжку, а в просторій кімнаті з безліччю інших людей, що, як і вона, чекали побачити щось інше. Тільки з третього підходу (на превелие задоволення Ганни Валеріївни, бо і не таких бюрократів штурмом брали) операціоніст спромігся пробити її по базі даних і повідомив: – Ось роздруківка карми, третій кабінет направо за лівим кутом – отримаєте комплектацію. Потім підійдете

Ганна Валеріївна пішла спокійно, раптово і уві сні. І тому прокинулася вона вже не

життєві історії 0

Таточку, татку! – весело загукав малий Миколка і побіг у обійми, які розкрив широкоплечий красень. Обіймає малого, а сам очима так і їсть колишню дружину Надійку. А вона сухо вітається, віддає речі малого і сідає в авто, яке її чекає. Мить – і немає його щастя. Надя їде і щосили намагається не заплакати. Хоч він і просить, хоч уже п’ять років вона сама – назад дороги немає. Нічого ніби і не заважає. Ніхто і не вірить, але не було між ними і непорозумінь, обладнав дитячу, наче для принца. Аж ось одна літня професорка, посадивши Надю навпроти, почала розпитувати

Таточку, татку! – весело загукав малий Миколка і побіг у обійми, які розкрив широкоплечий

життєві історії 0

Чергова спроба побудувати щасливе сімейне життя закінчилося провалом. Я стояла, кліпала очима, дивилася на клубок рук і ніг, що стирчить з-під ковдри, і дуже мляво намагалася обуритися. Вік тоді переступив фатальну позначку – 29. На руках було двоє дітей, і мужик в моїй квартирі за логікою цих умов мав був бути моїм останнім шансом. Ніяких емоцій. Ну, ось ніяких – абсолютно! – Ти мене просто не поважаєш! – Ага, – довелося сумно це визнати

Чергова спроба побудувати щасливе сімейне життя закінчилося провалом. Я стояла, кліпала очима, дивилася на