Так не годиться, мамо, – сказав Ромашка, коли в котрий раз переступив поріг старенької маминої хати. – Ти до Катерини в гості їздила? Їздила! А до мене все часу немає. – Нічого не поробиш. Прийшлось Стефі вдруге в місто їхати. Двері відкрила щаслива невістка. – Ромчику! Мама приїхала! – Той вийшов з ванної кімнати. – Мам, я хвилинку. Ще трохи залишилося речей допрати. – Стефа ледь не впала
Так не годиться, мамо, – сказав Ромашка, коли в котрий раз переступив поріг старенької маминої хати. – Ти до Катерини в гості їздила? Їздила! А до мене все
Мама Вадима живе і працює в Італії вже багато років, але мені соромно вимагати від неї грошей на квартиру. Мої ж поблизу живуть, і жодної копійки внукам не дали. Скільки разів я просила маму, щоб та з’їхала жити до бабусі з дідусем, а нам, молодій сім’ї, квартиру віддала. – Ні, і все. Це навіть не обговорюється. Мені ще й п’ятдесяти немає. Може і я своє щастя зустріну. – Та яке там вже щастя?
Я б так зі своїми дітьми не вчинила. Мама Вадима живе і працює в Італії вже багато років, але мені соромно вимагати від неї грошей на квартиру. Мої
“Дякуючи” мамі, у мене тепер третя дружина. В свій дім я її не пускаю. Хватить з мене. – Вона явно тобі не підходить. Хіба не бачиш, як інші чоловіки на твою дружину заглядають. – кожного дня по телефону наголошувала мені про Наталку мама. – Я б на твоєму місці перевірила, чи твої ці близнята. Там зовсім нічого твого нема, – говорила про другу дружину Вікторію. А я, незважаючи на те, що любив, повірив мамі
Чоловіки, будьте розумними! “Дякуючи” мамі, у мене тепер третя дружина. В свій дім я її не пускаю. Хватить з мене. – Вона явно тобі не підходить. Хіба не
Миколі, другу мого чоловіка, було сорок років, як він розлучився. З того часу він став частим гостем в нашому будинку. Ми вислуховували, як йому важко одному, яка погана дружина, бо пішла до молодшого чоловіка. – Так в чому проблема? Знайди і собі дівицю. Хіба це вік – 40? – І тут, на наше щастя, Коля познайомився з дівчиною. Свого житла і прописки в Лесі не було, і вона вчепилась в “холостяка” ледь не зубами
Миколі, другу мого чоловіка, було сорок років, як він розлучився. З того часу він став частим гостем в нашому будинку. Ми вислуховували, як йому важко одному, яка погана
Полетів син з Алісою на моря, а я своїми справами зайнявся, їх під час відпустки, хоч відбавляй. За декілька днів, ввечері, відкриваються двері, і заходить злющий Роман. – Тебе якими вітрами? – Навіть не питай, тату! Спершу літак їй не підійшов, потім готель. – Ромчику, за те, що ти мене замість Мальдівів до Туреччини привіз, повинен діамантом задобрити, – сказала моя Аліса
Полетів син з Алісою на моря, а я своїми справами зайнявся, їх під час відпустки, хоч відбавляй. За декілька днів, ввечері, відкриваються двері, і заходить злющий Роман. –
Коли я вийшла на шум в коридорі, побачила чоловіка з опущеною головою. За ним не соромлячись знімала пальто та роззувалася біловолоса дівчина. – Ви ж мене не виженете? Як-не-як, ніч на вулиці. – А як ти взагалі тут опинилася? Чому не попередили, – спитала я Ірину, племінницю Святослава з Чернівців. – Мама сказала, що як попередить, ви неодмінно якусь відмовку придумаєте
Коли я вийшла на шум в коридорі, побачила чоловіка з опущеною головою. За ним не соромлячись знімала пальто та роззувалася біловолоса дівчина. – Ви ж мене не виженете?
Після весілля ми з чоловіком в якій області тільки не жили (у Вадима така робота). І ось коли ми переїхали в Київ, вирішили осісти тут назавжди. Гроші у нас були, тому вже за пів року ми святкували новосілля. Я така людина, яка без друзів ну просто не може. Одного ранку в двері постукали. Це була сусідка. Я з радістю запросила Віру ввечері на чай. – Віра прийшла не одна, а з Русланом
Після весілля ми з чоловіком в якій області тільки не жили (у Вадима така робота). І ось коли ми переїхали в Київ, вирішили осісти тут назавжди. Гроші у
В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені, що не до добра все це. І тут Валера пресумним голосом повідомив, що мама запрошує нас на святковий обід. Відмовитись неможливо. Декілька годин на збори, і ми на місці. Моєму розчаруванню не було меж
В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені,
Ми були подругами не розлий вода. Часто зустрічалися, по черзі одна в одної на весіллях побували, потім на хрестинах. Згодом Оксана розлучилася, і знайшовши заможного нареченого, переїхала жити в Тернопіль. І ось на днях зайшла я у фейсбук, а там світлини нові. Виявляється, син Оксани женився. Рано ще для хлопця, але я не про це. Коли зустріла Марічку, давай виливати їй жаль. – Могла б і запросити. Весілля єдиного сина!
Ми були подругами не розлий вода. Часто зустрічалися, по черзі одна в одної на весіллях побували, потім на хрестинах. Згодом Оксана розлучилася, і знайшовши заможного нареченого, переїхала жити
У Валентини, співробітниці, був день народження. Оскільки вона при надії, я вирішила допомогти, і зголосилася піти разом до найближчого супермаркету, щоб купити продукти, і всіх в офісі пригостити. Принесли в офіс чотири пакета. Сама б вона точно не донесла. Накрили стіл, все, як годиться: посиділи-погуділи, і розійшлися. А на наступний день нас чекав сюрприз. Ох і наглі люди бувають. Цілий світ їм винен
Ох і наглі люди бувають. Цілий світ їм винен У Валентини, співробітниці, був день народження. Оскільки вона при надії, я вирішила допомогти, і зголосилася піти разом до найближчого

You cannot copy content of this page