– Галю, поясни: чому ми не можемо допомогти Наталі? – в сотий раз запитував дружину Владислав. – Не можемо – і все, крапка, – навідріз відмовлялася пояснюватися Галина. – Галь, Наталі зараз дуже непросто. Зрозумій її, ти ж сама мати! – наполягав Влад, звертаючись до материнських почуттів дружини. – Владику, розмова закінчена! – знову відрізала Галя і підійшла до вікна. Небо було похмурим. Як і в той день, 5 років тому. Галина заплющила очі і з головою занурилася у спогади. “У нас буде дитина!” Щаслива молода сім’я винаймала квартиру, покупка власного житла була в далекосяжних планах. Та який там спадок? Половина старого будинку в селі, в якому живе свекруха?
– Галю, поясни: чому ми не можемо допомогти Наталі? – в сотий раз запитував дружину Владислав. – Не можемо – і все, крапка, – навідріз відмовлялася пояснюватися Галина.
Зоряна жила в маленькому селі. Звичайна дівчина: дві косички, гостренький носик, карі великі очі. Цього ранку Платон, як завжди, встиг збігати до річки скупатися і назад, як зазвичай, пішов повз Зорянчин будинок. Так само, як завжди, кинув недогризком її у вікно з криком: «Зорянко!!!» Проскрипіла хвіртка, і вийшла Зорянка. Така гарна, сукня в горошок. На крики з вулиці почали вибігати жінки, які жили в найближчих будинках
Зоряна жила в маленькому селі. Звичайна дівчина: дві косички, гостренький носик, карі великі очі. Вечоріло, Зорянка зі стуком дерев’яної хвіртки вибігла на вулицю. Розмахуючи прутиком, вона, підстрибуючи, побігла
– Синку, це ж я, твоя рідна мама, невже ти забув мене?.. Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився. Я виріс і розбагатів, не знаючи її, а мамою називав іншу жінку. Святу жінку. – Звичайно я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти тікала від дверей
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час ми поневірялися і
– Доброго ранку сонечко! – мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові. – Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік! З днем ​​народження, Ярославе! Мама поцілувала мене в щоку і поклала на ковдру коробку. Розгорнувши упаковку, я підстрибнув на ліжку. Галина Петрівна доживала віку в старенькому будиночку на краю села. – Ярику, прости мене стару. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером
– Доброго ранку сонечко! – мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові. – Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік! З
Після дзвінка, майже відразу, немов чекала, двері відкрила старенька років вісімдесяти. – Вітаю. – Доброго дня, молодий чоловіче. – Ви так сміливо двері відкриваєте, навіть “хто там?” не питаєте, не побоюєтеся? Зараз всякі люди бувають, – хлопець удавано посміхнувся, намагаючись здаватися милим. – Ні, мій хороший, я своє давно відбоялася. Стара вже в «ой, боюсь, боюсь» грати. Час вже самій людей лякати, – щиро усміхнулася бабуся. – Ви проходьте. З совбезу або ще звідки завітали?
Після дзвінка, майже відразу, немов чекала, двері відкрила старенька років вісімдесяти. – Вітаю. – Доброго дня, молодий чоловіче. – Ви так сміливо двері відкриваєте, навіть “хто там?” не
Яким буде початок літа – синоптики дали прогноз погоди на червень. Нас чекають сюрпризи погоди
Перша половина літа в Україні буде прохолодною, а на його початку очікуються дощі. Такий прогноз дали синоптики станом на 29 травня За прогнозом Укргідрометцентру, літо почнеться з дощів
Все маленьке Волинське село збіглося до Данилюківого двору дивитися, як Степан з заробітків повернувся, а його жінка Ніна зустрічає, стоячи на чотирьох і гавкаючи – за старим звичаєм просила прощення у чоловіка за нагуляного сина. Всі троє дітей тут же, на подвір’ї, старші бавлять малого
Степан взяв за дружину Ніну з сусіднього села, любив дівку синьооку майже з дитинства, бо та часто приїжджала в його село до своєї бабусі. Виросли, у Луцьку в
Як же соромно визнати, що дитина, в яку я вклала всю душу і присвятила все життя, просто нероба. Так, таким виріс мій син. Прикро, і досі не збагну, чому так сталося. Сусідам я розповідаю, що мій Женя працює програмістом вдома, тому не виходить з нашої квартири. Що живе зі мною, тому що залишив квартиру колишній дружині і дочці. Але це все казки для знайомих
Як же соромно визнати, що дитина, в яку я вклала всю душу і присвятила все життя, просто нероба. Так, таким виріс мій син. Прикро, і досі не збагну,
Мені 49 років. Я звичайна жінка. Можна сказати, сіра миша. Неприваблива, не володарка гарної фігури. Самотня. Заміжньою не була і не хочу, тому що вважаю, що чоловіки майже все однакові, їм тільки наповнити черево і валятися на дивані. Я єдина дитина в сім’ї. Ні сестер, ні братів. Є двоюрідні, але я з ними не спілкуюся. Я недобра, цинічна, нікого не люблю. Не люблю дітей. Батьки мої старі живуть в Дніпрі. Вирішила помити холодильник і повикидати всі старі заморозки – пельмені, котлети
Мені 49 років. Я звичайна жінка. Можна сказати, сіра миша. Неприваблива, не володарка гарної фігури. Самотня. Заміжньою не була і не хочу, тому що вважаю, що чоловіки майже
Мені 55, діти виросли, і ми вирішили жити для себе. А тут – його маму забирати. Ну, добре. Коли ми одружилися і з малою дитиною жили у неї, все було на мені: прибирання, готування на всіх, прання і прасування. А тепер вона жаліється сусідам і сестрі, що ми їй посуд немитий лишаємо, вимагаємо, щоб прибрала, картоплю почистила, в Єгипет її не взяли
Ми з чоловіком разом вже 35 років, почали жити і розписалися, коли нам ледве по двадцять виповнилося. Ми орендували квартиру, але народився старший синочок, і ми переїхали жити

You cannot copy content of this page