Маринка була рудою до неподобства і ледачою. Хоча зазвичай буває, що десь убуде, а десь – прибуде. Але не в цьому випадку. Сидить в телефоні цілими днями і мріє про принца. І часом шукає його в соціальних мережах. Якось запросив її на побачення кавалер
Маринка була рудою до неподобства і ледачою. Хоча зазвичай буває, що десь убуде, а десь – прибуде. Але не в цьому випадку. Сидить в телефоні цілими днями і
Не можу залишатися спокійною, спілкуючись з одного співробітницею. Її ставлення до життя часто виводить мене і колег. Напевно, я погана людина і просто трошки заздрю ​​їй. Але нічого не можу з собою вдіяти. Вона не розуміє життя простих людей, тому що багата, а я виросла у бідній родині, і зараз ми з чоловіком не шикуємо. Я завжди була одягнена в обноски. Щодня Жанна приносить на роботу всілякі ласощі кілограмами і пригощає всіх. А нещодавно Жанна стала повчати мене
Не можу залишатися спокійною, спілкуючись з одного співробітницею. Її ставлення до життя часто виводить мене і колег. Напевно, я погана людина і просто трошки заздрю ​​їй. Але нічого
Замислившись, керівник дитячих доль підійшов до шафи з особистими справами вихованців і дістав один із них. Серед офіційних паперів лежав пом’ятий листочок в клітинку, де невпевненим почерком першокласника було щось написано. – Може бути Вас зацікавить ось ця вразлива натура? Не всі діти так сильно переживають самотність, а ось цей хлопчик – дійсно… Ми стали читати лист, адресований мамі
Ось даремно кажуть, що всі ранні шлюби приречені на розлучення. Мене звуть Оля, а мого чоловіка Андрій. Ми одружилися дуже рано, а наша дочка, Оленка, з’явилася на світ,
Нас трьох тато виховував сам: мене, сестру і брата. Бабуся теж допомагала зі своєї пенсії. Жили ми в маминій квартирі. Не стало бабусі, і вона за заповітом залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його. І він поставив умову – або я пишу відмовну на його ім’я, або щоб пішла з дому. Я пішла, бо хотіла потім жити в цій квартирі зі своєю власною родиною. Тепер батько просить, аби я його доглянула, а я не хочу!
Нас трьох тато виховував сам: мене, сестру і брата. Бабуся теж у міру можливостей допомагала зі своєї пенсії. Жили ми в маминій квартирі. Коли мені було 17 років,
У мого батька є молодший брат, який народився в другому шлюбі мого дідуся. З ним ніхто ніколи не спілкувався, тому що дідусь пішов від бабусі в нову сім’ю, коли вона була при надії. Вдруге тато бачив свого брата, коли проводжали в останню путь вже дідуся. Не стало раптово тата. І ось тепер дядечко явився і подавай йому спадок! Свого часу бабуся залишилася жити в будинку діда
У мого батька є молодший брат, який народився в другому шлюбі мого дідуся. З ним ніхто ніколи не спілкувався, тому що дідусь пішов від бабусі в нову сім’ю,
Валентина пакувала валізу, коли до хати влетіла сестра Олена, приїхала скупитися з села не базар, і заскочила, як завжди. – Валько! У тебе 11 онуків, а ти знову у Єгипет намилилася, ніякої совісті геть у тебе не лишилося!
Валентина пакувала валізу, коли до хати влетіла сестра Олена, приїхала скупитися з села не базар, і заскочила, як завжди. – Валько! У тебе 11 онуків, а ти знову
Галина дізналася про дитинку випадково. Проходила плановий огляд і лікарка сказала: “Чому не попередили, що при надії?”. Ця новина була настільки несподіваною, що Галина розгубилася і тільки запитала: “А термін який?” “4-й місяць вже. Чому на облік не стаєте?” А в школі, що скажуть? Колеги, учні, їх батьки? Адже незаміжня, хоч і 38 виповнилося
Галина дізналася про дитинку випадково. Проходила плановий огляд і лікарка сказала: “Чому не попередили, що при надії?”. Ця новина була настільки несподіваною, що Галина розгубилася і тільки запитала:
– Ну-у… не такий вже я хороший, – заперечив він, похитавши головою. – Тут ви явно перебільшуєте. Хіба це подвиг – усиновити дитину? Тим більше, що… І він різко замовк, обірвав сам себе. – Тим більше, що? – насторожився я. – А це, знаєте, таємниця… – Ну, а все ж таки? – Бач, який цікавий. Хоча ми з вами навряд чи ще коли побачимося. А людина ви начебто порядна… Хочете, відкрию секрет?
Ми зустрілися випадково, в напівпорожньому вагоні електрички. Мій супутник і співрозмовник сидів на лаві навпроти, голос його звучав глухо, але чулася в ньому відверта радість, якою він поспішав
Мені 34 роки. Для когось це – вік нових починань і спроб самореалізуватися після старих помилок. Для інших – вік, коли ти вже досяг всього, чого хотів, і тепер насолоджуєшся життям. А для когось – це кінець. Це час, коли пора змиритися з тим, що життя закінчується, і спокійно чекати старості. Так ось, я належу до цих останніх. Адже чолвік просто взяв – і пішов
Мені 34 роки. Для когось це – вік нових починань і спроб самореалізуватися після старих помилок. Для інших – вік, коли ти вже досяг всього, чого хотів, і
Саме зять, а не дочка, наполіг на тому, щоб Ольга Степанівна жила з ними: будинок великий, у неї були дві досить великі кімнати з виходом в зимовий сад, не потрібно було ні про що піклуватися, вона могла цілими днями дивитися свої серіали, «мильні опери», слухати улюблені мелодії. Останньою надією Ольги Степанівни залишилася розмова з зятем. Зять вислухав, попиваючи каву, нічого не відповів і поїхав на роботу
Ольга Степанівна була дуже незадоволена дочкою. Ірина вже стала дорослою, солідною дамою, її чоловік – публічна, дуже багата людина, яка володіла “банками, містами, пароплавами”. Дочка ж вела життя,

You cannot copy content of this page