Вже через тиждень після весілля Мар’яна господарювала в невістках у Стефи. – Мам, а вівсянка у вас де лежить? – Я тобі не мамка, – сказала обурена свекруха. – Називай мене на ім’я по батькові. – Добре Стефа Федорівна. – Мар’яна усміхнулась, і продовжила свою роботу. – Нічого-нічого! Скоро все закінчиться. У нашого ж сина здоровий глузд є. Не довго він цю “баришню” з села терпіти буде, – сказала Стефа до чоловіка
Вже через тиждень після весілля Мар’яна господарювала в невістках у Стефи. – Мам, а вівсянка у вас де лежить? – Я тобі не мамка, – сказала обурена свекруха.
Батько Ярини не був в захваті від того, що дочка приїхала до них. Він вважав, що в сім’ї всяке буває, і тікати від проблем нема чого, потрібно з чоловіком сісти за круглий стіл. Та Ярина не поділяла його думку. – Яринко, а хто це тебе кожного разу підвозить після роботи? – Не буду приховувати, у мене є інший чоловік. Андрій не такий, як Максим. – Ти спершу розлучись, а вже потім шури-мури з ким хочеш крути, – говорив батько. – Це ж позор
Батько Ярини не був в захваті від того, що дочка приїхала до них. Він вважав, що в сім’ї всяке буває, і тікати від проблем нема чого, потрібно з
Спершу Уляні подобалося, що Свекруха частенько заходить до них в гості, але з часом це почало дратувати. – Ти чого через шпалери моєму синові голову пудриш? Як він сказав, так і має бути. Хіба жовтий не гарний колір? – На наступний день Уляна мовчи їхала за тими ж шпалерами. Та одного дня її терпіння луснуло. – А що це Діми взуття в болоті стоїть. Негайно помий і постав щоб просохли. – Мамуль, я ще її навчу, якою дружина має бути
Спершу Уляні подобалося, що Свекруха частенько заходить до них в гості, але з часом це почало дратувати. – Ти чого через шпалери моєму синові голову пудриш? Як він
У мене був ювілей – 50 років. Запросили до ресторану усіх найближчих родичів. Я ще тоді була приємно вражена: чоловік так гарно за мною доглядав, подарував дорогий подарунок. Та по приходу додому, Стас запарив нам обом чай з меліси і спокійним тоном сказав, що йде до іншої жінки. Що за 28 років спільного життя, хоче все змінити. Його 38- річна коханка зробить його щасливим на старості літ
У мене був ювілей – 50 років. Запросили до ресторану усіх найближчих родичів. Я ще тоді була приємно вражена: чоловік так гарно за мною доглядав, подарував дорогий подарунок.
Богдан був щасливий, його план ось-ось здійсниться, і він все-таки зможе привітати свою улюблену матусю з ювілеєм. Вони з Лілею швидко знайшли квартиру. Двері були не зачинені, тому вони з легкістю зайшли в середину. Від побаченого у Богдана стислося серце, але він вперто вірив, що все скоро зміниться. Мама після “веселої” гулянки просто спала на не застеленому дивані. Він, тримаючи в руці коробочку з подарунком, розбудив її
Богдан був щасливий, його план ось-ось здійсниться, і він все-таки зможе привітати свою улюблену матусю з ювілеєм. Вони з Лілею швидко знайшли квартиру. Двері були не зачинені, тому
Ми всією сім’єю сиділи за столом, а мама сверлящим поглядом пронизувала батька. – Ну що, сьогодні знову йдеш?, – сказала вона перервавши тишу. – Так, піду, – впевнено відповів батько. – Скільки можна туди ходити? Ти ж вже не хлопчисько! – Батько мовчки доїдав гречку з котлетою, йому нічого було відповідати. Два рази на тиждень він йшов на декілька годин, і повертався в чудовому настрої. Одного разу я вирішила за ним простежити
Ми всією сім’єю сиділи за столом, а мама сверлящим поглядом пронизувала батька. – Ну що, сьогодні знову йдеш?, – сказала вона перервавши тишу. – Так, піду, – впевнено
Коли Наталочці виповнилося п’ять рочків, від неї відмовилася мама, батька вона з роду не бачила. Під свою опіку онучку взяла бабуся, але якщо чесно, то ніхто дівчинкою не займався, жила сама по собі. Коли Наталі виповнилося шістнадцять, вона закохалася в місцевого “багача”. Що тільки мама Миколи не робила, щоб розлучити дітей, але ті навіть потайки зустрічалися. Та прийшов час іти до армії
Коли Наталочці виповнилося п’ять рочків, від неї відмовилася мама, батька вона з роду не бачила. Під свою опіку онучку взяла бабуся, але якщо чесно, то ніхто дівчинкою не
Роман ближче шостої побіг до магазину за деякими продуктами, а коли повернувся, був не один. Я відчинила йому двері і отетеріла від здивування. – Як можна бути такою легковажною матір’ю? Ось, залишила таке янголятко на морозі, і зникла. – Богданчик став нашим подарунком на Різдво. Мені тоді було 35, а Роману 40. Лікарі одразу після весілля мені сказали: “На жаль, але мамою ви не станете”
Роман ближче шостої побіг до магазину за деякими продуктами, а коли повернувся, був не один. Я відчинила йому двері і отетеріла від здивування. – Як можна бути такою
Ми з дружиною кожного року відправляли свого сина в літній табір. Цього року він знаходився в ста кілометрах від нашого дому, тому десь через тиждень його перебування, я вирішив провідати Микитку. Синок звісно зрадів моєму приїзду. Я накупив різних смаколиків, і не лише йому, а й його друзям. Ближче вечора, коли спала жара, ми вирішили прогулятися по території. – Тату, дивись, телефон! Хтось з дітей мабуть загубив!
Ми з дружиною кожного року відправляли свого сина в літній табір. Цього року він знаходився в ста кілометрах від нашого дому, тому десь через тиждень його перебування, я
Того року у нас була зустріч випускників. Як не крути, а двадцять років минуло. У всіх нас вже були дорослі діти, та не легке прожите життя. Хоча Рома Федорівна не була нашим керівником, та ми вирішили запросити її на святкування. Ледь не з порога ресторану вона почала випитувати усіх, хто чого добився у житті, а коли черга підійшла до Василя, вона єхидним тоном запитала: “Ну, розказуй? Надіюсь не по шляхах маманьки своєї пішов?”
Того року у нас була зустріч випускників. Як не крути, а двадцять років минуло. У всіх нас вже були дорослі діти, та не легке прожите життя. Хоча Рома

You cannot copy content of this page