Я не знаю, який “милий” потягнув мене понюхати запах цих парфумів. Скоріш за все, була гарна упаковка, що і привернула мою увагу. Все було наче в тумані. Звук скляної баночки, яка розбивається на плитці у ванній, мабуть, було чути до сусідів. В ту ж мить до мене прибіг Андрій, а за ним і майбутня свекруха. – Це був мій подарунок! Парфуми дорогі!, – сказала вона і закотила очі. Це наше перше знайомство я не забуду до кінця життя
Я не знаю, який “милий” потягнув мене понюхати запах цих парфумів. Скоріш за все, була гарна упаковка, що і привернула мою увагу. Все було наче в тумані. Звук
Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до сина, коли той повернувся за мить після того, як вийшов з квартири, бо забув якусь папку. Син може й не вірить цьому, але наші предки за цим стежили, і я стараюся дотримуватись традицій. Вже не раз таке було, коли чоловік чи онуки проігнорують моє прохання, і завжди якась халепа з ними станеться. Але цього разу халепа сталася зі мною
– Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до сина, коли той повернувся за мить після того, як вийшов з квартири, бо забув
В холодильнику хоч шаром коти, а вона в резинових рукавицях, миє після свят квартиру. Винесла ялинку, поперескладувала одяг, видраяла ванну. Ой, ну все, лиш би чоловіка не кормити. Про себе я мовчу, мені і бутерброда хватає. Але Борис з самого ранку як пішов на роботу, не поснідавши, і повернувся ближче обіду
В холодильнику хоч шаром коти, а вона в резинових рукавицях, миє після свят квартиру. Винесла ялинку, поперескладувала одяг, видраяла ванну. Ой, ну все, лиш би чоловіка не кормити.
Я приїхав до сестри і здивувався, оскільки в квартирі був зроблений свіжий ремонт і навіть деякі меблі були з магазину. – Чого ж ти не хвалишся, Світлано?, – запитав з порога я. Але якось сестра не особливо про це хотіла говорити. А коли вона пішла за продуктами в супермаркет, я залишився з племінницею один. Оля розплакалася, а потім розповіла всю правду. Якби тут не були замішані мої гроші, я б і слова не сказав
Я приїхав до сестри і здивувався, оскільки в квартирі був зроблений свіжий ремонт і навіть деякі меблі були з магазину. – Чого ж ти не хвалишся, Світлано?, –
– Так, моя дочка живе не бідно, але все це завдяки мені і моєму бізнесу. Не думай, якщо ти одружишся на Маринці, то станеш власником всього цього добра!, – сказав мій майбутній тесть. А я саме цього і хотів. Я все життя мріяв вирватися зі злиднів. Але з одної клітки бідності я перейшов в іншу. Коли мені випала нагода втекти з цього життя, я це зробив!
– Так, моя дочка живе не бідно, але все це завдяки мені і моєму бізнесу. Не думай, якщо ти одружишся на Маринці, то станеш власником всього цього добра!,
Марусю, а скільки твоєму сину?, – запитала я жінку на майданчику. – Ой, та скоро п’ять святкуватимемо. Час так швидко летить. Ніби тільки-тільки згорточок додому принесла, а тут на тобі – 5 рочків! – Я прийшла додому і не могла заспокоїтись. Ця схожість з моїм чоловіком, – родинка і вік збігся. Я не могла змовчати тому ввечері підняла цю тему з Петром, а потім і з самою Марусею. Таки це виявилося правдою
– Марусю, а скільки твоєму сину?, – запитала я жінку на майданчику. – Ой, та скоро п’ять святкуватимемо. Час так швидко летить. Ніби тільки-тільки згорточок додому принесла, а
Я звик до сніданку в ліжко, Христино, – сказав Орест з легким зверхнім усміхом і відкинувся на подушках. Я отетеріла коли побачила невістку, яка тримаючи в руках тацю з кавою та круасанами. Мені аж дух перехопило від того, як ці слова вразили мене. Це був голос його батька. Той самий тон, те саме зверхнє ставлення. Невже я виховала копію чоловіка, з яким колись так мучилась?
– Я звик до сніданку в ліжко, Христино, – сказав Орест з легким зверхнім усміхом і відкинувся на подушках. Я отетеріла коли побачила невістку, яка тримаючи в руках
– А пам’ятаєш, як ти з дітьми в Єгипет їздила? Чомусь тоді ти про мене і не згадувала. Я ж своїх навіть в Херсон не могла на море звозити, бо кожну копійку рахувала, – сказала мені рідна сестра. – А тепер, коли я виграла цих 150 000 ти згадала, що я можу тобі допомогти? – Я було спустошена, хоча до останнього надіялася, що сестра мене виручить. А через деякий час я дізнаюсь, що вона придбала новенький позашляховик
– А пам’ятаєш, як ти з дітьми в Єгипет їздила? Чомусь тоді ти про мене і не згадувала. Я ж своїх навіть в Херсон не могла на море
До кінця життя в дівках просидиш, ось побачиш!, – вигукувала мама. – Ти без мене пропадеш! Глянь тільки! Хто так овочі до борщу нарізає? Та ніхто таку собі за дружину не візьме. Інша ж річ – Оленка. В 20 заміж вискочила! – Я таки набралась сміливості і з’їхала від мами у свої 32. А потім зустріч з Вадимом. Я не спішила його знайомити з мамою, але прийшлося. Більше ми туди ні ногою
– До кінця життя в дівках просидиш, ось побачиш!, – вигукувала мама. – Ти без мене пропадеш! Глянь тільки! Хто так овочі до борщу нарізає? Та ніхто таку
Я не народжуватиму дитину тільки тому, що так хочеш ти!, – сказала я. Степан дивився на мене розгублено. В його очах з’явилася втома, змішана з нерозумінням. – Лілю, я не прошу тебе відмовитися від себе, – він говорив тихо, але кожне слово кололо. – Але ж ми завжди мріяли про сім’ю. Хіба це не те, чого ми хотіли разом? – Це те, чого хотів ти, – я видихнула, намагаючись стримати сльози. – Я не відчуваю цього. Не уявляю себе мамою
– Я не народжуватиму дитину тільки тому, що так хочеш ти, – я стояла посеред кімнати, відчуваючи, як серце калатає, а долоні стають вологими. Степан дивився на мене

You cannot copy content of this page