Моя бабуся Віра постійно мені її у приклад ставила. – Машину їй дай, Діанці не можна автобусом, закачується! Не важливо, йшла я зі своїми друзями на рок-концерт або їхала з моїм чоловіком і його сім’єю на природу, або ходила зі своєю подругою в торговий центр, бабуся завжди вимовляла мені: “А як же Діанка? Тобі не соромно, що твоя сестра ніде не буває?” – Діаночка їде у відпустку на тиждень, візьми її собак до себе”
Є в мене двоюрідна сестра, старша за мене на півтора роки. Діані зараз майже 36 років, незаміжня, живе сама. Моя бабуся постійно мені її у приклад ставила, в
Зіночко, та облиш свої огірки. Побігли швидше. Там біля магазину молодуха наша з Ніною Петренковою зчепилась. Та поквапся вже, все цікаве пропустимо! Що було робити? Зіна висипала з фартуху огірки прямо на землю і вискочила з двору. – Не знаю. Але баба Галя сказала, що начебто через Вітьку Ніниного. Наче застукала вона його в молодухи, – протараторила Тетяна і додала ходу. З’їздила туди Ірина Олександрівна, а вже повернулася Ірен
Тетяна нетерпляче крикнула сусідці: – Зіночко, та облиш свої огірки. Побігли швидше. Там біля магазину молодуха наша з Ніною Петренковою зчепилась. Та поквапся вже, все цікаве пропустимо! Що
Ярику, привіт! Поїду тільки 31-го увечері. Новий рік доведеться зустріти у дорозі. – А літак? – Квитків на літак до Івано-Франківська уже нема – свята! Тільки залізниця. – Ну, що вдієш – робота є робота. Скинь мені номер поїзда та вагона. Ярослав відключився так швидко, що Люда оторопіла
Цей Новий рік Люда згадуватиме довго. Столичне відрядження затяглося, довелося здати квитки на потяг і залишатися ще на день. Засмучена, вона зателефонувала Ярославу: – Ярику, привіт! Тарас сьогодні
Настає у житті людей період, коли діти виросли, а онуки ще з’явилися. Живи, радій! Чекай онуків! Ось такий період і настав у житті Ганни Іванівни. Сьогодні у жінки перший вихідний. Відіспалася і по магазинах пішла. Накупила два пакети продуктів. До будинку вже підходила. Схаменувшись, дістала булочку, пакет із молоком і простягла йому
Буває у житті людей період, коли діти виросли, а онуки ще з’явилися. Живи, радій! Чекай онуків! Ось такий період і настав у житті Ганни Іванівни. Працювала диспетчером на
Зустрілися ми у свекрухи під Хмельницьким, вирішили погостювати у неї днів 5. Поки Ніни Степанівни не було вдома, я готувала, прибирала, займалася, загалом, господарством. І все гадала, що їй подарувати на свято. Відразу після приїзду я звернула увагу на обідній стіл, що стоїть посередині кухні. Він був покритий давньою клейонкою. Коли вона відкрила дверцята, я аж присіла
Чоловік Ігор  тоді служив у іншій області, а я деякий час жила у батьків. І ось зібрався чоловік у відпустку, вирішив відвідати родичів під Хмельницьким, а особливо –
У моєї мами є зведена сестра, моя тітка Ліда, яка проживає в центрі нашого обласного центру в 3-кімнатній квартирі. Викладає вона у нас у Дніпрі у виші. А Тамара, двоюрідна сестра мами, мешкає в селі. Місяць тому вона повідомила всіх родичів про те, що планує на якийсь час приїхати до міста зі своїм сином Васильком. Хоче, мовляв, місто показати, по музеях та театрах його поводити, поки навчання віддалене. Коли мама розмовляла з тіткою Тамарою телефоном, з’ясувалась справжня причина їхнього приїзду. Відповідь була незрівнянна й унікальна
У моєї мами є зведена сестра, моя тітка Ліда, яка проживає в центрі нашого обласного центру в 3-кімнатній квартирі. З чоловіком вона розлучилася, дітей немає, працює викладачем у
Найбільше дістається мені, адже мені випало жити в головному місці усіх подій – у Києві. Я цими днями тільки й роблю, що готую, а чоловік за продуктами бігає, але рідні є рідні. Не збіднімо. Кілька місяців тому дзвонить мені двоюрідна сестра Тоня з Кіровограда. – Ір, ти хоч на вечерю щось простеньке приготуй! Донька тим часом чашки та тарілки, залишені Іркою, по квартирі збирає. – Ну, а що, мені на десятку погоджуватися? Це ж – Київ!
Родичів у нашої родини не просто багато, а забагато. У тата, якого вже немає з нами, вісім братів та сестер, у всіх діти, онуки. Ми не так часто
Залишився мені у спадок від сестри будинок у селі. Втомився від міської метушні та шуму. Мені вже 65 років, розлучений. І я вирішив продати свою квартиру та переїхати до села жити, нехай діти і онуки на природу до мене їздять, у нас чудові стосунки. Але я не врахував головного. А головне – це сусіди. Такого я і уявити не міг. Бабуся на паркан між нашими будинками починає розвішувати. Ну, два яйця на тиждень, не більше
Залишився мені у спадок від сестри будинок у селі. Втомився від міської метушні та шуму. Мені вже 65 років, розлучений. І я вирішив продати свою квартиру, зробити там
Є у мене квартира в обласному центрі, у Вінниці, однокімнатна. Їхав я на пів року в Європу на заробітки, і мої родичі, які мешкають у селі неподалік міста, попросилися на час моєї відсутності пожити у моїй квартирі. Я погодився: і квартира під наглядом, і рідню виручу. І тут почалося найцікавіше. Приїхав і не зміг відчинити двері
Є у мене квартира в обласному центрі, у Вінниці, однокімнатна. Їхав я на пів року в Європу на заробітки, і мої родичі, які мешкають у селі неподалік міста,
Директор, помітивши це неподобство, запропонував відучити стареньку відволікати співробітників від роботи своїми історіями з життя і, попередивши нас, під час чергового її виливання душі, вийшов з кабінету і оголосив:
Повадилася якось до нас в офіс бабуся, нічого ніколи не замовляла, а приходила просто від нудьги, поговорити, а співробітники у нас ввічливі, уважні, незалежно від намірів потенційного клієнта.

You cannot copy content of this page