oks
З самого раннього дитинства Вірочка була безпроблемною дівчинкою. Батьки особливого клопоту з нею не знали: у будинку – мамина помічниця, в школі – відмінниця. Однокласниці, подорослішавши, по вечірках
Матвій люьив погуляти. Несерйозним. Батьки-дипломати, не останні люди в місті, щасливе дитинство, повне дефіцитних речей. І капризи, непослух, впертість. Мати з батьком планували, що їх нерозсудливе дитя розсудливим,
Катерина поспішала на роботу. Будильник як на зло саме в цей ранок вирішив виплюнути з себе батарейку, а стільниковим для такого випадку вона користуватися не любила – ностальгувати
Сергій пакував речі. На ходу, можна сказати, хапав лише найпотрібніше: хотів встигнути, поки дружина з роботи не повернулася. Встигнути якомога швидше втекти. Від дружини, від дітей… І почати
– У нас в селі говорили – доля і на печі знайде! – все життя говорила Олесі, бабуся. – Тому не хвилюйся! Твоє від тебе не піде ніколи.
– Життя прожити, не поле перейти! Ти тільки не рубай з плеча! Охолонь! – втішала днями, моя приятелька Ніна, свою молодшу сестру. У сестри трагедія – вона знайшла
– Ти що, ну як я їй скажу! Це неприємна розмова, а вона ж в положенні! – зітхає пенсіонерка Галина Петрівна. – Її ображати не можна! У пенсіонерки
– На цю їду дивитись не можливо, не то що їсти! – злиться тридцятирічний Олег. – Собак зараз і то краще годують! Невже за цілий день не можна
– Усі роки шлюбу я була впевнена, що у мене – просто-таки чудова свекруха! – каже тридцятип’ятирічна Людмила. – На перших порах вона нам дійсно просто грандіозно допомогла.
– Я б давно вже розлучилася! – каже тридцятирічна Юля. – З чоловіком ми чужі люди. Син підріс, ходить в садок, я працюю, житло є… Єдина проблема –