Головна

alena

Не про такий початок сімейного життя я мріяла! Але весілля у нас з Денисом було гарне. Скромне, людей не багато, часи зараз не ті, щоб натовп збирати. Але все на рівні – ресторан, фотограф і зйомка. мої батьки подарували нам однокімнатну квартиру, оформлену вже на мене, а батьки чоловіка – гроші на весільну подорож в Карпати. Ну як подарували – пообіцяли закинути на карту 50 тисяч гривень. І ось тут виявився подвох. Я підготувалася – качку запекла, яку мама з села привезла, яйця нафарширувала – це я таку закуску смачно роблю, свекрусі дуже подобається. стушила картоплю, салатиків зробила і наполеон до чаю спекла. – Дамо гроші, тільки якщо ми з вами
життєві історії 0
Знаєте, я виросла у досить бідній родині, ніде не була ні в дитинстві, ні в дорослому віці. Я не кажу про закордон – навіть України толком не бачила.
Сестра потирала руки від щастя, вже не треба мені виплачувати гроші, і дім лише її. 8 років тому я поїхала в Київ навчатися, потім знайшла в столиці роботу, залишилася працювати й жити. А моя молодша сестра за це й час вийшла заміж, вмовила батьків продати нашу двокімнатну квартиру в Полтаві і купити з доплатою трохи більшу квартиру. А коли ціни на квартири  злетіли, вони, продавши трикімнатну, купили великий будинок в передмісті. Недавно, через 5 років, я повернулася додому, але вже в будинок сестри й батьків. Мені виділили найменшу кімнату, з розрахунку скільки мені належало від тієї двушки, і пообіцяли, що допоможуть з житлом. Я часто стала Риті заважати, і вже через тиждень після мого повернення виникла швидка необхідність мене кудись випхнути. Вирішили, що з мене не братимуть гроші за харчування та проживання, а все що я зароблю, я збиратиму на квартиру, плюс сестра з чоловіком візьмуть кредит
життєві історії 0
8 років тому я поїхала в Київ навчатися, потім знайшла в столиці роботу, залишилася працювати й жити. А моя молодша сестра за це й час вийшла заміж, вмовила
Живемо ми з чоловіком Михайлом і синочком з моєю мамою і бабусею. Квартира трикімнатна і поділена на частки: майже половини квартири – моя, ще частка моєї тітки і решта –  матері. Син у нас довгожданий, лелека кілька років старань до нас не прилітав. Але мама онуку не надто раділа, не допомагала мені майже, коли малюк народився, і не сказати, що дуже любить Данилка. Зараз синочку 3 три роки, і сталося диво! Виставляє нас на вулицю, каже, за пів року за мою частку виплатить. Мама заявила, що або ніякої дитини, нічого, мовляв, тут дитсадок плодити, або з речами на вихід. Але вибачте, продам чужим людям я свою частку вигідніше, якщо на те пішло
життєві історії 0
Живемо ми з чоловіком Михайлом і синочком з моєю мамою і бабусею. Квартира трикімнатна і поділена на частки: майже половини квартири – моя, ще частка моєї тітки і
У мене в будинку – троє хворих старих людей. Так, це наші батьки  з чоловіком, але мені хочеться їх кудись подіти, хоч і в будинок для людей похилого віку, але не візьмуть, бо вони не самотні, а на приватний пансіонат грошей нема. Свекруха сказала, що має право жити з сином, раз моя мама з нами живе
життєві історії 0
У мене в будинку – троє хворих старих людей. Так, це наші батьки  з чоловіком, але мені хочеться їх кудись подіти, хоч і в будинок для людей похилого
Їй, а не мені, уявляєте! Терплю це вже два місяці, але все ж таки збираюся подати на розлучення. Я прокидаюся – Сашка вже немає поруч, старається для неї біля плити, або вже навіть у неї в спальні. Вийшла я заміж два місяці тому, розписалися ми з Олександром. Прийшла жити до чоловіка й свекрухи, живемо ще неповних два місяці, але хочу розлучитися, бо це щодня повторюється! Може, це й нормально, але в мене вже дах їде
життєві історії 0
Вийшла я заміж два місяці тому, розписалися ми з Олександром. Прийшла жити до чоловіка й свекрухи, живемо ще неповних два місяці, але хочу розлучитися, бо це щодня повторюється!
Звуть мене Ольга. Я – людина у візку. Але в мене був хороший чоловік Павло, царство небесне. Є чудові діти, двоє. І є мама. Мені 47 років. Дуже тяжко на душі. Моя мама з дитинства говорила, що я їй зіпсувала життя. За її словами, якби не я, вона б після розлучення з моїм батьком могла б вдало вийшла заміж. Я забрала її здоров’я, вона виростила моїх дітей, я погана господиня. На мамину думку, всього того, що я маю в житті, не заслуговую. І ось тепер мама теж не здорова. Коли вона вкотре потрапила до лікарні, мій зять вирішив забрати бабусю до нас, щоб вона сама не жила. Я не так варю їй вівсянку, я не так її поцілувала на ніч, я не так запитала її про самопочуття
життєві історії 0
Звуть мене Ольга. Я – людина у візку. Але в мене був хороший чоловік Павло, царство небесне. Є чудові діти, двоє. І є мама. Мені 47 років. Дуже
Ми з сестрою зростали у двоповерховій квартирі в центрі Хмельницького. Все у нас було. Тато багато заробляв, ми одягалися, харчувалися краще за всіх наших знайомих однолітків. А як було мамі – не знали. І чому вона стільки косметики наносить. І чому тато у відрядження їздить так часто. Ми нею пишаємося. На 60-річний ювілей ми з сестрою подарували мамі 100 000 гривень. Якби ми знали, на шо вона їх витратить! Слів нема. Купує колекційні монети і з того теж має прибуток
життєві історії 0
Ми з сестрою зростали у двоповерховій квартирі в центрі Хмельницького. Все у нас було. Тато багато заробляв, ми одягалися, харчувалися краще за всіх наших знайомих однолітків. А як
Мій чоловік має хорошу роботу, отримує тисяч 60-70 гривень зарплати. Але всю зарплату буквально за 10 днів Олег витрачає на машину, на наш заміський будинок, на себе та інше, у мене ж, вибачте, навіть на крем для обличчя і на манікюр грошей немає. Я не працюю, у нас три місяці донечці Мії, але я йому одразу говорила, що робота – не моє. Я молода мама, хочеться виглядати відповідно, а мій гардероб складається з одних джинсів і однієї кофти. На річницю нашого шлюбу Олег подарував брелок для ключів, а вчора прийшов з роботи, накупив собі купу кремів всяких, а мені гель для чищення сантехніки!
життєві історії 0
Мій чоловік має хорошу роботу, отримує тисяч 60-70 гривень зарплати. Але всю зарплату буквально за 10 днів Олег витрачає на машину, на наш заміський будинок, на себе та
Ми з чоловіком та донькою живемо з моєю мамою практично з дня весілля. Після вторгнення, ми поїхали жити в Канаду і теж разом з моєю мамою. Там у мене рідний брат, який і допоміг нам всім до нього виїхати. А пів року тому приїхала й мама чоловіка, моя свекруха, і тепер ми живемо всі разом. Це просто який жах. І Канади цієї не хочеться вже! Сидить і дивиться телевізор і раптом як підскочить і побігла до кімнати. Не люблю, коли тарілки облизують або витирають їх пальцями і потім їх одразу знову облизують. Або, якщо я роблю оселедець під шубою, я їй пропоную завжди пару шматочків рибки, та мама чоловіка відмовляється, а натомість бере пакет з кістками, сідає за стіл і починає все обсмоктувати. Але найважче для мене те, що вона не відходить від свого сина. Нам он з чоловіком скоро по 40, а самі ще так і не жили.
життєві історії 0
Ми з чоловіком та донькою живемо з моєю мамою практично з дня весілля. Бували добрі часи, коли мама виїжджала на дачу. Але ненадовго, на жаль. А потім, після
Цивілізована людина так би себе не вела! Приходить, коли ми ще спимо, варить собі і нам каву, а коли я на роботі – їсти нам готує, лізе кругом у шафи чи ще десь порядки на свій лад наводити. Хочу ключі в неї забрати, але чоловік проти, та й моя мама каже бути свекрусі вдячною. А нічого, що це моя квартира???
життєві історії 0
На весілля мені батьки подарували мені двокімнатну квартиру моєї бабусі. А ми вже з чоловіком, живучи ще два роки на орендованій квартирі, самі зробили в моїй оселі ремонт

You cannot copy content of this page