Головна

alena

У мене в голові просто не вкладається, як вони могли так вчинити! Я працюю і живу і в Італії чому? Бо син і невістка попросили мене допомогти їм з квартирою, адже у них вже троє дітей в орендованій. І я допомогла, купила два роки тому їм квартиру в Вінниці і знову поїхала працювати – хочу відкласти собі певну суму на старості років. Повертаюся оце – вони продали мій подарунок, живуть на дачі, а в хаті в Долині на Прикарпатті роблять ремонт, і машину взяли ще з тих же грошей
життєві історії 0
У мене в голові просто не вкладається, як вони могли так вчинити! Я працюю і живу і в Італії чому? Бо син і невістка попросили мене допомогти їм
Я ночей не сплю – все думаю, як зробити бізнес сестри – своїм. Я маю підстави цього бажати. Мені зараз 42 роки. Я народилася і виросла в простій сім’ї, де батьки багато працювали. Мені і сестрі вони дали все необхідне, але вони мають дуже важкий характер. Мама мені завжди казала, що мені зірок з неба не дістати
життєві історії 0
Я ночей не сплю – все думаю, як зробити бізнес сестри – своїм. Я маю підстави цього бажати. Мені зараз 42 роки. Я народилася і виросла в простій
Після розлучення я залишилися з маленькою дворічною Софійкою сама. Квартира була колишнього чоловіка, тому нам довелося переїхати на орендоване житло. Аліменти були дуже маленькі, я – в декреті. Тому я радо погодилася переїхати до бабусі Антоніни, коли вона мене запросила. Бо не стало якраз дідуся і бабусі стало самотньо, не звикла вона самувати. Бабуся Тоня запевнила, що все розуміє, і гроші у мене якраз закінчувалися, і я погодилася. Почалося життя під одним дахом з бабусею. Я навіть не уявляла, на що підписалася
життєві історії 0
Після розлучення я залишилися з маленькою дворічною Софійкою сама. Квартира була колишнього чоловіка, тому нам довелося переїхати на орендоване житло. Аліменти були дуже маленькі, я – в декреті.
Третій рік я живу в “клітці” з чоловіком і його мамою. Я вже опустила руки. Сподіваюся на вашу допомогу порадами і думками. До весілля у нас з Максимом все було чудово. Потім ми дізналися, що я при надії, розписалися і почалося сімейне життя. Чоловік привів мене у свій дім. З того часу його матінка цілодобово мене у всьому дорікає: це так не роби, тут ти зробила не так – і понеслося з самого раночку і до пізньої ніченьки. Коли я чекала ще нашу Мартусю, мама Максима мені не дозволяла вдень прилягти поспати чи просто відпочити, а увечері говорила Максиму: “Поки ти на роботі, твоя жінка весь день лежала, змусити не можу її нічого робити!”
життєві історії 0
Третій рік я живу в “клітці” з чоловіком і його мамою. Я вже опустила руки. Сподіваюся на вашу допомогу порадами і думками. До весілля у нас з Максимом
Не ладиться у мене з тим борщем ніяк. Я його й не готувала особливо ніколи, і мама мене не вчила – у нас в родині борщ не був популярною стравою, ми його майже не їли. Мама вважає його і досі надто багатокомпонентною і некорисною стравою, і тато з нею згоден, тому мама варить лиш супчики. І от я вчора готую борщ, бо Олег попросив, а свекруха, яка живе поверхом вище, стукає у двері, заходить і видає мені: “Олено, ну як з твоєї квартири буряком несе! На всенький під’їзд!” Василина Орестівна підійшла до плити, відкрила кришку каструлі. “Ой, доцю, а що він такий блідий у тебе? Щось ти з буряком цим геть не те робиш”. І – почалося!
життєві історії 0
Не ладиться у мене з тим борщем ніяк. Я його й не готувала особливо ніколи, і мама мене не вчила – у нас в родині борщ не був
Як добре, що ми живемо на заході України, де зберігається традиція одружуватися лише з благословення батьків! І мій син Мирослав теж без мого не одружиться. Зі мною тепер не розмовляють ні свати майбутні, ні Мирослав з Лесею, але я свого рішення не зміню. Невістка, щоб вийти заміж за мого сина має офіційно змінити імʼя! На яке завгодно, але її не повинно звати так, як жінку, через яку я росла без батька, а моя мама так і не оговталася, як він її покинув
життєві історії 0
Як добре, що ми живемо на заході України, де зберігається традиція одружуватися лише з благословення батьків! І мій син Мирослав теж без мого не одружиться. Зі мною тепер
Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто слів нема. Вона Тимофійчику навіть цукерки ніколи не дасть, а дівчат просто забалувала вже. То сина її не так нагодувала. То я не досить лагідно з ним розмовляю. А Діма у всьому підтримує маму і дослухається до неї, наче вона головна в нашій родині. Та так воно і є по суті
життєві історії 0
Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто
Тоді, 5 років тому, нам з Ярославом здавалося, що проти нас – увесь світ. Та ми ризикнули і створили родину. Мені тоді було 30, розлучена, двійко діточок. Ярику – майже 20, навчався у виші, працював. Минуло 5 років, світ якось змирився з нашим рішенням і вибором, а от рідня мого чоловіка – ні, і не збирається. Я більше не можу мати дітей, чоловік про це знає і його все влаштовує. Він став справжнім батьком для моїх хлопчиків, вони до Ярика дуже тягнуться. Тим більше, їхнього рідного тата вже нема на світі, тому Ярослав для Мишка і Миколки – єдиний тато
життєві історії 0
Тоді, 5 років тому, нам з Ярославом здавалося, що проти нас – увесь світ. Та ми ризикнули і створили родину. Мені тоді було 30, розлучена, двійко діточок. Ярику
Вчора у нас з Назаром була річниця весілля. Я і вирішила влаштувати нам романтичну вечерю, домовилася з мамою, що вона забере донечку до себе і вранці відведе її в садочок. Але сталося те, що трапляється все наше сімейне життя, нічого нового. О 20.00, коли ми їли, смакували ігристе і дивилися фільм – дзвінок у двері. Вони, мої любі “дівчаточка” – свекруня і зовиця, запахло їм, певне, аж в сусідній район міста моєю запеченою курочкою, от вони і вирішили явитися як ясні сонечка, поласувати з нами, а заодно поділитися з нами усіма своїми проблемоньками і проблемищами, що на них навалилися. Та ще й грошенят у Назарчика попросити – треба ж допомагати найближчим
життєві історії 0
Вчора у нас з Назаром була річниця весілля. Не кругла, 7 років, але все-таки для мене це значна і щаслива дата, тому щороку ми її скромно відзначаємо. От
Перші два роки спільного життя з чоловіком ми прожили у квартирі його мами Ольги Степанівни. І це було суцільне випробування для мене. Розлучена свекруха жила зі своєї мамою, і 70-річна літня жінка повністю обслуговувала маму мого чоловіка. Бабуся готувала їй їсти, будила щоранку на роботу, була у неї в прямому сенсі на побігеньках, двічі на день гуляла з собакою Ольги Степанівни. Друзів у свекрухи не було, а до матері вона ставилася як до обслуговуючого персоналу. Підвищувала часто на матір голос, коли та щось не те приготувала, виливала їжу в смітник. Найбільше свекруха переймалася тим, що ж буде, коли її матері не стане. І це, звичайно, сталося: бабуся захворіла і полинула не небеса. Ми до цього часу з чоловіком уже встигли переїхати, живемо окремо, у нас діти. І свекруха, від якої не знаю, де подітися
життєві історії 0
Перші два роки спільного життя з чоловіком ми прожили у квартирі його мами Ольги Степанівни. І це було суцільне випробування для мене. Розлучена свекруха жила зі своєї мамою,

You cannot copy content of this page