Головна

alena

Я на жаль не можу удочерити свекруху. Не можу її більше годувати, людоньки добрі! Моя свекруха не навчилася готувати, у свої 65 вона не знає, як зварити борщ. Цеж навіть курям смішно!Вийшла я заміж за Артема 10 років тому, народился у нас двоє діток-погодок. Не легко було, але ми справилися. Зараз я чекаю третю дитинку. Мама чоловіка живе навпроти нас – через дорогу. Коли ми з чоловіком надумали одружитися, його мама вирішила, що житимемо у неї, хоча і в мене, і в Артема були квартири. Його квартира всі ці роки здається і гроші забирає свекруха. Я жити з Ніною Романівною відмовилася, адже це смішно – мати дві окремі квартири і жити з нею. Та їй було так самотньо, що вона почала ходити до нас щовечора і сидіти по 2-3 години. І так тривало 10 років, поки мій терпець не урвався. Ой ле-ле, що було
життєві історії 0
Вийшла я заміж за Артема 10 років тому, народился у нас двоє діток-погодок. Не легко було, але ми справилися. Зараз я чекаю третю дитинку. Мама чоловіка живе навпроти
До народження Макарчика свекруха Зоя Ігнатівна заходила до нам майже не щодня, чаювала зі мною, любила потеревеніти по-жіночому про життя, роботу, ціни, погоду, таких-сяких-чоловікові. І в одну мить, коли народився мій син, свекруха до нас перестала ходити, а коли й заглядала на кілька хвилин, то ніколи не брала його на руки, не гралася з малим. Зараз Макарчику вже три рочки, а вона ніколи його не відвідає, не купить подарунок. Каже, щоб зверталися у разі потреби, але відгукується на якісь наші прохання з небажанням. Коли пару разів залишала дитину в неї на годинку, то вона його чіпсами всякими годує, руки не миє перед їжею, синочок брудний і мокрий повертається
життєві історії 0
До народження Макарчика свекруха Зоя Ігнатівна заходила до нам майже не щодня, чаювала зі мною, любила потеревеніти по-жіночому про життя, роботу, ціни, погоду, таких-сяких-чоловікові. І в одну мить,
Це було щось з чимось. Я вдруге вийшла заміж оце недавно, з дитиною від першого шлюбу. Чоловік у мене дуже хороший, ми зустрічалися пів року і вирішили розписатися. Мама мого Тараса живе в маленькому райцентрі, з нашого міста їхати півгодини. Ми з Тарасом  до Ірини Тимофіївни кілька разів їздили, але не часто – працюємо обоє, у сина спорт навіть у суботу. Але в цілому мама чоловіка здалася мені приємною жінкою. У Тараса також є молодша сестра, вона розлучена, має трьох дітей і живе в одному місті з мамою. Гнулася я пів дня на огороді, а потім наліпили гори, але все забрала зовиця
життєві історії 0
Знаєте, це було щось з чимось, і більше я до своєї новоспеченої свекруні не поїду, так і сказала чоловіку. Розповім дуже швидко, але не можу промовчати, бо цікава
Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі багато в чому і утримувати бабусю. Ну куди це годиться? Я студентка, є брат, теж студент першого курсу вишу. Живемо у Вінниці. Але треба розповісти все спочатку, щоб ви зрозуміли мою проблему і змогли щось порадити. Дідуся по батьковій лінії не стало 12 років тому, з того часу бабуся живе з нами. На місяць на неї йде щонайменше 10 тисяч гривень, що є суттєвою частиною загальної зарплати нашої сім’ї
життєві історії 0
Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі багато в чому і утримувати бабусю. Ну куди це годиться? Я студентка, є брат,
Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка, півроку. У шлюбі ми вже три роки. Але я не люблю батьків чоловіка і є на те поважна причина, щиро вам кажу. Мені не подобається їхнє ставлення до чоловіка і взагалі до нашої родини. Свекри мають двох дітей, це мій чоловік і його сестра, теж заміжня і у неї 2 дітей. Я у декретній відпустці і не працюю наразі – це ж нормально, що жінка не працює, якщо дитині пів рочку. Платять мало, щоб утримувати дитину, самі знаєте – 800 гривень з копійками. Добре, що Ігор більш менш нормально заробляє, щоб утримувати сім’ю. Але на розваги, відпочинок, хорошу дорогу їжу грошей не вистачає. У зовиці є свій приватний будинок, і 2 машини. Обидві добрі, на ходу. У батьків чоловіка теж 2 машини, одну з яких подарував мій чоловік, коли ми ще зустрічалися. Батьки живуть у селі. Свекор заробляє дуже добре для села. Більше, ніж мій чоловік. Свекруха теж працює. Вони живуть з бабусею, мамою свекра. Вона отримує велику пенсію, яку вони в неї забирають. Вони завжди беруть все найдешевше, зайвий раз не витрачають гроші, Навіть воду заощаджують миють у тазі посуд, їм так подобається жити. Нехай. Я просто дивуюсь. Але при цьому мені дуже прикро. Чому вони, маючи велику кількість грошей, не купили синові ні машину ні квартиру? Говорять: ти самостійний і сам маєш досягти всього. У них багато курей, гусей. Яйця дають нам дуже рідко. Ігорю на день народження шкарпетки його мама дарує. На ювілей лише 3 тисячі подарувала
життєві історії 0
Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка,
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради. Мій син одружився з жінкою, яка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила. А потім не стало мого сина, але Віка продовжує мені привозити всіх дітей на вихідні, думаю, що влаштовує своє особисте життя. Та я й не проти була. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба
життєві історії 0
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому
Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва у своє рідне село на Полтавщині, але мені перешкоджає молодша сестра Владислава. Я виросла у селі. Мене любили батьки, дідусь, бабусі й дідусі. Зараз стареньких вже немає на світі, але є батьки, ще в силі і при здоров’ї. І ще у мене є молодша сестра. Дитинство – це найсвітліше, що було в моєму житті. Я зберегла щиру любов до родової землі і дому. Люблю природу, з задоволенням пораюся на городі, земля дає мені енергію. Але так вийшло, що мій майбутній чоловік жив і працював у столиці. Я вийшла заміж і поїхала в Київ
життєві історії 0
Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва у своє рідне село на Полтавщині, але мені перешкоджає молодша сестра. Розповім трохи про
Мені 43 роки. Маю хорошу роботу високу по сьогоднішнім міркам зарплату – 50 тисяч гривень. Доглянута, гарна. У мене своя квартира і машина, які я сама собі купила. Але я самотня. У мене не має ані родини, немає коханого чоловіка і дітей. Я навіть не знаю, чому так сталося. Не зустріла свою споріднену душу, от і все. І вже мабуть не зустріну. Але живу я не тільки для себе. Допомагаю батькам, а ще маю брата і двох чудових племінників, Кіру і Костика. У мого рідного брата максима є сім’я: дружина і двоє дітей. Коли діти брата були маленькі, то я водила їх до театру, приходила в гості з іграшками і смаколиками чи іншими подарунками, старалася корисно проводити з дітьми час. Не так дано трапилася у мене велика неприємність – зняли з мого рахунку велику суму грошей. Я сказала про це матері невістки. Я не просила у неї чи брата грошей, допомоги
життєві історії 0
Мені 43 роки. Маю хорошу роботу високу по сьогоднішнім міркам зарплату – 50 тисяч гривень. Доглянута, гарна. У мене своя квартира і машина, які я сама собі купила.
Я не можу пробачити свекрів за те, що залишили нас у біді два роки тому, після нашого з Остапом одруження. Ми втратили багато грошей і майна. У нас був довгий період великих фінансових труднощів. Платити за орендовану квартиру нам стало нічим. Мої батьки самі туляться в однушці, тому допомогти нам не могли. А свекри самі запропонували переїхати до них в село. У них велика сільська сім’я, я все робила, як годиться, всі вихідні – на кухні .за прибиранням, пранням, в огороді чи в саду. У чоловіка з роботою було тяжко, таксував і всі гроші йшли на борги та кредити. І тут почалися претензії та докори від його мами. Свекрухи почала весь час говорити, що самі по собі ми нічого не можемо і нічого не варті. Тато Остапа мовчки слухав дружину і кивав
життєві історії 0
Я не можу пробачити свекрів за те, що залишили нас у біді два роки тому, після нашого з Остапом одруження. Момент тоді був дійсно складний – ми втратили
Не знаю, як забрати у свекрухи свою машину! Ніякі доводи мої на Ольгу Дмитрівну і мого Ярослава не діють. Три роки тому я вийшла заміж, а ще через рік у нас з Ярослави народилася донечка Мія. На народження онучки мої батьки подарували мені машину. Я завжди мріяла про автівку, але їздити упевнено не встигла навчитися, бо разом з моїми батьками я з донечкою виїхала на два роки а Іспанію. Мої батьки і зараз там лишилися, а я два місяці тому повернулася додому в Україну до чоловіка. Машина весь час була у Ярослава. А їздить його матуся! Сьогодні мала з Ярославом серйозну розмову. Сказала, що або завтра вранці у мене ключі від моєї машини і сама автівка припаркована у дворі, або я збираю речі і Мію – і на квартиру до батьків, яка просто стоїть закрита
життєві історії 0
Не знаю, як забрати у свекрухи свою машину! Ніякі доводи мої на Ольгу Дмитрівну і мого Ярослава не діють. Три роки тому я вийшла заміж, а ще через

You cannot copy content of this page