Мама Дениса, як почула, що ми плануємо скромне весілля в українському стилі, сильно розсердилася. “У нас велика родина! Має бути все на вищому рівні. Я ганьбитись не буду”. Але мені шкода своїх батьків. У мене братик з особливими потребами, коштів на нього йде багато. Я коли мамі про це розказала, вона обійняла і попросила не хвилюватись. Я не хочу псувати стосунки з майбутньою свекрухою, але і йти проти своїх бажань – не хочу
Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомились в кіно. Денис дуже голосно реготав над переглядом
Це була обідня перерва, і в їдальні, як завжди, поглядом шукала, де мій Віталик, та щось не могла знайти його. Подумала, що затримується, тому вирішила зайняти столик. Коли лише присіла, до мене підійшла незнайома жіночка, сіла біля мене і каже: “Я знаю, що ти Люся, мене звати Ніна, прийшла сказати, що чекаю дитину від Віталика. Не чекай його, він більше не повернеться, з роботи теж звільнився. Вибач, але таке життя”
Завжди думала, якщо ти з близнят – то й доля буде вдвічі кращою і
Ми відгуляли весілля і я думала, що впораюся з навчанням і дитиною, але складні 9 місяців перервали всі мої плани, і я кинула навчання за місяць до появи на світ дитинки. Я вірила, що повернуся до навчання, була налаштована, але, на жаль, цього не сталося. Я стала мамою на повний робочий день. Через два роки у нас народилася ще й дочка. А потім сталося те, чого ніхто не очікував
Я розлучена мати двох дітей, п’ятнадцятирічної доньки та сімнадцятирічного сина. Мій шлюб зазнав краху,
Мій син вже в такому віці, що пора одружуватися. Я хочу, ще поки молода, з внуками поняньчитись. Та йому не до женячки, він весь час на городах пропадає. Якось я познайомила його з дочкою своєї співробітниці. Так він пару разів з нею позустрічався, а потім заявив, що її крім грошей нічого більше не цікавить. Павлу вже тридцятка на носі, а як його затягти до РАЦСу, я не знаю
Свого Павлика ми виховували вдвох з моєю мамою Ніною Михайлівною. Мій чоловік, батько Павла,
Те, що свати нас до себе не запросили, і відмовились в нас зустрічатись, мене вже насторожило. Все минуло в ресторані, але так і ні до чого з весіллям ми не договорилися. І якщо з тим, що діти живуть без шлюбу я вже змирилася, то те, що Дмитро не дав дочці своє прізвище, мені геть не подобається. – Ми не хочемо, щоб дитину колись дражнили. – В голові закрадаються дивні думки. Ну добре, хоч по батькові в онучки – “Дмитрівна”
Мене дивує бачення свахи, хоча вона мені навіть не сваха. Наші діти досі живуть
Ми коли з Микитою додому збиралася, свекруха з того щастя, що одружиться нарешті наймолодший син, обійняла мене, а потім, жартома, а може й ні, сказала: “А в тебе там, що, пусто? І чим тільки дітей кормити будеш?” Ми всі посміялися, я ж чесно подумала, що це жарт такий, а коли побачила всіх її невісток від старших синів, то зрозуміла, що це не жарти. Всупереч всім сумнівам свекрухи я ощасливила чоловіка цікавим станом. Всі 9 місяці вона охала: “Готуйся, будеш сумішшю кормити. Як шкода дитя!
Ну такої історії, яка була у мене зі свекрухою, я ще на жодному сайті
Свекрів на порозі я зустріла, привіталася і пішла до сина в кімнату. Вони сумки розпаковували і накривали на стіл десь з пів годинки, а потім погукали мене. Ще з коридору я чула цей “м’ясний” запах. На столі було все: жирна курка, “чорна” ковбаска, котлети, відбивні. І все це для синочка вони притарабанили, бо я м’яса не їм і йому не готую. Зранку чула розмову чоловіка і свекра. – Я б її і дня в хаті не тримав!
Ми з чоловіком розписалися шість років тому. Виховуємо синочка, якому п’ять років. Переїхали після
Тесть відмовлявся до нас їхати, бо не мав у що взутися. – Ти приїдь, а ми вже на місці щось підберемо. – Приїхав він в шльопках, що розліталися, а погода дощова. Я згадав, що маю на карті зі спортивного магазину бонуси, за які можна було купити взуття. Пішли вони з дружиною на закупи, а повернулися з кросівками за три тисячі гривень. Ті, що за бали можна було придбати, йому не підійшли – по кольору. Це взагалі нормально?
Тесть відмовлявся до нас їхати, бо не мав у що взутися. – Ти приїдь,
Тиждень тому я дізналася, що подруга робила новосілля. Мене на це свято не запросила, ба більше – не знайшлось там місця і для рідної мами Зоряни. Виявляється, запрошена була одна еліта. При зустрічі за тиждень я нічого не говорила, хоча образа була велика. Але коли подруга почала пропонувати мені роботу біля свого свого будинку – я не стрималася. Я “дід”, але ґоноровий. Її насмішка досі бринить в голові!
Тиждень тому я дізналася, що подруга робила новосілля. Мене на це свято не запросила,
Бачила, що змінився Іван, приходив з роботи, не питав: “Що сьогодні на вечерю?” Був ситий. Коли кидала до прання його одяг – чула аромат жіночих парфумів. Та відганяла від себе різні думки, бо знала, що працює у жіночому колективі. Того дня я гуляла з дочкою в парку і побачила Івана – з іншою. Ввечері відбулась серйозна розмова. Та найважчим було те, що Іван нічого не заперечував
Колись я з Іваном жила у маленькій квартирі на краю міста, ділились одним яблуком

You cannot copy content of this page