– Бабусю, а тато точно не прийде, – тихенько запитав Дмитрик. – А де ж він живе? – А Ніна Павлівна зі сумом подивилася у вікно. Вона не знала, як сказати дитині про те, що її недолугий син знайшов собі жінку з двома дітьми, що живе з ними, відвозить їх щоранку в дитячий сад, грає з ними, а свого рідного сина чомусь знати не хоче!
Зітхнула Ніна Павлівна, глянувши на годинник і продовжила розбирати пакети з продуктами. Її перервав телефон, який задзвонив в кімнаті. – Привіт бабусю! Що робиш, можна я прийду до
– Так, що хочете те й робіть, хочете собі забирайте, це ж діти вашого синочка. А у мене новий чоловік, нова дитина, нове життя, – відповіла колишня невістка. У повному жаху Олена Павлівна вийшла з палати і звалилася на лавочку в коридорі. Дітлахи сіли по боках і обняли її з двох сторін. Жінка теж обняла їх і пригорнула до себе!
Сашко йшов по вулиці, міцно тримаючи за руку молодшу сестру Альону. Вона не хотіла йти, пхикала. Сеня, зітхнувши, взяв її на руки і пішов далі. Його метою було
Я сиділа в маленькій, темній кімнаті. Переді мною на столі лежали карти. А навпроти сиділа жінка з довгим чорним волоссям, в одязі схожою на циганську. Я вже пожаліла, що пішла до ворожки, ось навіщо, сама б розібралася. – Сама ти Олександра, не розібралася б, – несподівано промовила ворожка, – тобі явно потрібна допомога. Не слухай чоловіка, поступай як велить серце, чоловік твій сам все зрозуміє, все буде добре, сили світу тобі допоможуть, благородну справу задумала!
Я сиділа в маленькій, темній кімнаті, з важкими темно-зеленими шторами. Переді мною на столі лежали карти. А навпроти сиділа жінка з довгим чорним волоссям, в одязі схожою на
– Дочка, каже, мені вже двадцять шість років, я вже доросла, звітувати перед тобою не зобов’язана! – розповідає пенсіонерка Ольга Тимофіївна. – Як це не зобов’язана? Ось вона йде пізно ввечері, я хіба не повинна знати – з ким, куди, коли повернеться, де її шукати, якщо що!
– Дочка, каже, мені вже двадцять шість років, я вже доросла, звітувати перед тобою не зобов’язана! – розповідає пенсіонерка Ольга Тимофіївна. – Як це не зобов’язана? Ось вона
– Син її взяв вже з дитиною від іншого мужика, уявляєш! – з обуренням розповідає пенсіонерка Ольга Герасимівна. – Любить її, на руках носить п’ять років уже. Дитину її записав як свою, слова не сказав! І з народження займається зі сином, і памперси міняв, і гуляв, і ночами вставав. Зараз спільна донька є, десять місяців внучці, як не прийду до них – невістка в інтернеті сидить, син з дітьми возиться!
– Син її взяв вже з дитиною від іншого мужика, уявляєш! – з обуренням розповідає пенсіонерка Ольга Герасимівна. – Любить її, на руках носить п’ять років уже. Дитину
– І так і живемо вчотирьох в моїй двокімнатній – син з дружиною і дитиною, і я? Як вони одружилися, четвертий рік ось уже пішов. З невісткою постійно конфлікти. Ганяю її, щоб з дитиною займалася нормально. Молоді ледачі зараз!
– …І що, так і живете вчотирьох в твоїй двокімнатної – син з дружиною і дитиною і ти? І давно так? Алеєю поволі йшли дві жінки років шістдесяти
– Чогось я на сина подивилася і прямо засмутилася! – розповідає шістдесятлітня Лідія Миколаївна. – Погано виглядає… У п’ятницю після роботи приїжджав до мене, комп’ютер налагоджував. Весь зарослий, нестрижений. Худий! У картатій сорочці якійсь, пом’ята, на два розміри більше. У мене дві такі сорочки на дачі висять, я в них на грядках працюю, зручні тим, що на них бруду не видно… Шкарпетки діряві!
– …Чогось я на сина подивилася і прямо засмутилася! – розповідає шістдесятлітня Лідія Миколаївна. – Погано виглядає… У п’ятницю після роботи приїжджав до мене, комп’ютер налагоджував. Весь зарослий,
– Невістці двадцять п’ять, а вона живе, як рослина: спить, їсть і в інтернеті сидить. І так цілі дні безперервно! – обурюється пенсіонерка Валерія Едуардівна. – Ніде не працює і роботу не шукає! Нікуди не ходить, ні з ким не спілкується. Дітей у них теж поки немає! У мене просто в голові не вкладається все це. Я вже у сина питала, може, вона чимось хвора? Ну тому що не може здорова людина вести такий спосіб життя, тижнями на вулицю не виходити!
– Невістці двадцять п’ять, а вона живе, як рослина: спить, їсть і в інтернеті сидить. І так цілі дні безперервно! – обурюється пенсіонерка Валерія Едуардівна. – Ніде не
– Мамо, я це не доїла, віднеси акуратно на смітник. Для бідних. – сказала дівчинка мамі
У мене з Оленою було і є багато спільних знайомих. Та й дружили ми довго і все було добре. Поки Олена вдало не вийшла заміж. Пам’ятаю, як вона
Він не знайшов дружини, кудись поїхала з кимось, забравши все, що можна було забрати і продавши все, що можна було продати. Спорожнілу кімнату, звичайно, що вона переписала на сестру і довелося йому жити в гуртожитку!
Він не знайшов дружини, кудись поїхала з кимось, забравши все, що можна було забрати і продавши все, що можна було продати. Спорожнілу кімнату, звичайно, що вона переписала на

You cannot copy content of this page