Головна

alena

Знаєте, мені й самій всього 46 років, але я не можу собі дозволити купити зайву сукню, а витрачаю гроші на продукти для родини сина і памперси для онука маленького. Ми з чоловіком живемо в райцентрі Полтавської області. Маємо квартиру, машину – оце і всі наші розкоші. Але не бідуємо, на все необхідне вистачає, бо обоє працюємо і чоловік отримує військову пенсію, бо він вже своє відслужив. Але недавно, перед новим роком, ми дуже хотіли зробити покупку – придбати нову пралку і сушилку заразом, адже минулого року зробили ремонт у ванній кімнаті. Довелося попросити грошей у одруженого сина. Сваха дуже агресивно відреагувала, сказала що чоловік мій вимагає в молодої родини гроші, обзивала, присоромила, що гроші у дітей просив. Пригадала, що колись на день народження ми прийшли до дітей з дешевим подарунком
життєві історії 0
Знаєте, мені й самій всього 46 років, але я не можу собі дозволити купити зайву сукню, а витрачаю гроші на продукти для родини сина і памперси для онука
Живу я зі свекрухою під одним дахом і ніяк не второпаю, хто має готувати на сім’ю. Уявіть, мені майже щодня треба швидко приготувати на обід. Так, щоб одразу на 5 чоловік. Тому що зараз всю готовку свекруха навалила на мене. З моїм чоловіком ми познайомилися на заробітках в Іспанії. І от в якийсь момент я опинилася зі свекрухою на кухні віч-на-віч. Спочатку ми намагалися готувати разом, але будинок не ресторан, а робота в команді вимагає підготовки та терпіння. То я не той ніж візьму, то вона почне неправильно шаткувати, і в результаті все готування перетворюється на взаємні повчання. Можливо, у когось інакше, але в мене саме так
життєві історії 0
Живу я зі свекрухою під одним дахом і ніяк не второпаю, хто має готувати на сім’ю. Уявіть, мені майже щодня треба швидко приготувати на обід. Так, щоб одразу
Так, як ми з чоловіком відсвяткували цей Новий рік – нікому не побажаєш! Хотіли побути удвох, але в гості напросилася моя зовиця Василина, його сестра. Завалила з трьома дітьми. Захопила ще й чоловіка й собаку. Хіба можна було відмовити? Адже ми щойно квартиру трикімнатну нову взяли і переїхали, місця повно! наприкінці минулого року збулася наша з Олегом найбільша мрія – ми переїхали до своєї недавно купленої трикімнатної квартири, на яку збирали з самого першого дня нашого сімейного життя. У нас всього одна дитина, це так. Я сподівалася, що свято буде хоч і без шику, зате душевно-родинне і надією на кращі часи
життєві історії 0
Так, як ми з чоловіком відсвяткували цей Новий рік – нікому не побажаєш! Хотіли побути удвох, але в гості напросилася моя зовиця Василина, його сестра. Хіба можна було
Моя дружина Оля ніколи не блищала красою, але завжди була доброю і чуйною людиною, балувала смаколиками, сорочки гладила. То чому ж, поясніть, вона зараз не може зрозуміти, що я просто оступився, не прощає і не приймає назад??? У нас же спільні діти, їм потрібен рідний батько! Та й стільки років разом – це не поле перейти. Та й чоловіки взагалі зараз на вагу золота, а вона носом крутить. Ну не міг я не повестися на цю Олесю. Мені навіть не вірилося, що все це відбувається зі мною, сам собі заздрив. І тут я прокинувся від того, що моя нова жінка будила мене дуже неприємним способом
життєві історії 0
Моя дружина Оля ніколи не блищала красою, але завжди була доброю і чуйною людиною, балувала смаколиками, сорочки гладила. То чому ж, поясніть, вона зараз не може зрозуміти, що
Ми з Сергієм починали все вдвох, з самого нуля. Я влаштувала коханого на роботу. Народила йому дитину. Алінка була хворобливою, мені довелося піти в декрет, потім на роботу я вже не змогла вийти, на жаль. І з цього часу ми повністю залежали від чоловіка. Ми досі живемо в орендованій квартирі, але домовилися з господарями, які живуть за кордоном, що викуповуватимемо її частинами. І ось я днями знайшла в чоловіка заховані долари. Сказала, що ще не встигла винести одяг на смітник, але зараз ось збираюся. Ви б бачили, як він побілів
життєві історії 0
Ми з Сергієм починали все вдвох, з самого нуля. Я влаштувала коханого на роботу. Народила йому дитину. Оскільки тепер я вже внутрішньо готова до того, що наш шлюб
Я давно в Чехії на заробітках, це вже мій спосіб життя. В Україні у Вінниці у мене двоє дорослих дітей. Я щороку їжджу додому святкувати з рідними Новорічні свята. Цього року я приїхала додому раніше. Сподівалася на теплий прийом. І що мені тепер теж власних дітей на поріг не пускати??? Не можу сказати, що мій син чи дочка чогось досягли в житті. Ні, за них це зробила я сама. Принаймні це стосується їхнього житла. Квартиру Іванні я подарувала саме після її весілля. Квартира за моїми підрахунками мала бути двокімнатною. У хорошому районі, щоби все було зручно для сімейного життя. Але дочка вирішила інакше. Вона взяла частину грошей, які я вислала їй, і витратила на медовий місяць. Свати – заможні, хитрі люди, які прямим текстом сказали моєму синові, що їх дочка залишається з ними в одному будинку. За моєї відсутності у мене в квартирі тут стала жити моя сестра, а сама вона здавала свою квартиру. “Щоб що?! Ти ж бачиш, який зараз час, ми не справляємося. Невже не можна було посидіти там, у Європі, трохи довше? Ми ж твої діти, не забувай!»
життєві історії 0
Я давно в Чехії на заробітках, це вже мій спосіб життя. В Україні у Вінниці у мене двоє дорослих дітей. Я щороку їжджу додому святкувати з рідними Новорічні
Як мене втомили на ці свята родичі чоловіка, особливо його пані-маман! Вже 4 місяці вона постійно тягне з іншого міста ношені дівчачі речі у дуже поганому стану онукові. Частина цих речей взагалі невідомо чиї, на молодший шкільний вік. Коли я мамі чоловіка пояснюю, що Микитці ще тільки п’ятий місяць, і ці дівчачі одежки йому ні до чого, Ольга Павлівна каже, що яка різниця, онук не знає, що він не дівчинка. Тягне побиті розмальовані старі іграшки. Одне й те саме – по колу: у мене мало молока, що соска – це погано, про те, що підгузки погано, щеплення робити не можна, дитину треба з народження висаджувати на горщик, тримати в ліжечку
життєві історії 0
Як мене втомили на ці свята родичі чоловіка, особливо його пані-маман! Взагалі, якщо почати здалеку, тільки після народження сина я усвідомила, наскільки ненормальна свекруха. Вже 4 місяці вона
Моя свекруха Галина Володимирівна навіть не рідна мама моєму чоловіку, але чомусь дозволяє занадто багато втручатися в наше з Андрієм життя. Почну з того, що, як я вже сказала, свекруха не рідна мати чоловіка. Галина Володимирівна жінка зі своїми примхами, але взаємини між нами завжди більшою мірою нормальні. Буває, мама чоловіка мене дратує своєю зайвою імпульсивністю та метушливістю, не вміє себе вчасно зупинити. Але я з цим могла миритися. І ось в новорічні свята ми таки дуже побили горщик, і як тепер відновити людські стосунки, я не знаю
життєві історії 0
Моя свекруха Галина Володимирівна навіть не рідна мама моєму чоловіку, але чомусь дозволяє занадто багато втручатися в наше з Андрієм життя. Почну з того, що, як я вже
Ми з Тарасом і нашим синочком живемо в Києві. Тут працювали і так познайомилися. Я продала в райцентрі свою однокімнатну квартиру, коханий додав гроші і так ми купили двушку в спокійному районі столиці. Через два роки ми стали батьками чудового синочка, Андрійку зараз пів року.Родина Тараса Його родина – мама, батько, брат з дружиною і 7-річною племінницею живуть у 2-кімнатній квартирі, сплять на дуже старих радянських диванах, завжди голосно розмовляють з самого ранку, входять без стуку. Я там не ночувала ще жодного разу! Свекри пропонують покласти спати Андрійка до тазика, а чоловік брата на підлозі спить. Є там ще квартира прабабусі і прадіда, теж 2-х кімнатна, там такі ж жахливі і меблі, і у прабабусі дах уже не в ту сторону дивиться
життєві історії 0
Ми з Тарасом і нашим синочком живемо в Києві. Тут працювали і так познайомилися. Я продала в райцентрі свою однокімнатну квартиру, коханий додав гроші і так ми купили
Жили ми з чоловіком на Донеччині, в Волновасі. Але коли наше місто попало під контроль окупантів, я з дітьми не змогла там лишатися і виїхала. Чоловік мій зі мною не поїхав – сказав, що дім цілий і його все влаштовує. Так ми й розійшлися. Я з синочком і донечкою поїхала жити до моєї бабусі на Житомирщину. Вона сама прийняла нас із дітьми. Але старенька моя виявилася нестерпною, і о тепер робити – я не знаю, кожен новий день – ціле випробування. Чоловік просить повернутися, а я туди точно не поїду. Вона вважає, що раз надала нам дах, то всі ми маємо скакати перед нею на задніх лапках і подавати все на блюдечку
життєві історії 0
Жили ми з чоловіком на Донеччині, в Волновасі. Але коли наше місто попало під контроль окупантів, я з дітьми не змогла там лишатися і виїхала. Чоловік мій зі

You cannot copy content of this page