Головна

olesya

Ми посадили Ольгу Юріївну на потяг. Вона ще нам купу настанов дала: квіти поливати, котика годувати, за квартирою приглянути. У кожному її слові відчувалося – їде до дочки не на тиждень, і навіть не на місяць. Орися, сестра мого чоловіка, повинна була ось-ось привести на світ дитятко. – Я вам нашила з малі підгузок. Щоб цих одноразових і не думали купляти, – сказала дочці по телефону
життєві історії 0
Ми думали, Ольга Юріївна хоч на місяць поїде, але не тут то було. Але правду кажучи, я за них щаслива. Молодець наш зять. Ми посадили Ольгу Юріївну на
Запрошення на весілля тітці Ганусі я вручила особисто. Якоюсь вона мені видалась суворою, а може розчарованою. Я не розуміла в чому справа. Вона навіть чаєм не пригостила, хоча завжди була до мене люб’язною. Я списала все на “поганий день”. Але на самому весіллі зрозуміла, що все серйозно – хрещена мама, яка душі в мені не чула, на весілля так і не прийшла. Лише через деякий час я дізналася, в чому причина
життєві історії 0
Добре, що правда відкрилась, а то якась образа все ж залишалася в серці. Запрошення на весілля тітці Ганусі я вручила особисто. Якоюсь вона мені видалась суворою, а може
Я стояла і дивилася цій дівчині прямісінько в очі, як в одну мить з них полилися сльози. – Мені хоча б пару гривень. Будь ласка! Я до тітки в село з’їжджу і назад. Я поверну, обіцяю. Напишіть свою адресу – поверну до копійки. – Я не люблю давати милостиню, але цього разу моя рука машинально потягнулася до гаманця. І лише після цього моменту її сльози мені здались нещирими
життєві історії 0
Цікава ваша думка з цього приводу. Я стояла і дивилася цій дівчині прямісінько в очі, як в одну мить з них полилися сльози. – Мені хоча б пару
Валера, як тільки міг, нас підганяв. – Дівчатка, любі мої! Давайте швидше, таксі чекає. – Вже татусечку. Ми з мамою бантик до подарунку прикріплюємо. – У свекрухи був день народження – ювілей. Сильно розігнатись з подарунком не могли – іпотека. – Що це таке, Софійко? Хіба твоя бабуся заслуговує на це непорозуміння? – Софійка хвилинку помовчала, а потім як розплакалась
життєві історії 0
Відсвяткували ми ювілей. Запам’ятаємо його надовго. Валера, як тільки міг, нас підганяв. – Дівчатка, любі мої! Давайте швидше, таксі чекає. – Вже татусечку. Ми з мамою бантик до
Чоловік тільки-тільки поїхав у відрядження. Я видихнула з полегшенням – не потрібно багато готувати. В хаті чистота, нарешті, думаю, приділю синочку більше часу. Тільки ми сіли на диван, як в двері задзвонили. На порозі постала Валентина Іванівна, моя свекруха. – Це, щоб ти з Матвійком не сумувала!, – Ага, посумуєш тут. – А чого це в тебе холодильник пустий? Одяг в шафі так недбайливо поскладаний!
життєві історії 0
Добре, що чоловік мене підтримав, а то б не знаю, чим все закінчилося. Чоловік тільки-тільки поїхав у відрядження. Я видихнула з полегшенням – не потрібно багато готувати. В
Над своїм сином ми все життя з Миколою тряслися. Вивчили за кордоном. Влаштували на роботу в столиці. Придбали автівку, а згодом і квартиру. Коли чоловіку підвернулася нагода працювати в столиці, ми довго не думаючи рвонули жити ближче сина. Все було добре, поки в житті Дениса не з’явилася Лариса. Я одразу ж побачила, що її очі коханням не горять
життєві історії 0
Я завжди вважала, що мій син буде для нас з чоловіком опорою в старості. Якби ж не та Лариска, так би і було. І для чого вона попалася
Володя частенько запрошував дружину на змагання, але Наталя, яка тільки-тільки стала молоденькою матусею, не могла собі цього дозволити. Та в неділю до них навідалася свекруха. – Йди, доню! Розвієшся трохи. Я Тимурчика припильную. – Краще б не ходила. Після турніру всі чоловіки сиділи і обговорювали гру. – Знайомтеся, моя Наталочка, – сказав Володя. В ту мить Наталю пересмикнуло
життєві історії 0
Тепер потрібно буде Наталці шукати нового лікаря. Володя частенько запрошував дружину на змагання, але Наталя, яка тільки-тільки стала молоденькою матусею, не могла собі цього дозволити. Та в неділю
На весіллі Роми і Сергія я була дружкою. Рома моя подруга дитинства, тому знаю її, як своїх п’ять пальців. Одного дня від подруги пролунав дзвінок. Я на пропозицію попити кави погодилася, але тільки в гостях дізналася про справжню причину запрошення. Справа в тому, що Сергій почав наполягати на швидкому батьківстві. Разом вони вже шість років і Рома мала багато аргументів, чому – ні
життєві історії 0
Я знаю цю сім’ю, і чесно скажу, що дивувалася, як Рома терпить такого ледацюгу. Але, це не моя справа. На весіллі Роми і Сергія я була дружкою. Рома
Мене ще навіть в палату не перевезли, як на телефон одна за одною посипалися повідомлення: “Ну що там?”, “На кого схожий?”, “А темненький, як я, чи світловолосий?”, “Вишли мені світлину, і негайно!” Чоловік все не вгамовувався. – Зараз не до цього, трохи пізніше, – відписала я. “Ага, тягнеш час. Значить щось таки приховуєш”. За пів години мій Тарас влетів, щоб самому глянути на сина
життєві історії 0
Мабуть, таке щастя переслідувало лише мене. Мене ще навіть в палату не перевезли, як на телефон одна за одною посипалися повідомлення: “Ну що там?”, “На кого схожий?”, “А
Вже опівночі до Василя вийшла тендітна жіночка, і повідомила, що він став татком найкрасивішої дівчинки на світі. – Як дівчинки? Що, таки правду нам казали? А це точно? Помилки немає? – Ну і молодь тепер пішла, бідкалася санітарочка. Василь тим часом розвернувся, і пішов додому. – Мамо, їдь глянь, що там він робить, – ніби передчуваючи неприємність попросила Леся
життєві історії 0
Бувають і такі ситуації. Дуже жаль, звісно. Найбільше дитину шкода. Вже опівночі до Василя вийшла тендітна жіночка, і повідомила, що він став татком найкрасивішої дівчинки на світі. –

You cannot copy content of this page