Головна

olesya

Ми вже всією сім’єю на порозі стояли, щоб до церкви на службу йти, як в дверях постала свекруха. “Чого ти всіх туди тягнеш? Я ніколи Олега в церкву не вела і нічого, нормальним виріс”, – сказала зухвало Світлана Миколаївна, а потім звернулася до Арсена. “А давай ми разом погуляємо, а потім я тобі іграшку куплю?”. Та ясно, що син вибрав “варіант” бабусі. Я такого варіанту подій не очікувала, тому стояла, як вкопана
життєві історії 0
Я з міста, та мій чоловік з села і попри це ми щасливі разом. Батьки Олега живуть в селі, хоча ми з ними не дуже підтримуємо спілкування. Моя
Син, дочка і ще інші родичі, скинулися на мій день народження і подарували вишиванку, про яку я давно мріяла. Але я впевнена, що коштує вона “копійки”, бо це не ручна робота, а машинна. Ми з чоловіком все життя відкладали, економили, щоб дітям помагати. І до машини дочки доклалися і до ремонту сина і навіть деякі меблі купили. І ось таку віддачу отримали. Навіть соромно комусь сказати. Червоними і чорними нитками… та я кольорову, веселу хотіла. Хай їм грець!
життєві історії 0
Син, дочка і ще інші родичі, скинулися на мій день народження і подарували вишиванку, про яку я давно мріяла. Але я впевнена, що коштує вона “копійки”, бо це
Прийшла невістка на кухню майже об одинадцятій годині. Я чесно думала, що Олена мені допоможе, але ні, Невістка собі спокійно сіла пити каву, ще й почала свої претензій пред’являти. “Галина Петрівна, а не могли б ви каструлями тихіше стукати, бо спати неможливо!?” – сказала моя невістка з докором. Я думала вже й собі щось сказати Олені, але та перебила і далі своє почала казати. “А, і ще зробіть там щось їсти майстрам, бо я нині на манікюр і вже запізнюся”. І тут я не витримала!
життєві історії 0
Ой, тепер це покоління таким лінивим стало і моя невістка тому не виключення. З чоловіком ми живемо в містечку, маємо власний дім і двох дітей. Старіша донька, Софія,
В той час, як Борис заробляв гроші, ми з чоловіком слідкували за ремонтом в його будинку. Він сам нас попросив все оплачувати. – Я коли повернуся з відрядження, все поверну до копійки! – І ось вже який час Борис в Україні, але гроші повертати він не збирався. Я недавно набралася сміливості і пішла до нього на розмову. Ви не повірите, але Борис здивовано спитав: “Які гроші?” А я ж готувалася і показала йому “зошит”
життєві історії 0
В той час, як Борис заробляв гроші, ми з чоловіком слідкували за ремонтом в його будинку. Він сам нас попросив все оплачувати. – Я коли повернуся з відрядження,
Як рідне дитя Уляну прийняла в себе дома хоч і без приданого. Мама її відпустила без ложки і подушки. Та я закрила на все очі, бо Денис так вирішив, а перечити я не стала. Мало того, що їсти варити не вміє, так ще й бурчить, коли я намагаюсь її навчити. Та остання наша “буря” була геть з іншої причини. Пропали мої манікюрні ножиці, які були мені дуже необхідні. Якби я знала, що та так рота роззявить, то б нові купила, чесне слово
життєві історії 0
Як рідне дитя я Уляну прийняла в себе дома хоч і без приданого. Мама її відпустила без ложки і подушки. Та я закрила на все очі, бо Денис
На весілля свекруха подарувала нам квартиру, точніше – пусті стіни. Ми довгий час доводили її до пуття і нарешті відсвяткували своє новосілля. Звичайно, без Тамари Василівни не обійшлося. Я ретельно готувалася, мила, прибирала, нагодувала багато смачно і з нетерпінням чекала гостей. Свекруха прийшла раніше всіх. Все почала перевіряла. Рухала полички чи добре прикручені, а потім зайшла у ванну
життєві історії 0
На весілля свекруха подарувала нам квартиру, точніше – пусті стіни. Ми довгий час доводили її до пуття і нарешті відсвяткували своє новосілля. Звичайно, без Тамари Василівни не обійшлося.
Я не бачу іншого виходу, як просто заборонити свекрусі переступати наш поріг. Чоловік на диво, став на її захист. “То як Веронічка була маленька і вона в нас днювала й ночувала, тобі все підходило, а тепер ні?” Але це різні речі, бо 24 зробило “до і після”. Ми вже давно всією сім’єю перейшли на українську і слухати від своєї маленької дитину той “язик” я не збираюся. І якщо виною всьому свекруха, то нехай забуде до нас дорогу!
життєві історії 0
Я не бачу іншого виходу, як просто заборонити свекрусі переступати наш поріг. Чоловік на диво, став на її захист. “То як Веронічка була маленька і вона в нас
Моя свекруха категорично відмовляється переходити на нові дати свят. Мовляв, вона все життя так святкувала і так до кінця й буде робити. Після цього я вже з острахом боюся Миколая чи Різдва. Я розумію, що не завжди вийде привести дитину до свекрухи, бо для нас це буде звичайний робочий день. Не хочеться дитину туди сюди тягати. І ось в т ой час, як інші чекають дива, я чекаю від свекрухи чергової “бурі”
життєві історії 0
Знаєте, в мене свекруха далеко не схожа на тих з розповідей. Марина Степанівна завжди до мене добре ставилася, я спочатку навіть шукала якогось підвоху, але його не було.
Сестра моя взагалі не вміє шанувати домашні продукти. Обрізавши чисте філе вона шкірку і кісточки з м’ясом з яких ще можна б було приготувати смачненьку зупку чи бульйон, викинула у смітник. Що мені дуже не сподобалось. А сирник, який я пекла для них з великою любов’ю, я побачила в тарілці для котика. Я промовчала, але по дорозі додому дещо для себе таки вияснила – господарку треба зменшувати. Нема чого тих ледарів кормити
життєві історії 0
Я промовчала, але по дорозі додому дещо для себе таки вияснила – господарку треба зменшувати. Нема чого тих ледарів кормити. Мої батьки щасливі люди, адже Бог їм подарував
В один момент я зрозуміла, що це може бути непоганим бізнесом, тож ми з кумасею взялися за це разом. Потім ми зробили свій магазинчик, де продавали не тільки товари свого виробництва, а й багато іншого. З поширенням інтернету наші справи пішли вгору. А ось чоловік таким успіхом похвалитися не міг. Андрій боявся ризикувати, тому в нього було все стабільно, а якщо точніше, стабільно-нудно!
життєві історії 0
Знаєте, в дитинстві я не мала багато друзів, але їх мені заміняли книжки. Спочатку це були просто казки, а потім романи. Можливо й не дивно, чому я виросла

You cannot copy content of this page