Головна

alena

Дуже хочу в своє селище біля Маріуполя. Зараз живу з дітьми під Києвом, їм дали півтора року тому хороше безкоштовне житло в новобудові, адже у них троє дітей. квартира велика, у кожного своя кімната, навіть у мене. Але мені не затишно. Я не дома. Ніхто мене не розуміє, адже діти й онуки поруч, вільна Україна навкруг. Але я хочу додому, мій дім цілий. Там мій песик і кицька, коза і кури. І речі. Ви не уявляєте, як багато значать речі. Там чоловік у дворі лежить. На Новий рік вже буду вдома
життєві історії 0
Моя вся родина і мої предки – з приазовських греків. Я народилася і прожила все життя в селищі, недалеко від Маріуполя. Там вийшла заміж, народила двох дітей. Дочка
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя помогло. А в столиці мій благовірний два роки провалявся на дивані – не знаходилася йому бажана, бачте, робота. Готував він, на одній сковороді просто змішуючи усе, що завалялося в холодильнику, і чекаючи, що з цього вийде. Гладити одяг я від нього і не вимагала, але він примудрявся його навіть вивішувати неправильно після прання. Тоді я все вирішила розповісти мамі. Його мамі, моїй свекрусі
життєві історії 0
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя
Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається! Я вам зараз таке розповім – на голову не налазить. Пішла кілька днів тому, отримавши пенсію, в супермаркет недалеко від дому, трохи запасів на свята зробити.  І в мене очі з орбіт мало не вистрибнули – побачила, як двоє моїх онуків сидять на підлозі у проході між стелажами і жують кукурудзяні, яке самі відкрили, а невістка моя дорога ходить з кошиком між вітрин і склада покупки. Срам просто. «Настю, дорогенька, може ти не помітила, але твої дітки сидять на холодній підлозі.» – чітко сказала я
життєві історії 0
Оце дожилася, бачила-бачила, але такого ще не бачила! Днями зі мною сталася історія, від якої Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається!
У нашій родині Різдво шанують більше Нового року. І я прийшла розповісти своїй молодій невістці, як треба святкувати, які ми з Оленкою будемо разом готувати страви – адже вона тепер мені за донечку і має органічно влитися в нашу родину. Вона сама з центру України, з-під Києва, але приїхала жити до нас на Франківщину, в квартиру, яку ми подарували сину на закінчення вишу. Прийшла і розповіла все це, з рецептами навіть! Але вона сказала, що вони з Остапом вирішили святкувати з друзями. Я така засмучена, що не знаю, якими словами це описати. Останній шанс – вплинути на сина
життєві історії 0
У нашій родині Різдво шанують більше Нового року. Напевно, вся річ у моїй віруючій бабусі, яка шанувала старі традиції. Вони передавалися з покоління в покоління, їх перейняла моя
Уляна менша від мене, але вже вискочила офіційно заміж – що ж, тепер прислуговуй чоловіку, сама на це підписалася. Я розумніша – живу в цивільному шлюбі, з дітьми не поспішаю. Такі часи неспокійні, які діти??? І ось Уляна всі вуха нам з мамою продзижчала, який у неї чоловік сякий-такий. Пішли ми з мамою побалакати з нею, але Уля мене, щиро кажу, дивує. Олег Улянин, коли повертається з роботи ввечері, зобов’язаний мити посуд, прати свої речі, грати з дитиною. Готувати вона теж не хоче – не панська справа. Мама вирішила, що старі дверцята на кухонних полицях треба поміняти. Мовляв, і скриплять вони давно, та й колір якийсь не такий уже
життєві історії 0
Уляна менша від мене, але вже вискочила офіційно заміж – що ж, тепер прислуговуй чоловіку, сама на це підписалася. Я розумніша – живу в цивільному шлюбі, з дітьми
Напередодні нашого з Дімою весілля свекор сказав мені, що я буду поганою і непокірною дружиною. А все тому, що я перебила його якось за столом у майбутніх свекрів на вечері, щоб відповісти щось своєму нареченому. Сказав, що у мене корона на голові і що чоловік ще згадає його слова. Щоб не виникло конфлікту, я вчинила інакше. Увечері просто підійшла і обняла їх, сказавши що суперечки нам не потрібні і весілля ще попереду. На цьому тоді й порозумілися. На свято з грошима нам допомогли мої батьки, а його просто перестали брати участь у нашому житті, зверталися до нас, тільки тоді, коли це було їм потрібно. На весілля свекри мої до нас не прийшли, подарунка жодного теж не було, з днем весілля привітала лише Дімина мама, написала повідомлення. Коли народилася Марічка, батьки чоловіка раптом відчули, що вони стали бабусею та дідусем. А більше вам нічого не хочеться???
життєві історії 0
Напередодні нашого з Дімою весілля свекор сказав мені, що я буду поганою і непокірною дружиною. А все тому, що я перебила його якось за столом у майбутніх свекрів
У мами народився третій онук, і вона нарешті вирішила повернутись. Коли сталося повномасштабне, і мама поїхала за кордон до подруги до Німеччини. Мама виявилася не промахом і досить швидко злізла з соціальних виплат. Коли мама влаштувалася доглядальницею, я чомусь думала, що мама про нас не забуває Так, я заздрю статкам своєї матері! Вона прост в шоколаді, катається, наче сир в маслі і про нас не думає. Дзвонить сьогодні й запрошує відсвяткувати Різдво разом, але я не піду, не хочу навіть дивитись на неї. Різдво – тепле родинне свято, яке треба проводити в колі бажаних і приємних тобі людей. Мама до них, на жаль, не відноситься. Спочатку я себе за це сильно докоряла і намагалася позбутися нав’язливих думок про спадок. Ця її байдужість уже переходить усі межі – робить ремонт в одній квартирі і оформляє на себе іншу! У нас із чоловіком та дітьми м’ясо тільки у вихідні, а в неї ковбаси з Німеччини, сири всякі. У гості покличе – і не поділиться
життєві історії 0
Так, я заздрю статкам своєї матері! Вона прост в шоколаді, катається, наче сир в маслі і про нас не думає. Дзвонить сьогодні й запрошує відсвяткувати Різдво разом, але
Моя рідненька матуся вже втомилася вибачатися і кланятися Маргариті, аби вона повернулася до мене з дитиною! А дружина – ні в яку, вже три тижні сидить на іншому кінці міста у своїх батьків. І що ж такого матусенька зробила? Прибралася у нас і їсти наготувала – вареників, голубців, пиріжків
життєві історії 0
Моя матуся вже втомилася вибачатися і кланятися Маргариті, аби вона повернулася до мене з дитиною! А дружина – ні в яку, вже три тижні сидить на іншому кінці
Прийшла до мене мама і вмовляє зберегти родину. Мені 52 роки. Каже, що розлучитися найпростіше, а треба триматися одне ха одного, щоб не бути самотнім в старості, цінувати сім’ю, не ганьбитися в очах сусідів і дітей. Григорій – та що з нього взяти? Приймай таким, як є – це доля жінки. Мій чоловік виставляє мені претензії, порівнюючи з дружинами колег і взагалі колегами жіночої статі. Вони, виявляється, не такі «зачухані», як я, дружина-домогосподарка. Мої діти повністю на боці батька. Всім у квартирі зрозуміло, хто їх починає  – звичайно, вічно не задоволена я. Хто ця жінка у фартуху, що пахне котлетами? Коли повертається з роботи, він тільки й може, що повечеряти, віднести посуд у мийку, кинути речі кудись у бік стільця і лягти спати. Я ж все складу і приберу, помию. Я мию підлогу кожен божий день, готую різні страви на сніданок, обід та вечерю
життєві історії 0
Розповім свою типову історію. А ви порадьте, що мені робити далі. Маму слухатися й терпіти? Чи прийняти власне рішення – самотність і свобода? Мені 52 роки. Здавалося б,
Їхали ми в Україну, але кожен купував собі квиток сам. Працювала я в Іспанії заради дітей і на старість собі трохи відкладала. Не цуралася посуд і підлогу мити, на полях і в теплицях працювала, а потім в готельному секторі. Про те, щоб зустріти тут кохання, я й не мріяла, та й усі подруги запевняли мене, що іспанці на немісцевих не одружуються. І ось я приїхала разом з Енріке в Україну познайомити його з рідними, дочкою і онукою. Діти зустріли як слід. Вони ж у мене також уже дорослі, працюють. Нас одразу ж повели до кафе, відсвяткувати. Стіл ломився. Було помітно, що до активних прогулянок він не звик, тим більше – під виття сирен. Він сутулився, мовчав і хотів якнайшвидше піти назад, додому. Купив якусь нісенітницю, наче відерце з совком для Міланки, і на цьому все. Енріке навіть не запропонував скинутися на бензин
життєві історії 0
Працювала я в Іспанії заради дітей і на старість собі трохи відкладала. Не цуралася посуд і підлогу мити, на полях і в теплицях працювала, а потім в готельному

You cannot copy content of this page