olesya
В цій компанії я працюю з самого її створення. Колектив молодий, сучасний, веселий. Ми частенько зустрічаємось поза роботою. На початку травня було день народження нашого красунчика Валерки. Всі
Тетянці було шість. Мирон так мало появлявся дома. Все в нього були якісь справи, і у відрядження він частіше всіх на роботі їздив. Сама не розумію, як могли
Василько з гарним настроєм йшов підстрибуючи зі школи додому. – Ох матуся й щаслива буде, я з літератури п’ятірку несу. – Переступивши ворота він здивувався, адже не почув
– Як ти собі це уявляєш? Я переступлю через свою гордість, і піду до них на весілля? Він одружується без моєї згоди! Я все життя йому віддала, заради
Коли ми переїхали в свою квартиру, я видихнула. До того моменту, я спершу дні в календарі викреслювала, а згодом стала і години рахувати. Все, лиш би окремо від
Ліда вийшла на роботу після декретної відпустки, як завжди, з усмішкою на вустах. Щебетала до співробітників, розповідала, про досягнення своєї принцеси. Коли дійшла черга до обідньої перерви, всі
Ми тоді жили у Вадимових батьків. Грошей вистачало лише на молоко та хліб. Сам чоловік сильно цим питанням не переймався. – Всі так живуть, що поробиш. – А
Цього дня мій робочий день закінчився швидше. Я пройшлась по магазинах, і в передчутті чогось прекрасного, зайшла в нашу затишну квартиру. Не встигла переодягтись, як задзвонив телефон. –
Однокласники не насміхалися з Уляни, але вона сама “вклала” собі в голову, що з такими вузькими очима, широким носом, і веснянками, які покривали все її білосніжне личко, ніколи
– А я то думаю, чому син зі Світланою такі скритні стали. Коли не подзвоню: “Мам, все в нас добре. Зараз розмовляти не можу. Давай пізніше”. А пізніше