alena

– Віник, Захаре!!! Після всього, що моя мама для нас і наших дітей зробила! Це вже нікуди не дінеться і завжди стоятиме між нами – цей віник. Тому

Свекруха викинула всі мої вареники! Я не знаю, сміятися чи плакати. Це був такий цирк, аби ж не було так сумно. Зараз розповім усе по порядку, а ви

Ось і промайнули мої 30 років заробітків в Італії. Всі троє дітей з квартирами і машинами. Ростуть онуки, яких я теж балувала грошовою допомогою. Приїхала я у Львів,

“Ти не мати. Тебе і жінкою важко назвати. Немає пояснення і виправдання твоєму вчинку. Для мене ти просто якесь інопланетне створіння, яке не має материнського інстинкту. Ти вибрала

– Тобі важливий не я, а мої гроші і прибутки! Я не витрачатиму їх на твої забаганки, лише на День народження привітаю, звичайно, і цього досить! Які квіти,

А ви ось тут сідайте, на торці столу, аби менше в кадр і на відео попадати! — сказала мені кума на весіллі її старшої дочки. — Я ж

– Це що?? Печінка куряча і каша горохова? Ми адресою не помилились? — запитала я у чоловіка тихо, коли ми сіли за стіл у його сестри. Тома запросила

Емальований чайник. Я дивилася на нього і хотіла плакати. Коли гості розійшлися після скромного святкування мого 60-річного ювілею, я почала відкривати подарунки. Було кілька конвертиків і якісь корисні

– Мамо, ти ці квартири з собою на той світ забереш??? У тебе онучка заміж збирається, могла б подарувати одну! — кричить на мене дочка Інна. — Ми

– Ромочко, ось тобі ключі від квартири і машини! – виголосила весільний тост моя мама, вітаючи мого молодшого брата Романа з одруженням. Все для мене стало на свої