Мені було перед Андрієм не зручно, ось я і витягла три тисячки з шухляди. “Це привітаєш від мене зі святом свою дружину і дітей. Купите щось собі!” Як тільки старший син поїхав, в кімнату зайшла Ольга. “Ми прийняли вас в своєму домі. Ми вас кормимо, миємо, одягаємо. Але наші з Богданом діти не заслужили на свято і сотні, а Андрія по тисячці отримали. “Олю, я не знаю чому дала їм ті гроші!”, – виправдовувалася я. “Я знаю. Бо все життя ви лише їм допомагали. Лише ті онуки були вам рідні, а наші, так собі, в селі живуть, все мають”
Ми з чоловіком все своє життя прожили в селі. Важко працювали, бо хотіли своїх дітей, а в нас два сина, поставити на ноги, а головне, гідно виховати. Старшим
Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на заробітках в Італії. Але я цього не хочу. До того ж, їхати я повинна не просто так, а в “потрібний” час. Все це тому, що мої батьки хочуть від нас онуків, але не розуміють, що ми з Олегом цього поки не хочемо. Все тягнеться з дитинства. Коли моя старша сестра стала мамою в шістнадцять, я виховала свою племінницю, як свою. Та й що казати, і брата молодшого я няньчила. Я вважаю, що своє вже відбавила. З мене тих підгузок хватає
Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на заробітках в Італії. Але я цього не хочу. До того ж, їхати я повинна
Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати її на мене. Я не бачив в цьому нічого поганого, до того ж, колись квартира все рівно перейде мені по спадщині. Спершу мама погодилася, але одного разу зателефонувала з претензіями. З того все й почалося. Щоб часом не залишитись на вулиці моя мама вирішила переписати свою квартиру зовсім “лівому” чоловіку. Я в подиві, бо чого-чого, а такого від мами не очікував
Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати її на мене. Я не бачив в цьому нічого поганого, до того ж, колись
На плиті смажилися котлети по-київськи, варилася молоденька картопелька і булькала квасоля для борщу. Голова і руки були зайняті іншим, але Вітя не зупинявся з темою, що настав час тотальної економії, і ковбасу я купляю надто дорогу, і дівчаткам не обов’язково вчити іноземну мову, а креми для обличчя – ні-ні-ні. Так я прожила близько трьох місяців, поки не зустріла Марію, дівчину, яка працює з моїм чоловіком. Дома я не церемонилася. Паролів Вітя на компі не мав, бо ми довіряли один одному і я таки вивела його на чисту воду!
Я прекрасно розуміла, що витрати на життя моєї сім’ї зростають, але я не думала, що мені доведеться відкладати стільки, скільки вимагав мій чоловік. Через деякий час я дізналася,
Я не стрималася і залізла в телефон Ростика. Я ніколи такого не робила, завжди намагалася йому довіряти. Та з’ясувалося багато цікавого. Ростик переписувався  з якоюсь дівчиною, розповідаючи про те, що він живе один і не перебуває у стосунках. Та більше мене здивувало те, що він говорить неправду всім. Розповідає друзям та родичам про те, що він влаштувався на круту роботу, ще й заочно планує вступати на другу вищу. Комусь із родичів та друзів розповів, що я, виявляється, вже була заміжня. Описував у деталях, як ми з “колишнім” пережили важко розлучення
Коли я почала зустрічатися з Ростиславом то й не могла подумати, що він може так віртуозно говорити мені неправду. Іноді я помічала, що Ростик перебільшував свої досягнення у
Я не поїхала сьогодні на день народження онука, хоча дуже жалію, бо було там стільки смакоти на столі. Я це побачила на фото, та й не сумніваюся я в цьому, бо Наталя, моя невістка, дуже файна господиня. Але в цій ситуації є одне “але”, всі ці дорогі сири і ковбаси рублені за важко зароблені в Німеччині кошти мого сина, який там вже знаходиться третій рік
Я не поїхала сьогодні на день народження онука, хоча дуже жалію, бо було там стільки смакоти на столі. Я це побачила на фото, та й не сумніваюся я
Моя єдина дочка в свої сорок два виходить заміж. Я б хотіла скликати всю свою рідню і показати всім, що в нас все добре. Але я не можу це зробити, бо за ті роки, що минули, я про них і не згадувала. Мені 65 років. Я ніколи не була заміжня. В свій час я привела на світ доньку, без чоловіка. Батькам і всій нашій родині це не сподобалось. Я була така одна-єдина, хто зганьбив їх на все село. Мама мені ніби й нічого не казала, але я відчувала, що вони не хочуть мене бачити і чути
Я все своє життя прожила наче в тіні. В мене велика родина, як по татовій лінії так і по маминій, але я ні з ким не спілкуюся. Є
Минуло півтора року, як я підписала документи про розлучення зі своїм Павлом. Ми були разом 23 роки. Ми виростили двох синів, збудували невеличкий будиночок, і я думала, що ніщо не заважає нашому спільному майбутньому. Я дуже помилилася. Коли Павло сказав мені, що він кохає іншу жінку, з якою вже рік і збирається мене кинути, я була вражена. Я справді не очікувала від нього такого. Я наївно думала, що він мене любить і ніщо не зможе нас розлучити, принаймні так він мені завжди казав
Незважаючи на те, що мій чоловік втік з іншою жінкою через 20 років спільного життя, я вірю в нове кохання. Я занадто молода, щоб опускати руки… Минуло півтора
Минулого тижня, як і кожної середи, я була у бабусі та дідуся. Свекор ремонтував гойдалку Дмитрика в гаражі. Я була на кухні зі свекрухою. Дмитрик сидів у своєму кріслі й обідав. У нього була картопля, м’ясо та овочі. Я усе акуратно ріжу на дрібні шматочки. Ми обоє доглядали за Дмитриком, поки він їв. Раптом Дмитрик почав хрипіти. Я вперше в житті потрапила в таку ситуацію. Не знаю навіть, як би я вчинила, якби свекрухи не було поруч
У мене найпрекрасніша і найрозумніша свекруха у світі. Щосереди я їду з сином Дмитриком до свекрухи Ольги Яківни. Мій чоловік на роботі, тому я добре проводжу день у
Я віддала свого сина в дитячий будинок. Цього хотіли батьки. Вони казали, що в нас немає грошей, щоб поставити дитя на ноги. Пам’ятаю, ми не мали права їхати в село, поки я була при надії, щоб боронь Боже ніхто не дізнався нашу таємницю. Це я зараз розумію, що план віддати дитину відразу появився в їх голові. З того часу спливло багато води. Я вже не та дев’ятнадцятирічна дівчинка. Я розлучена, самотня і найголовніше, так ніхто в цьому житті не назвав мене заповітним – мама! Батьків вже немає на цьому світі, але я так їх і не пробачила
Я віддала свого сина в дитячий будинок. Цього хотіли батьки. Вони казали, що в нас немає грошей, щоб поставити дитя на ноги. Мені сорок п’ять років. Я розлучена

You cannot copy content of this page